Справа № 127/4960/26
Провадження № 1-кп/127/136/26
17.02.2026 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено 07.02.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026025020000015 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Михайлівка Шаргородського району Вінницької області, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,-
ОСОБА_2 , перебуваючи 06 лютого 2026 року близько 22 год 00 хв поблизу території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив проникнути на територію згаданого приватного домоволодіння, користувачем якого є ОСОБА_3 .
Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на порушення конституційного права на недоторканність житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла чи іншого володіння особи, ОСОБА_2 , всупереч волі та відповідного дозволу законного володільця, 06 лютого 2026 року близько 22 год 00 хв, діючи умисно, незаконно, за відсутності визначених законом підстав, в порушення встановленого законом порядку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшов на територію огородженого домоволодіння, розміщеного за вищевказаною адресою. Виявивши, що вхідні двері будинку замкнені, ОСОБА_2 через вікно житлового будинку, яке відчинив поштовхом рук, проник до житла ОСОБА_3 і перебував там всупереч волі законного володільця до моменту прибуття працівників Управління поліції охорони у Вінницької області.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкцією ч. 1 ст. 162 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_4 враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано заяву ОСОБА_2 складену в присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.
Згідно заяви потерпілого ОСОБА_3 , він згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.
Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 162 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення, способу його вчинення, предмету правопорушення. Добровільність вказаного встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.
Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставинами кримінального проступку зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.
Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З довідки-характеристики виданої адміністратором ЦНАП №01-19/2-03 від 10.02.2026 року вбачається, що Видана відділом «Центр надання адміністративних послуг Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області» на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . За останній час скарг з боку сусідів чи членів сім?ї на ОСОБА_2 до сільської ради не поступало. Поведінка його в громадських місцях та побуті задовільна. Компрометуючими матеріалами на ОСОБА_2 відділ «Центр надання адміністративних послуг Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області» не володіє.
З довідки виданої старостою Михайлівсього старостинського округу №2 Мурафської сільської ради №136 від 10.02.2026 року вбачається, що складом сім'ї ОСОБА_2 є син ОСОБА_6 , 2013 р.н., син ОСОБА_7 , 2018 р.н., дочка ОСОБА_8 , 2023 р.н.
З відповіді на запит КНП «Жмеринська центральна районна лікарня» №324/01-02 від 10.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 в період з 01.01.2025 року по теперішній час за медичною допомогою у казаний заклад не звертався. На обліку у лікаря-нарколога не знаходиться.
З листа тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №202 від 12.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 знятий з військового обліку в зв'язку з тим, що визнаний ВЛК непридатним до військової служби.
Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» № 01-2-69/432 від 10.02.2026 року, ОСОБА_2 на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався.
З вимоги про судимість від 09.02.2026 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, вчинив умисний кримінальний проступок, вину у вчиненні кримінального проступку визнав та щиро розкаявся.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаявся, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.
При цьому суд враховує те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є недоцільним, оскільки ОСОБА_2 ніде не працює та не має стабільного джерела доходу. Відтак, в суду наявні обґрунтовані сумніви щодо можливості виконання обвинуваченим вказаного покарання. Інший більш м'який вид покарання у виді виправних робіт до обвинуваченого також не може бути застосований судом, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює.
В той же час, суд зважає на те, що обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, є не судимим. На підставі зазначеної сукупності обставин, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування зазначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КК України.
Керуючись ст.ст. 65-67, 309 КК України, ст.ст. 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.
Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 17.02.2026 року.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме DVD-R диск із наявним на ньому відеозаписом від 06.02.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: