17 лютого 2026 року справа №360/1739/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 (головуючий суддя І інстанції - Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 серпня 2025 року № 861;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 серпня 2025 року, та виплатити заборгованість, що утворилася за період її невиплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначила, що отримує пенсію за віком. Перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя померлий чоловік отримував пенсію за віком як колишній працівник шахти у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345 (80% заробітної плати (доходу).
18 серпня 2025 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 серпня 2025 року № 861 позивачу відмовлено у переведенні її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника у зв'язку з відсутністю підтвердження факту сумісного проживання та перебування на утриманні позивача станом на день смерті годувальника ОСОБА_2 .
Рішення відповідача вважає протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 серпня 2025 року № 861.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 за її заявою від 18.08.2025 № 11933 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 серпня 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Позивач не має права на перехід на пенсію по втраті годувальника згідно з Законом № 1058 без встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника.
Відсутні докази, що позивач є особою, яка має право на отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки не доведено, що вона перебувала на повному утриманні чоловіка та одержувала від нього грошову допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, і яке вона втратила у зв'язку зі смертю особи.
Отже, звернення позивача не відповідало вимогам законодавства, тому відсутні підстави для її переходу на пенсію по втраті годувальника.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України)
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком.
З 26.07.1969 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримував пенсію відповідно до Закону № 1058.
18.08.2025 позивач звернулася із заявою до пенсійного органу про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № l058.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 18.08.2025, зареєстрованої за № 11933, позивачем до заяви надано паспорт, картку платника податків свою та годувальника, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть годувальника, трудову книжку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.08.2025 № 861 за наслідками повторного розгляду документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку “Перехід на інший вид пенсії (у зв'язку з втратою годувальника)» у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
В рішенні зазначено, що згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 .
За матеріалами електронної пенсійної справи годувальник ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебував на обліку у Луцькому геріатричному пансіонаті з 07.02.2025 за адресою: АДРЕСА_2 .
Факт сумісного проживання та перебування на утриманні станом на день смерті годувальника ОСОБА_2 та заявниці не підтверджено відповідними документами.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника - її чоловіка, досягла пенсійного віку, перебувала на його утриманні та спільно проживала за однією адресою як внутрішньо переміщені особи до моменту влаштування ОСОБА_2 до Луцького геріатричного пансіонату у зв'язку зі значним погіршенням стану його здоров'я та неможливістю здійснення дружиною самостійного догляду за ним.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності (…).
На підставі пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058 до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Частиною першою статті 37 Закону № 1058 визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
На підставі абзацу першого пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до пункту 2.3 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Як визначено абзацом першим пункту 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Тобто, основним документом для підтвердження факту перебування на утриманні є документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і як альтернатива - інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи.
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", в редакції чинній до 14.03.2022 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 3, 4 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок № 265).
Згідно з пунктами 3,4 Порядку № 265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
На підставі пунктів 36, 41 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб'єкт звернення) орган реєстрації або центр надання адміністративних послуг видає витяг із реєстру територіальної громади (далі - витяг).
Витяг містить інформацію про прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реєстраційний номер (за наявності), адресу та дату задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або адресу та дату знятого місця проживання (перебування), або відомості про скасоване місце проживання (перебування), вид витягу, дату формування витягу, номер витягу, найменування органу реєстрації, підставу для формування витягу, дату звернення за витягом, відомості про суб'єкта запиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України, або витягом із реєстру територіальної громади.
Як свідчать матеріали справи, рішення відповідача від 25.08.2025 № 861 про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника обґрунтовано ненаданням документів, що підтверджують факт її сумісного проживання та перебування на утриманні станом на день смерті годувальника ОСОБА_2 .
Проте, паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим ОСОБА_1 , та паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим ОСОБА_2 , підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання позивача та її чоловіка є АДРЕСА_3 .
Тобто, позивачем виконано вимоги пункту 2.11 Порядку № 22-1 щодо надання документу про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою).
Відповідач вважає, що паспортом не підтверджено сумісне проживання позивача разом з чоловіком, оскільки згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 ; за матеріалами електронної пенсійної справи годувальник ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебував на обліку у Луцькому геріатричному пансіонаті з 07.02.2025 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Частиною другою статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо)
Як свідчать матеріали справи (довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб), до влаштування ОСОБА_2 до геріатричного закладу позивач та її чоловік проживали разом, а саме:
1) з 11.10.2018 фактичним місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було: АДРЕСА_4 (довідки від 11.10.2018 № 49818 та № 49819);
2) з 20.04.2022 фактичним місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 (довідки від 20.04.2022 № 764-5001214743 та № 764-5001214695);
3) в подальшому згідно довідки від 20.04.2022 № 764-5001214743 фактичним місцем проживання ОСОБА_2 стало: АДРЕСА_6 (адреса Луцького геріатричного пансіонату).
Медична документація свідчить, що в листопаді-грудні 2024 року ОСОБА_2 діагностовано онкологічне захворювання.
З огляду на відсутність у позивача медичної освіти з 07 лютого 2025 року ОСОБА_2 оформлено у заклад державного утримання - Луцький геріатричний пансіонат та змінено його адресу проживання як внутрішньо переміщеної особи на адресу цього пансіонату: АДРЕСА_7 , що підтверджується копіями договору від 12 лютого 2025 року № 491, укладеного між Комунальною установою Луцький геріатричний пансіонат та ОСОБА_2 , довідкою від 20.04.2022 № 764-5001214743.
Тобто, влаштування ОСОБА_2 до Луцького геріатричного пансіонату обумовлене станом його здоров'я та неможливістю дружини, яка є непрацездатною особою, здійснювати за ним догляд самостійно.
Перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до смерті останнього підтверджується наступними доказами.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Договору соціальні послуги надаються на підставі рішення від 6 лютого 2025 року № 1021 Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації та відповідно до індивідуального плану надання соціальних послуг, що є невід'ємною частиною цього Договору. Надавач соціальних послуг надає соціальні послуги за рахунок бюджетних коштів. Місцем (адреса) надання соціальної (соціальних) послуги (послуг) є приміщення Надавача соціальних послуг (стаціонарно) місто Луцьк, вул. Теремнівська, 70.
Вартість соціальної послуги становить 16 420,00 грн (перше речення пункту 4 розділу ІІ Договору).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Надавач соціальних послуг зобов'язується надавати Отримувачу соціальних послуг визначені індивідуальним планом соціальні послуги згідно з Класифікатором соціальних послуг, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2020 року № 429 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 2020 року за № 643/34926: код - 015.2, соціальна послуга - догляд стаціонарний.
Відповідно до Класифікатору соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2020 року № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2020 року за № 643/34926, код соціальної послуги 015.2 “Догляд стаціонарний» передбачає створення умов для проживання; забезпечення харчуванням, твердим, м'яким інвентарем; допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров'я, організація надання реабілітаційних та медичних послуг; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; навчання навичкам самообслуговування; організація розпорядку дня, у тому числі денної зайнятості, дозвілля; строк надання послуг - постійно/тимчасово.
Таким чином, Луцький геріатричний пансіонат надавав ОСОБА_2 послуги з соціального та медичного догляду, вартість яких складала 16 420,00 грн.
Відповідно до рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 26 лютого 2025 року № 909190839810 про перерахунок пенсії з 1 березня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_2 з надбавками складав 21 064,44 грн, до виплати у зв'язку з перебуванням на повному держутриманні (25%) - 5266,11 грн.
Тобто, ОСОБА_2 фактично у повному обсязі оплачував своє перебування у державній установі (вартість соціальної послуги складає 16 420,00 грн, утримано з пенсії - 15 798,33 грн).
Розмір пенсії позивача з 1 березня 2024 року складав 4227,37 грн, а з 1 березня 2025 року - 4615,37 грн, що значно менше пенсії її померлого чоловіка.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника - її чоловіка, досягла пенсійного віку, перебувала на його утриманні, спільно проживала з чоловіком за однією адресою як внутрішньо переміщені особи до моменту влаштування ОСОБА_2 до Луцького геріатричного пансіонату.
Розмір пенсії за віком померлого годувальника був більшим, ніж розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , отже пенсія ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом засобів до існування сім'ї.
Перебування ОСОБА_2 з 07.02.2025 по 12.08.2025 (дата смерті) на повному державному утриманні не спростовує факту перебування позивача на утриманні померлого пенсіонера, оскільки такі обставини засвідчуються конкретно визначеним переліком документів, наведеним у пункті 2.11 Порядку № 22-1, зокрема, документами про реєстрацію місця проживання (паспорти громадянина України) та про реєстрацію фактичного місця проживання як внутрішньо переміщених осіб за однією адресою до дати поміщення ОСОБА_2 у геріатричний заклад.
Крім того, Законом № 1058 та Порядком № 22-1 не визначено вимогу про необхідність проживання разом з годувальником за однією адресою саме на час настання смерті останнього.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.08.2025 № 861 і зобов'язав відповідача перевести ОСОБА_1 за її заявою від 18.08.2025 № 11933 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 серпня 2025 року.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 17 лютого 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко