Провадження № 11-кп/803/1098/26 Справа № 171/3142/23
11 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
11 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 14 січня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 ,до 14 березня 2026 року, -
Ухвалою Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 14 січня 2026 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 ,до 14 березня 2026 року включно. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На зазначену ухвалу суду захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Вказує, що продовження запобіжного заходу є необґрунтованим, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята без дотримання норм кримінального процесуального законодавства. Зазначає, що клопотання прокурора вручене ОСОБА_7 14.01.2026 безпосередньо в перерві у судових дебатах, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 184, ч. 3 ст. 200 КПК України, оскільки обвинуваченому не надано час для ознайомлення, що позбавляє його можливості належного обґрунтування своєї позиції. Звертає увагу, що ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні непрацюючу дружину та малолітню доньку, є добропорядним та законослухняним громадянином, який після події, що сталася 28.09.2023 року жодним чином не намагався втекти чи перешкоджати досудовому розслідуванню. Зазначає, що свідки по справі уже допитані, письмові докази досліджені. Зауважує, що ризики недоведені та ґрунтуються лише на припущеннях сторони обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 14 березня 2026 року включно.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі, а тому обвинувачений, усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розгляд справи перебуває на етапі останнього слова, а отже існує велика ймовірність, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків. Наявність соціальних зв'язків, дружини, малолітньої дитини, позитивної характеристики, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід, не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги захисника були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 14 січня 2026 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: