17 лютого 2026 року справа №200/5513/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5513/25 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Левченко Ірини Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Левченко Ірина Андріївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 10.07.2025 № 046550009245 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу з 07.07.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 10.07.2025 № 046550009245 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.07.2025 відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням відомостей про періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
- у решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій й області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 гривень 96 копійок.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій й області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Апелянт вважає правомірним спірне рішення про відмову позивачу в призначені пенсії за віком, оскільки пільговий стаж на дату звернення відсутній. Пільгової довідки відповідно до додатку № 5 Порядку № 637 та виписки із наказів по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці для розгляду не надано.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Неподання стороною детального опису робіт (наданих послуг) із дотриманням вимог частини 5 статті 134 КАСУ є підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката (постанова Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18). Оскільки позивачем у цій справі не надано детального опису робіт (наданих послуг), Головне управління позбавлене можливості оцінити співмірність витрат, їх реальність та необхідність, просимо відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії від 02.07.2025.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.07.2025 № 046550009245 позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 - відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 60 років.
Рішення обґрунтування насутпним.
ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів пенсійного фонду - 02.07.2025. Вік заявника на дату звернення - 54 роки 11 місяців 25 днів, страховий стаж заявника на дату звернення - 39 років 00 місяців 25 днів; до страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу. Документи про призначення пільгової пенсії не подавалися.
Згідно з трудовою книжкою позивач:
14.03.1991 прийнятий на роботу водієм 3-го класу на всі марки вантажних автомобілей у Жовтоводському АТП-11210;
08.04.1992 переведений водієм третього класу на міські пасажирські перевезення;
29.01.2003 звільнений за згодою сторін;
24.09.2003 прийнятий у ВАТ “АТП-11210» водієм 2 класу на автобуси всіх марок на міські пасажирські перевезення;
30.10.2006 переведений сторожем виробництва;
17.11.2011 переведений водієм 2 класу на всі марки автобусів та всі види перевезень;
24.11.2018 звільнений за угодою сторін;
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 2 статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 8) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1)
Пункт 1.7. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пункт 1. Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 20. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Судом встановлено, що позивач 02.07.2025 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
ГУ ПФУ у Донецькій області розглянуло вказану заяву на предмет наявності у позивача права на пенсію за віком та рішенням від 10.07.2025 відмовило позивачу у призначені пенсії за віком, оскільки він не досяг 60 років.
Натомість позивач вважає, що має право на пенсію відповідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, тому, що у нього наявний відповідний пільговий стаж та йому вже виповнилося 55 років.
Суд враховує, що поза увагою відповідача залишилися вимоги заявника про призначення пільгової пенсії за п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, що передбачає досягнення пенсійного віку у 55 років та наявність у трудовій книжці ОСОБА_2 записів про трудовий стаж, що відповідає вимогам вказаної статті.
Водночас на недоліки трудової книжки позивача відповідач не посилався, що також спростовує доводи останнього про ненадання заявником документів на підтвердження пільгового стажу.
Суд наголошує, що за усталеною практикою Верховного Суду основним документом, який підтверджує страховий стаж, у тому числі й пільговий, є саме трудова книжка. Необхідність подання додаткових документів може бути викликана лише недоліками трудової книжки, або відсутністю у такій необхідних записів.
Крім того, відповідач наділений правом витребовувати додаткові документи на підтвердження трудового стажу, зокрема й пільгового.
Негативні наслідки через неналежне використання владних повноважень має покладатися саме на територіальний орган пенсійного фонду.
Отже, позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 1.7 Порядку № 22-1 подав заяву про призначення пільгової пенсії за п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, однак відповідач у спірному рішення не надав оцінки праву позивача на призначення відповідної пільгової пенсії з моменту набуття такого права (досягнення 55 років), обмежившись посиланням на ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 та недосягнення заявником 60 років.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 10.07.2025 № 046550009245 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо способу захисту.
Статтею 245 КАС України передбачено такі повноваження суду при вирішенні справи:
3. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, у даному випадку, оскільки прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, то суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.07.2025 відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, з урахуванням відомостей про періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та у підтвердження їх фактичного понесення надав до матеріалів справи: договір про. надання правової допомоги від 21.07.2025, додаткову угоду до договору від 22.07.2025, квитанції про сплату витрат на правову допомогу від 22.07.2025, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В додатковій угоді № 1 до договору про надання правничої допомоги від 22.07.2025 року зазначено надані послуги, а саме: складання позовної заяви - 4000 грн. аналіз та збір документів та консультація - 1000 грн, всього 5000 грн.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, апеляційний суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в рамках розгляду даної справи.
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Апеляційним судом враховано правову позицію в постанові Об'єднаної палати Верховного суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає об'єму наданих послуг, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 5000 грн.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5513/25 за позовом Левченко Ірини Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 лютого 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук