Провадження № 33/803/499/26 Справа № 188/2050/25 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
12 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Гос В.В. на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю в режимі відеоконференції :
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Гос В.В.,
Згідно постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року відповідно до протоколу серії ЕПР1 №341847 від 26.05.2025 року 26.05.2025 року о 01 год. 50 хв. в с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1Г ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Tоyota Rav4, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах спиртного з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася на службову боді камеру Моторола 795494. Від керування транспортним засобом була відсторонена, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Гос В.В. просить скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що поліцейським не зафіксовано факт руху транспортного засобу Tоyota Rav4, днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в приміщенні блокпоста у темну пору доби та повідомила поліцейському, що вживала алкогольні напої, але транспортним засобом не керувала, через що проходити огляд на стан сп'яніння на місці або у медичному закладі відмовляється. Зазначає, що ОСОБА_1 поліцейському вказала, що за кермом перебував ОСОБА_2 (який загинув у 2025 році), якому належить даний автомобіль. Звертає увагу, що ОСОБА_2 був присутній на місці події, перебував в салоні автомобіля, але поліцейський не відібрав від нього пояснення, не з'ясував хто був за кермом транспортного засобу, на що суддя не звернула увагу. Посилається на п.6 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року №1452/735, згідно якої поліцейський повинен був запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в присутності двох свідків, чого він не зробив, порушивши Інструкцію.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння та направлення до мед.закладу від 26.05.2025 року відносно ОСОБА_1 , в яких зазначено, що остання відовилася від проходження такого огляду, копії особистих документів, довідку, складену поліцейським СРПП ВП №3 від 26.05.2025 року, про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала, рапорт інпектора ВП №3, диск відеофіксації правопорушення.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
В апеляційній скарзі захисник Гос В.В. посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Обставина керування особою транспортним засобом обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортного засобу ОСОБА_1 , що сталося 26.05.2025 року о 01 год. 50 хв. в с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1Г, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі ЕПР1 №341847 від 26.05.2025 року.
Таким чином, відеозапис об'єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
На думку апеляційного суду, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису поліцейськими зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що спростовує твердження захисника.
Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 , у випадку незгоди із обставиною керування, могла скористатися своїм правом та зазначити в протоколі про адміністративне правопорушення, що вона не керувала транспортним засобом, проте остання відмовилася від надання пояснень та від підпису протоколу.
Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відтак, вимога працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.
Наведене, у своїй сукупності, вказує на доведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову останньої від проходження огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також не заслуговують на увагу твердження захисника щодо відсутності свідків, оскільки згідно ст.266 КУпАП наявність свідків не є обов'язковою, якщо ведеться повна відеофіксація огляду.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об'єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та її винуватість, суду не надано.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Гос В.В. - залишити без задоволення.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот