16 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/10506/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить здійснити судовий контроль за виконанням відповідачем у січні 2026 року рішення суду від 04.11.3025, шляхом розгляду заяви щодо порушення прав позивача на належний розмір пенсії за січень 2026 року до виплати, а саме в тому розмірі, що фактично нарахований позивачу за січень 2026 року (36543,15 грн.).
Заява мотивована тим, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 620/10506/24 не виконується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки не виплачується пенсія за січень 2026 року в розмірі 36543,15 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 було запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області до 09.02.2026 подати до суду пояснення на заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду пояснення від 05.02.2026, в яких заначено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 620/10506/24 позивачу проведено перерахунок пенсії. Зазначає, що пенсія позивачу виплачується з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, судом встановлено наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 620/10506/24, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено форму судового контролю з ініціативи учасника справи шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або поновлення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Згідно усталеної судової практики звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема, і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Зі змісту статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Суд зазначає, що наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 в заяві про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду від 15.01.2026 стверджує, що не отримував виконавчий лист.
Однак, з матеріалів справи слідує, що на підставі заяви позивача від 09.12.2025, Чернігівським окружним адміністративним судом було видано позивачу виконавчий лист.
У контексті викладеного, звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у той час, коли позивач не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
За таких обставин, суд звертає увагу, що лише після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишиться не виконаним, то позивач має право звернутись із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Схожі правові висновки були зроблені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 620/18305/23; в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.02.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ