17 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/10640/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
19.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 22.09.2025), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 92 110,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2022 року №9186060280;
зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 92 110,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2022 року №9186060280.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 26.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» задоволено. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 про відмову у відкритті провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 04.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Від представника позивача до суду надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, оскільки після пред'явлення позову відповідач самостійно вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 92 110,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2022 року №9186060280, а позивач 14.11.2025 отримав бюджетне відшкодування сум ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №06/11/2025№187139765. Також було подано заяву про стягнення судових витрат.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, відповідач самостійно вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 92 110,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2022 року №9186060280, а позивач 14.11.2025 отримав бюджетне відшкодування сум ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №06/11/2025№187139765.
Таким чином, оскаржувані дії відповідача були виправлені Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Згідно пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки оскаржуване порушення було виправлено Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, судом не встановлено наявності порушень будь-яких прав та інтересів позивача, і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Аналогічного за своєю суттю висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.02.2020 у справі №9901/426/19, Верховний Суд в постанові від 11.06.2020 у справі № 826/1160/18, від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303.
Відповідно до частини першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України), а також повернення судового збору (стаття 142 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Так, Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 у справі № 200/6826/20-а зауважив, що розподіл понесених позивачем судових витрат слід здійснювати з урахуванням та в залежності від обставин та умов, які призвели до відмови від позову.
Разом з тим, стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, аналіз наведеного правового регулювання та тлумачення статей 139, 140 Кодексу адміністративного судочинства України у їх взаємозв'язку, з урахуванням наведених обставин справи, дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви, всі понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь.
Зважаючи на викладене, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 4844,80 грн, відповідно до платіжних інструкцій від 18.09.2025 № 911 та 30.09.2025 №912.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень суд враховує приписи статті 134 КАС України.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цыэъ справи, у розмірі 4000,00 грн суду було надано копію договору № 1069622 про надання правової допомоги від 01.07.2024, додаткової угоди від 31.12.2024, додаткової угоди №1/2025-звд від 30.07.2025, ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунку від 18.09.2025, платіжної інструкції №910 від 18.09.2025, акта приймання-передачі наданих послуг від 19.09.2025.
Так, відповідач передбаченим статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України правом не скористався, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.
Враховуючи викладене, зважаючи, що позивач відмовився від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача понесених судових витрат в розмірі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Керуючись статтями 142, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти заяву представника позивача про відмову від позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марія ДУБІНА