Провадження № 33/803/642/26 Справа № 175/15573/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
12 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2025 року встановлено, що відповідно до протоколу серії АБА № 089859, 22.08.2025 року о 23 год 57 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043НГ», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Паркова біля буд. 3 м. Краматорськ, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим допустив порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Судом не встановлена адміністративно процесуальна дієздатність батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ, які е є юридичною особою та не мають державної реєстрації, як відокремлений підрозділ, у зв'язку із чим порушено ряд правових норм. Судом проігноровано, що відповідно до ст.15 ЗУ «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються, як юридичні особи публічного права, дана норма закону є імперативною та не дозволяє утворювати органи поліції в інший спосіб.
Зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, не уповноваженою особою.
Звертає увагу, що відсутня підстава зупинки його транспортного засобу, правил дорожнього руху він не порушував, а тому всі наступні вимоги працівників поліції не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини.
Зауважує, що працівники поліції неодноразово намагалися скласти щодо нього фальсифіковані адміністративні матеріали. Вказує, що їхав з працівниками поліції до наркології, де було встановлено, що він не перебуває в стані сп'яніння та працівники поліції не відвозили його до свого авто і він пішки добирався до залишеного транспорту.
Вказує, що ознаки сп'яніння сфальсифіковані, він не вживає алкоголю та наркотичних засобів.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст.294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП вказано, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.
Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення, зобов'язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу. Крім того, судом не наведені докази, на підставі яких здійснено висновок про винуватість особи.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що 22.08.2025 року о 23 год 57 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043НГ», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Паркова біля буд. 3 м. Краматорськ, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим допустив порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 089859 від 22.08.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025 року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема: звужені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, від проходження огляду у медичному центрі з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ відмовився; рапортом поліцейського, яким зафіксовано, що під час патрулювання, 22.08.2025 року о 23-57 годині, зупинеий автомобіль ВАЗ21043 ЗНГ з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Під час спілкування із водієм виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло та порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився; відеозаписом поліцейських здійсненим на бодікамеру.
ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що не оспорюється стороною захисту, факт наявності у водія ознак сп'яніння та відмову від проходження огляду на вимогу поліцейського,.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських є належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення на наданому відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає.
Апеляційний суд зауважує, що під час спілкування із поліцейськими та складання протоколу щодо нього ОСОБА_1 не заперечив, що керував транспортним засобом, не зазначив заперечень у протоколі, також в апеляційній скарзі факт керування ним транспортним засобом не заперечує, що поміж іншим підтверджується матеріалами справи.
Також матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 виваженою та впевненою відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є обов'язковою ознакою інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумнівів в достовірності відмови ОСОБА_1 або здійсненні на нього тиску апеляційним судом не встановлено.
Твердження апеляційної скарги про невідповідність заявлених поліцейським ознак сп'яніння, є хибними, оскільки встановлення ознак сп'яніння є суб'єктивним судженням поліцейського, який за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати такі ознаки сп'яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Для встановлення таких ознак не передбачено окремого проведення огляду. Виявлення та оголошення ознак сп'яніння, не є твердженням про стан сп'яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду для спростування або доведення перебування в стані сп'яніння.
В даному випадку водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 на протиправні дії працівників поліції та навмисне складання щодо нього протоколу, фальсифікування даних, не спростовує доведеності вини саме в цій справі про адміністративне правопорушення, оскільки матеріалами справи доведено всі обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, матеріали справи не містять даних щодо оскарження протиправних дій працівників поліції. Таку позицію апеляційний суд вважає способом захисту задля можливості уникнути адміністративної відповідальності та, відповідно, адміністративного стягнення.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, поведінка водія на дорозі звернула увагу працівників поліції, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в період дії комендантської години, є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів про те, що матеріали справи складено не уповноваженою особою - співробітником органу, який не має процесуальної дієздатності, оскільки Департамент патрульної поліції відокремлених підрозділів не має, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Згідно з частинами другою та третьою цієї статті, до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. У складі поліції функціонують в т.ч. і патрульна поліція.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію», територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Частиною другою цієї статті передбачено, що територіальні органи поліції утворює, ліквідує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16 вересня 2015 року № 730 визначено перелік органів Національної поліції, які утворилися, серед яких є Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
В свою чергу, Положенням про Департамент патрульної поліції, затвердженим Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 03 вересня 2019 року № 887) визначено, що Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції згідно зі штатним розписом Національної поліції України.
Разом з цим, пунктом 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. ст. 218-221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, в тому числі, за ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Практика Верховного Суду, на яку посилається ОСОБА_1 , стосується інших справ з іншою правовою ситуацією.
На переконання апеляційного суду, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений в установленому законом порядку, та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Виходячи з вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що протокол щодо ОСОБА_1 серії АБА № 089859 від 22.08.2025 року, складений належним чином та є достатнім і законним доказом по справі, складений повноваженою особою, тому доводи ОСОБА_1 в цій частині не впливають на ступінь доведеності у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Отже, під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вчинив правопорушення, які відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 років. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА