Іменем України
Справа №761/43888/24
12.02.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі судді Гуменюка О.О.,за участі секретаря судових засідань Корбут Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 26088771, про оспорювання батьківства, виключення запису про батька дитини з актового запису про його народження та встановлення батьківства, -
Позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просять визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 , внести зміни до актового запису про його народження, вказавши його батьком, прізвище дитини вказати ОСОБА_5 та по батькові ОСОБА_6 .
Позов мотивовано тим, що 26.03.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спільне життя між ними не склалося і рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.11.2023 шлюб між ними розірвано. У 2019 році відповідач виїхав у Данію. У 2022 році ОСОБА_2 зійшлася із ОСОБА_1 , з яким почали спільно проживати без реєстрації шлюбу, а в подальшому ОСОБА_2 завагітніла та у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син. 01.11.2024 між ними було зареєстровано шлюб. ОСОБА_1 батьківство визнає, але Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції при видачі свідоцтва про народжнення дитини батьком було зазначено ОСОБА_3 , посилаючись на те, що з моменту розірвання шлюбу не пройшло дев'ять місяців, тобто на момент зачаття дитини позивач була у шлюбі з відповідачем. Але фактично відповідач не є і не може бути біологічним батьком дитини. Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.12.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження у справі.
Прозивачі у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу, зазначену в позовній заяві; відзиву на позов або будь-якої іншої заяви чи клопотання на адресу суду не подав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши у судовому засіданні представника позивачів, який позов підтриав просив його задовольнити, клопотань не заявляв, та дослідивши матеріали справи, су приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.07.20024.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.11.2023 у справі №368/1500/23 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 07.12.2023, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, які перебувають в публічному доступі.
01.11.2024 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 01.11.2024. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_1 ».
Відповідно до вимог ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Частиною 1 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Зі змісту норми ст. 121 СК України випливає, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (згідно ст. 122 СК України).
Відповідно до вимог п. 3 ч.2 ст. 125 СК України, якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.
Згідно з ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільно процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Суд також враховує, що у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України 2004 року, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Для встановлення чи оспорювання батьківства проводиться експертиза ДНК.
Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.
Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.
Верховний суд у постановах від 23.10.19, справа №382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа №761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід звернути увагу на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом самостійно довести суду наявність кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_4 , шляхом надання суду відповідної експертизи ДНК.
У зв'язку з тим, що проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, та саме експертний висновок є належним доказом у справі і підставою для визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, тому в задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю позивачами заявлених вимог через відсутність доказів на підтвердження або оспорення кровного споріднення, що має основоположне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства, виключення запису про батька дитини з актового запису про його народження та встановлення батьківства, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 12.02.2026.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ,
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 ,
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_2 ,
третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 26088771.
Суддя Олександр ГУМЕНЮК
12.02.2026