Провадження № 11-кп/803/868/26 Справа № 183/9849/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні №12025044080000139 від 02.09.2025 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мукачево Закарпатської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 310 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
В серпні 2023 року, ОСОБА_7 знаходячись за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , побачив на подвір'ї домоволодіння, де він мешкає, зростаючі рослини коноплі. В цей час та місці у ОСОБА_7 виник прямий умисел направлений на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій прямий умисел, в серпні 2023 року, ОСОБА_7 , знаходячись на подвір?ї домоволодіння, де він мешкає, а саме по АДРЕСА_1 , діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», зірвав листя з рослин конопель, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, після чого вказану речовину переніс до будинку свого місця мешкання, де її висушив, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, та почав його незаконно зберігати з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту в спальній кімнаті, на даху будинку за місцем мешкання, та у господарському приміщенню за адресою: АДРЕСА_1 .
05 вересня 2025 року в період часу з 17 години 44 хвилини по 18 годину 41 хвилину в ході проведення санкціонованого Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області обшуку території домоволодіння, житлових та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , працівниками поліції у спальній кімнаті, на даху вказаного будинку, а також у господарському приміщенні, розташованому біля будинку, виявлено та вилучено речовини рослинного походження зелено - коричневого кольору масами 4,929 г, 3,009 г, 66,221 г, які є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 63,186 г, які ОСОБА_7 раніше незаконно придбав, виготовив та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.
Окрім цього, приблизно в квітні 2025 року, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , помітив, що на території його домоволодіння ростуть рослини конопель в невстановленій кількості, але не менше 11 штук. Достовірно знаючи, що вказана рослина відноситься до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини, у ОСОБА_7 виник прямий умисел, спрямований на незаконне вирощування рослин конопель.
Реалізуючи свій прямий умисел, починаючи приблизно з квітня 2025 року по 05 вересня 2025 року ОСОБА_7 , діючи в порушення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999, за відсутності у нього ліцензії (дозволу) на посів і вирощування коноплі, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на території подвір'я вирощував рослини конопель, доглядав за посівами конопель та за їх сходами, а саме здійснював полив, проривав та обкошував від бур'яну, з метою доведення їх до стадії дозрівання. Таким чином, ОСОБА_7 , своїми вказаними умисними діями здійснив незаконне вирощування рослин конопель.
05 вересня 2025 року в період часу з 17 години 44 хвилини по 18 годину 41 хвилину в ході проведення санкціонованого Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області обшуку території домоволодіння, житлових та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , працівниками поліції на подвір'ї вищевказаного домоволодіння виявлено та вилучено 11 рослин роду конопель (Cannabis), які віднесені до рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини та обіг яких допускається для промислових цілей, які ОСОБА_7 незаконно вирощував.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту; за ч. 1 ст. 310 КК, як незаконне вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин.
Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 310 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 8 500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
На підставі пункту 3 частини 2 статті 72 КК України, покарання призначені ОСОБА_7 , у виді пробаційного нагляду та штрафу - ухвалено виконувати самостійно.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України до пробаційного нагляду покладено на ОСОБА_7 строком на 1 (один) рік такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня взяття засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не обирався.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність вироку суду першої інстанції, просить його скасувати з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 310 КК у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 гривень, за ч. 1 ст. 309 КК у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов?язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 гривень та пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов?язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, вказані покарання виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що зі змісту оскаржуваного вироку ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК. Проте, визнавши ОСОБА_11 винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначивши йому покарання, суд не застосував вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, а визначив покарання до самостійного виконання, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 72 КК, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК, не застосовано положення п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК, а саме не покладено на обвинуваченого відповідні обов?язки, проте покладено їх після призначення остаточного покарання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 72 КК України, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні частково підтримав апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та з підстав, викладених в ній, просив не скасовувати вирок суду, а змінити його в частині призначеного покарання, оскільки вказані в прохальній частині апеляційної скарги зміни в частині призначення покарання не погіршать становище обвинуваченого. Не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що його підзахисний повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вважає за можливе провести судове засідання за його відсутності.
Обвинувачений у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, заяв про поважні причини неявки та про відкладення судового засідання суду не подавав, у зв'язку з чим та відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), апеляційний розгляд проведений без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (проступків) за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК в апеляційні скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 394, 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 апеляційний суд вважає їх достатньо обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказані положення закону кореспондується з вимогами ч. 2, 3 ст. 65 КК, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. 66 - 67 КК.
Як слідує з роз'яснень щодо правильного та однакового застосування зазначених вище положень закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - постанови пленуму) передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину чи замах на нього.
За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК , які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Встановлений ст. 70 КК порядок, згідно з яким суд зобов'язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань.
Відповідно до правової позиція викладеної в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №185/10985/19 провадження №51-2582км21, за правилами ч. 3 ст. 72 КК основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. При цьому положення ч. 3 ст. 72 КК не тільки не виключають можливості застосування положень ст. 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Вищезазначені положення закону України про кримінальну відповідальність та правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції не виконав належним чином з огляду на таке.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК, не застосував положення ч. 1 ст. 70 КК, а визначив покарання до самостійного виконання на підставі ч. 2 ст. 72 КК, що призвело до неправильного призначення покарання, про що слушно заявляє прокурор в апеляційній скарзі.
Отже, суд першої інстанції мав виконати приписи ч. 1 ст. 70 цього Кодексу щодо призначення остаточного покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень.
Таким чином суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, залишив поза увагою зазначені норми законодавства не застосувавши їх під час призначення покарання, що, як наслідок, призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, відповідно до положень ст. 59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду відповідні обов'язки... Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років.
Апеляційним судом встановлено, що під час призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 309 КК призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, не застосувавши при цьому положення п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК, тобто не поклав на обвинуваченого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, застосувавши вказану норму законодавства після призначення остаточного покарання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 72 КК, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є належними та в цій частині вирок підлягає зміні, без ухваленням нового вироку, як просить в своїй апеляційній скарзі прокурор, оскільки вказані обставини не погіршують становища обвинуваченого.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407, ч. 1 п. 4 ст. 408 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок, в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409, 413 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 310 Кримінального кодексу України змінити в частині призначеного покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_7 до покарання:
- за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов?язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 Кримінального кодексу України, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- за ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 гривень (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України, з урахуванням ч. 3 ст. 72 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 гривень (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) та пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов?язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 Кримінального кодексу України, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; вказані покарання виконувати самостійно.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4