17 лютого 2026 року справа №200/922/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 200/922/25 (головуючий суддя у І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 057350009042 від 14.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, період навчання згідно з дипломом від 03.03.1984 з 01.09.1980 по 27.08.1984, період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всього страхового стажу роботи у тому числі з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, період навчання згідно з дипломом від 03.03.1984 з 01.09.1980 по 27.08.1984, період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням відповідача № 057350009042 від 14.01.2025 у призначенні пенсії було відмовлено із зазначенням, що за доданими документами до страхового стажу позивача не враховано спірні періоди навчання, роботи та догляду за дітьми через певні недоліки диплому та трудової книжки.
Таке рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує право позивача на належний соціальний захист.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057350009042 від 14.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю: з 14.02.1998 по 08.02.1999, та періодів догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807,46 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтування апеляційної скарги.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно із трудовою книжкою від 29.03.1983 серії НОМЕР_1 : періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, оскільки на титульній сторінці послідовну зміну прізвищ не підтверджено в установленому порядку.
Не зараховано до страхового стажу згідно із дипломом від 03.03.1984 період навчання з 01.09.1980 по 27.02.1984, оскільки дописано прізвище « ОСОБА_2 ».
Періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не зараховано до страхового стажу, оскільки не підтверджено зміну прізвища на « ОСОБА_3 ».
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.01.2025 про призначення пенсії за віком, згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж для визначення права становить 17 років 04 місяці 09 днів, для розрахунку пенсії становить 16 років 07 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача - ГУ ПФУ в Донецькій області.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 08.01.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 14.01.2025 № 057350009042 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
До страхового стажу не зараховано:
- згідно трудової книжки від 29.03.1983 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;
- згідно диплому від 03.03.1984 період навчання з 01.09.1980 по 27.02.1984, оскільки дописано прізвище « ОСОБА_2 »;
- періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не підтверджено зміну прізвища на « ОСОБА_3 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_1 .
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача зазначено на титульній сторінці:
- про зміну прізвища позивача на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 31.12.1983;
- про зміну прізвища позивача на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 20.10.1997;
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 14.05.1985 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу змінено прізвище позивача з ОСОБА_6 на ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 27.11.2024 № 00048187358.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 08.08.1997 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_12 .
Відповідно до диплому серії НОМЕР_10 ОСОБА_8 у період 1980-1984 роки навчалася у Донецькому технікумі легкої промисловості. Спеціальність: технік-технолог.
В матеріалах справи міститься довідка Добропільського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2020 № 899 в якій зазначено, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійне забезпечення 28.12.2024, страховий стаж складає 33 роки 8 місяців 15 днів.
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , зокрема, зазначено, що позивач працювала:
- з 23.03.1983 по 19.07.1983 на Харківській фабриці верхнього трикотажу на посаді в'язальниці (записи 1-3);
- з 02.04.1984 по 26.05.1985 в цеху взуття Лозовського Районного побутового комбінату (записи 4-5);
- з 03.09.1985 по 29.08.1986 на посаді сортувальника газет (записи 6-7);
- з 23.09.1986 по 01.09.1992 на посаді няні в дитячому закладі «Івушка» (записи 8-9);
- з 01.09.1992 по 01.09.1997 помічником вихователя у Червоногвардійському дитячому садку № 2 (записи 10-11);
- з 14.02.1998 по 08.02.1999 перебувала на обліку в Добропільському міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю (записи 12-14).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію, отже приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також суд першої інстанції зауважив, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей та записами трудової книжки, отже спірні періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Період навчання позивача з 01.09.1980 по 27.08.1984 згідно диплому серії НОМЕР_10 не підлягає зарахуванню до її страхового стажу, оскільки дані про період навчання та видачу відповідного диплому до трудової книжки позивача не занесені, диплом має виправлення, а саме затерто прізвище, поверх якого зазначено прізвище « ОСОБА_6 ».
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058)
На підставі частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок 637) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Станом на час внесення спірних записів в трудову книжку позивача, зокрема, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На підставі пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 підтверджено, що вона працювала: у період з 23.03.1983 по 19.07.1983 - на Харківській фабриці верхнього трикотажу на посаді в'язальниці (записи 1-3); з 02.04.1984 по 26.05.1985 - в цеху взуття Лозовського Районного побутового комбінату (записи 4-5); з 03.09.1985 по 29.08.1986 - на посаді сортувальника газет (записи 6-7); з 23.09.1986 по 01.09.1992 - на посаді няні в дитячому закладі «Івушка» (записи 8-9); з 01.09.1992 по 01.09.1997 - помічником вихователя у Червоногвардійському дитячому садку №2 (записи 10-11); з14.02.1998 по 08.02.1999 - перебувала на обліку в Добропільському міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю (записи 12-14).
Крім того, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 зазначено на титульній сторінці: про зміну прізвища позивача на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 31.12.1983; про зміну прізвища позивача на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 20.10.1997;
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 08.08.1997 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу змінено прізвище позивача з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .
Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилися діти - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач відповідно до паспорту громадянина України, виданого 03.09.1997, має прізвище " ОСОБА_1 " та не змінювала власне ім'я в порядку статті 295 ЦК України. Це ім'я збігається з іменем, вказаним у відомостях про працівника у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , тож підстави для встановлення у судовому порядку факту належності позивачу цих трудових книжок відсутні.
Відсутність свідоцтва про шлюб під час якого змінено прізвище на « ОСОБА_3 » не свідчить про неналежність позивачу трудової книжки серії НОМЕР_1 та не позбавляє цю трудову книжку статусу правовстановлюючих документів, що підтверджують стаж роботи та трудову діяльність ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_11 , трудова книжка (на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії) має лише одне не закреслене прізвище « ОСОБА_2 ». Прізвища - « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_3 » - закреслені.
Суд зауважує, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу роботи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057350009042 від 14.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи: з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю: з 14.02.1998 по 08.02.1999, та періодів догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 200/922/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 200/922/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 17 лютого 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко