17 лютого 2026 року справа №200/6623/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 200/6623/25 (головуючий суддя І інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до 15-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 08.02.2022 по 12.10.2023 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 08.02.2022 по 12.10.2023 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про звільнення позивача зі служби в ДСНС за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
В обґрунтування зазначив, що проходив службу у 15-му Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з 05.05.2016 по 13.10.2023, звільнений зі служби з 07.01.2025.
До 02.03.2018 були чинними норми забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу, затвердженні постановою КМУ від 23.08.2005 № 795, відповідно до яких недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Чинні норми законодавства: Кодекс цивільного захисту України, постанова КМУ 14.02.2018 № 81 та постанова КМУ від 11.07.2013 № 593 не містять положень, що визначають питання отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, а також заборони виплати такої компенсації.
З огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі № 809/1488/16, від 28.01.2021 по справі № 520/1190/2020, позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
До 02.03.2018 були чинними норми забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу, затвердженні постановою КМУ від 23.08.2005 № 795, відповідно до яких недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Однак, за спірний період з 08.02.2022 по 12.10.2023 відповідні приписи ПКМУ від 23.08.2005 № 795 втратили чинність.
Враховуючи, що норми спеціального законодавства, а саме Кодексу цивільного захисту України, постанови КМУ 14.02.2018 № 81, постанови КМУ від 11.07.2013 № 593 не містять положень, що визначають питання отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, а також заборони виплати такої компенсації, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 за аналогією Закону.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України)
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач проходив службу за контрактом у 15-му Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з 05.05.2016 по 13.10.2023 та у подальшому був переведений до 9-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, про що відповідач зазначив у листі від 02.08.2025.
Відповідно до наказу начальника 9-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 09.01.2025 № 5 позивача звільнено з лав ДСНС з 07.01.2025 та знято з усіх видів забезпечення з 08.01.2025.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби.
Листом від 02.08.2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 08.02.2022 по 12.10.2023 в зв'язку з тим, що така компенсація нормативно-правовими актами не передбачена.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що діючим законодавством щодо проходження служби цивільного захисту України не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну законодавства щодо проходження військової служби.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 № 1052 “Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
Відповідно до статті 93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Згідно з частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
На підставі статті 111 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи визначені пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593 (далі - Положення № 593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 795 “Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (далі - Постанова № 795).
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018.
Отже, до 02.03.2018 не було передбачено відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.
На виконання статті 111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 № 81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 81 від 14.02.2018 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату звільненим особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Таким чином, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 08.02.2022 року по 12.10.2023.
Позивач зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати за аналогією закону положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
Проте, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Проте, спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України та постановою КМУ від 14.02.2018 № 81, якими не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну від законодавства про проходження військової служби.
Тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми, які регулюють проходження військової служби, зокрема, стаття ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Є неприйнятними посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі № 809/1488/16, від 28.01.2021 по справі № 520/1190/2020, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як позивач є особою, що проходила службу цивільного захисту.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 200/6623/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 200/6623/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 17 лютого 2026 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко