Справа № 727/4066/25
Провадження № 2/727/340/26
17 лютого 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Калмикової Ю. О.,
за участю секретаря Лепчук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Позов заявлено з підстав завдання пошкоджень транспортному засобу в результаті ДТП. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 174 286,16 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Адвокат відповідача ОСОБА_2 - Кодрян Я.Д. надала суду письмове клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, в обґрунтування якої зазначила, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо транспортною пригодою. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в сумі 200619 (двісті тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 24 копійки та моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 3417 (три тисячі чотириста сімнадцять) гривень 43 копійки, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, оплату судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 4250 (чотири тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 жовтня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року у цивільній справі № 727/4066/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо транспортною пригодою. Призначено зазначену цивільну справу до розгляду в спрощеному провадженні. Ознайомившись з матеріалами даної цивільної справи, з метою всебічного та повного встановлення обставин, які мають значення для справи, вважає за доцільне призначити в даній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи судовий експерт Юзва С.Е. на замовлення позивачки надав висновок № 34/24 від 26.04.2024, в якому зазначив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW ХЗ 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.04.2024, становить 357419,24 грн. з ПДВ на складові та матеріали. Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля BMW ХЗ 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.04.2024, становить 186 333,08 грн. з ПДВ на складові та матеріали. З вказаним висновком не погоджуються та вважають наданий позивачкою висновок експертизи по визначенню вартості матеріального збитку № 34/24 від 26.04.2024 недостовірним доказом. Слід звернути увагу суду, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце огляду транспортного засобу. В матеріалах справи відсутні докази того, що повідомлення про виклик для огляду транспортного засобу було вручено адресату та відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення зазначеного дослідження. А тому, оцінюючи висновок експерта №34/24 від 26.04.2024 року, слід зробити висновок, що він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, висновок експерта №34/24 від 26.04.2024 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи КТЗ складений з порушенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки не було здійснено виклику заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ в порядку визначеному чинним законодавством. Відповідно до зазначеної Методики (п.5.2) виклик заінтересованих осіб здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Також, слід зазначити, що проведена експертом методика огляду цін ремонтних робіт, визначена в експертному висновку та калькуляції, є завищеною в порівнянні з цінами, які існували на 2024 рік. До експертного висновку долучено ціни на запасні частини, якими керувався експерт під час визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, однак лише на дві деталі: рамка для номерного знака та підсилював заднього бампера (а.с. 44). Разом з тим, будь-які відомості щодо актуальних цін на інші деталі для автомобіля до висновку не долучені та чим керувався експерт невідомо. Разом з тим, відповідно до п.74 постанови Верховного Суду від 02 квітня 2025 року (справа №369/15321/20) вказано …«у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи. Отже, з урахуванням наведеного та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягала до стягнення сума (коефіцієнту фізичного зносу на нові деталі), оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої». Враховуючи викладене, визначаючи розмір шкоди, яка не покрита страховим відшкодуванням, слід брати до уваги лише вартість нових деталей (а не вартість всього відновлювального ремонту), з яких враховується коефіцієнт фізичного зносу (вказане також узгоджується з позицією, викладеною в постановах Чернівецького апеляційного від 24 червня 2025 року по справі № 727/1049/25, від 01 липня 2025 року по справі № 727/149/25). Проте в акті виконаних робіт та наданих послуг від 20.05.2024 відомості про використання нових деталей для ремонту автомобіля не відображені, що не дає можливість визначити суму, яка підлягає стягненню з відповідача. Також що стосується вищезазначеного акта виконаних робіт та наданих послуг ФОП ОСОБА_3 від 20.05.2024, то викликає сумнів вартість товару (запчастин) зазначена в ньому з огляду на готівковий порядок розрахунку та відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт сплати коштів позивачкою ФОП ОСОБА_3 за товар (запчастини) відповідно до вимог чинного законодавства станом на грудень 2024. Так, до матеріалів позову додані квитанції до прибуткового касового ордера датовані груднем 2024 року, які не є розрахунковими документами. Більше того, у вказаних квитанціях не зазначено за який товар (деталі, запчастини) чи за яку послугу надаються кошти ФОП ОСОБА_3 . Будь-якого розрахункового документа, який б відповідав вимогам ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України № 265/95-ВР) та відповідно б підтверджував оплату товару (деталей, запчастин) та/або оплату послуг з ремонту автомобіля до матеріалів позову не долучено. Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР усі суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Абзацом 4 пункту 61 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України була передбачена пільга щодо застосування РРО та ПРРО, зокрема з 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій могли не застосовуватись платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищував обсягу доходу, що не перевищував 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Отже, згідно з наявним в матеріалах справи витягом №2124123401694 з реєстру платників податків ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку 3 групи без реєстрації ПДВ, а тому з 1 січня 2022 року зобов'язаний використовувати ПРРО (програмний реєстратор розрахункових операцій) або РРО (реєстратор розрахункових операцій) при здійсненні розрахункових операцій, а видані ним розрахункові документи (чеки, квитанції) повинні друкуватися РРО або ПРРО та відповідати вимогам чинного законодавства. Згідно з абзацем 19 статті 2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій. Відповідно до ст. 10 Закону України №265/95-ВР перелік винятків, а саме: перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО або ПРРО, а з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою КМУ №1336 зі змінами внесеними станом на 11.02.2022 року «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» таких винятків для суб'єктів господарювання платників єдиного податку 3 групи, які здійснюють роздрібну торгівлю деталями для автотранспорту, не передбачена. При цьому, навіть вказаний розрахунковий документ з використанням розрахункової книжки або книги обліку розрахункових операцій замість РРО / ПРРО відсутній. Таким чином, до матеріалів позову не долучено розрахункового документа, а саме: документа встановленої форми та змісту (касового чеку, товарного чеку, розрахункової квитанції), виданої відповідно до вимог чинного законодавства, який б підтверджував позивачкою оплату послуг з ремонту автомобіля та факт понесених нею витрат на відновлення автомобіля у сумі 358315, 21 грн. Разом з тим, окрему увагу заслуговує той факт, що ФОП ОСОБА_3 були виконані роботи (надані послуги) з ремонту спірного автомобіля згідно з актом виконаних робіт та наданих послуг від 20.05.2024, однак як вбачається з витягу №2124123401694 з реєстру платників податків, а також з виписки з ЄРДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №62971621911 (а.с. 61-62) ФОП ОСОБА_3 не здійснює ремонт автотранспортних засобів, відповідний КВЕД у нього відсутній (згідно переліку видів господарської діяльності). Отже, можна зробити висновок, що акт виконаних робіт та наданих послуг від 20.05.2024 року, виданий виконавцем ФОП ОСОБА_3 , який провів ремонті роботи щодо спірного транспортного засобу BMW ХЗ, 2020 року виготовлення, проте не мав права їх проводити, є недопустимим доказом. Відповідно до частини третьої статті 12 України та частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України ). Проте позивачка не надала до суду допустимих доказів відповідних проведених ремонтних робіт щодо пошкодженого транспортного засобу та понесених нею фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП. Разом з тим, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачка просить стягнути з відповідача залишок матеріальної шкоди, не покритий лімітом відповідальності страховика, при цьому розмір матеріальної шкоди розраховує виходячи з визначеної експертом вартості відновлювального ремонту з врахуванням ПДВ на складові та матеріали. При цьому позивачка під час ремонту автомобіля жодних витрат зі сплати ПДВ не понесла. У постанові КЦС ВС від 12 липня 2023 року по справі №591/1861/22 зроблено висновок про те, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту та відповідно сплати ПДВ відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом з винуватця після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: фактичне здійснення ремонту автомобіля; чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком. Враховуючи виплату суми вартості відновлювального ремонту безпосередньо потерпілому (позивачу), який не є платником ПДВ, то остання розраховується без ПДВ. Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 лютого 2018 року по справі №757/22706/15-ц (провадження № 61-4507 св 18). Натомість судовий експерт Юзва С.Е. на замовлення позивачки надав висновок №34/24 від 26.04.2024 в якому зазначив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW ХЗ 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.04.2024, становить 357419,24 грн. з ПДВ на складові та матеріали. Разом з тим, згідно з наданого позивачем акту виконаних робіт та наданих послуг виконавець ФОП ОСОБА_3 , який провів роботи щодо спірного транспортного засобу BMW ХЗ, 2020 року виготовлення, не є платником ПДВ та вартість виконаних робіт розрахована без ПДВ. Також відповідно до наявного в матеріалах справи витягу №2124123401694 з реєстру платників податків ФОП ОСОБА_3 не є платником ПДВ (а.с.62). Таким чином, позивачка не надала жодних доказів понесення витрат зі сплати ПДВ під час ремонту автомобіля, а тому сума майнової шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля) повинна бути визначена експертом без ПДВ на складові та матеріали. Також відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 519/1079/21 (провадження № 51-7055 км 23) вказав на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Вказане у згоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 червня 2021 року по справі № 766/13258/18 (провадження № 61-13917св20), а також Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року по справі №125/1216/20. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 758/10036/14-ц (провадження № 61-32270св18) зробив висновок, що оскільки відповідач за рішенням суду відшкодовує лише частину збитків, які не відшкодовані страховою компанією, а не всю суму збитків, тому поверненню відповідачу після відшкодування ним шкоди підлягають лише замінені при ремонті автомобіля вузли та деталі автомобіля, які не можуть бути використані за призначенням пропорційно до відшкодованої відповідачем шкоди. У зв'язку з цим, слід вирішити також питання щодо зобов'язання ОСОБА_1 після отримання відшкодування матеріальної шкоди передати ОСОБА_2 пропорційно до відшкодованої шкоди пошкодженні та замінені при ремонті автомобільні деталі на нові, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, відповідно до ремонтної калькуляції за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи. Разом з тим, на даний час відомо, що автомобіль позивачки відремонтований, однак належні та допустимі докази, які б підтверджували, що під час проведення ремонтних робіт щодо відновлення автомобіля пошкодженні деталі замінювались на нові, а не відремонтувались в матеріалах справи відсутні. Все вищенаведене свідчить про необхідність у спеціальних знаннях в сфері дослідження транспортних засобів щодо визначення розміру збитків, завданих у разі пошкодження автомобіля внаслідок ДТП. При цьому треба врахувати, що стан автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди відновлено, тобто він не перебуває у первісному стані після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 квітня 2024 року, а тому об'єкт дослідження є іншим ніж під час проведення експертизи на замовлення позивачки. Таким чином, оскільки між сторонами існує спір щодо оцінки розміру завданої шкоди, тому сторона, яка оспорює таку оцінку, зобов'язана довести інший розмір, зокрема, заявити клопотання про проведення відповідної судової експертизи. Отже, для з'ясування обставин, що мають значення в справі і потребують спеціальних знань слід призначити судову автотоварознавчу експертизу за заявою відповідача. Проведення експертизи необхідно провести шляхом безпосереднього огляду автомобіля марки BMW ХЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року виготовлення, та на підставі матеріалів справи. Враховуючи викладене вище просила суд: призначити в цивільній справі № 727/4066/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експерту Чернівецького науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України (м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 77-Д). На вирішення експерта поставити наступні питання:
-яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW ХЗ 2020 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 15.04.2024 без ПДВ на складові та матеріали?;
-чи використовувалися для відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу BMW ХЗ 2020 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , нові деталі (запчастини) та які саме, яка їх вартість?.
Для проведення судової автотоварознавчої експертизи надати експертам матеріали цивільної справи.
Зобов'язати ОСОБА_1 надати для огляду експерту транспортний засіб, BMW ХЗ 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, покласти на відповідача.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача щодо призначення експертизи з наступних підстав. У провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП. 2. 04 листопада 2025 року представниця відповідача подала до Суду відзив на позов, до якого долучила клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. При цьому, проведення судової експертизи представниця відповідача просить доручити Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Зокрема, клопотання мотивоване тим, що зазначений вище висновок від 26.04.2024 є недостовірним доказом, відповідача не було належним чином повідомлено про проведення судової експертизи, вказані у висновку ціни на запасні частини є явно завищеними порівняно із цінами на 2024 рік. Також викликає сумнів вартість запасних частин, вказаних у акті від 20.05.2024, оскільки в ньому відсутні відомості про використання нових деталей у ході проведення ремонту. Ознайомившись із вказаним клопотанням, вважають, що воно задоволенню не підлягає з огляду на таке. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Відповідно до частини першої стаття 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц). Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 686/15304/14). У своєму клопотанні сторона відповідача стверджує про недостовірність висновку експерта ОСОБА_5 № 34/24 від 26.04.2024, тобто заявляє, що з нього не можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України). З цього приводу, як зазначено вище, заявник опирається на відсутність доказів вручення відповідачу повідомлення про проведення такої експертизи, а також завищену вартість запасних частин. Своєю чергою, наведені критерії свідчать про те, що доводи представниці відповідача свідчать радше про недопустимість висновку як доказу, а не його недостовірність. Разом з тим, такі доводи адвоката Кодрян Я.Д. ґрунтуються на припущеннях, а не законі. Так, згідно з пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (постанови від 02 жовтня 2019 року (справа № 645/2553/15-ц, провадження № 61-27280св18), від 23 листопада 2020 року (справа № 643/10751/16-ц, провадження № 61-17704св19, від 13 травня 2019 року (справа № 522/538/17, провадження № 61-16282св18 ). Вказані правові висновки суду касаційної інстанції надані у аналогічних (релевантних) правовідносинах, а тому просили суд їх урахувати при розгляді клопотання представниці відповідача. Позаяк у матеріалах справи містяться відомості про направлення відповідачу повідомлення про проведення судової експертизи, яке надіслано позивачкою через поштове відділення «Нова пошта» на його адресу, що вказана ним у протоколі про адміністративне правопорушення, його письмових поясненнях та збігається із адресою його зареєстрованого місця проживання. При цьому, відомості про відправлення були відомі відповідачу, так як поштовому відправленні був вказаний номер телефону, що вказаний ним у поясненнях. Таким чином, позивачка вжила всіх належних від себе дій, за для того щоб повідомити відповідача про проведення судової експертизи. Натомість пасивна поведінка відповідача, відсутність у нього бажання користуватись належними йому правами, не може ставитись у вину ОСОБА_1 . Так само ОСОБА_2 ігнорував телефонні дзвінки позивачки та її представника про можливість досудового врегулювання спору, судові засіданні у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, судові засідання в даній справі, допоки не отримав заочного рішення. При цьому, за аналогічних відомостей, що надані працівникам поліції (адреса, номер телефону) відповідач забезпечив явку свого представника для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Цивільні правовідносини ґрунтуються на засадах справедливості та добросовісності. Вказані обставини, на переконання представника позивачки, у своїй сукупності свідчать про недобросовісну поведінку відповідача, а тому його небажання отримувати відповідне запрошення і нез'явлення на проведення експертизи не є підставою для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом чи тим паче недостовірним. Щодо завищення цін на ремонтні деталі, то судовий експерт Юзва С.Г., на відміну від представниці відповідача, володіє досвідом та спеціальними знаннями у сфері проведення автотоварознавчої експертизи, має чинне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, видане Міністерством юстиції України, а також попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, відтак факт внесення ним достовірних (правдивих) відомостей про вартість запасних частин презюмується, тобто може бути спростований належними і допустимими доказами. Втім будь-яких відомостей про іншу вартість деталей, які вказані у висновку (зокрема прайс-лист офіційного імпортера транспортних засобів BMW в Україні), та/або упередженість вказаного судового експерта матеріали справи не містять, а доводи сторони відповідача у цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях адвоката Кодрян Я.Д. Принагідно наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року № 335/5 затверджено Порядок проведення рецензування висновків судових експертів, однак відповідач (його представниця) таким правом не скористався. Підсумовуючи викладене вважають, що представницею відповідача належними і допустимими доказами не спростовано висновки первинної експертизи, не доведено, що вона суперечить іншим матеріалам справи, є неповною або викликає сумніви в її правильності, а тому відсутні підстави для проведення повторної автотоварознавчої експертизи в частині дослідження першого питання про визначення вартості відновлювального ремонту. Щодо відомостей, які вказані в акті від 20.05.2024, представниця відповідача не зазначає в чому полягає необхідність зазначеного питання з урахуванням того, що до стягнення заявлено вимоги про достягнення вартості деталей, яка визначена висновком експерта, а не вказаним актом. При цьому, ОСОБА_1 дійсно понесла більші витрати, ніж вказано у висновку експерта, що навпаки спростовує твердження відповідача про завищену вартість деталей, що вказані у висновку експерта. Поряд з цим, представниця відповідача не пояснює яким чином судовий експерт має встановити чи використовувались для ремонту автомобіля позивачки нові деталі, враховуючи, що з моменту проведення ремонту пройшло вже півтора роки. Пояснень про те яким чином та на основі яких відомостей судовий експерт має встановити знос деталей, що були замінені, за період з 20.05.2024 по день проведення експертизи клопотання також не містить. Таким чином, вважаємо, що дане питання є правовим, не потребує спеціальних знань, а тому не підлягає вирішенню експертом, оскільки вимоги позивачки ґрунтуються на цінах, що вказані у висновку експерта, а не акту виконаних робіт, відтак його вирішення не входить до предмету доказування в даній справі, а є спробою затягнути розгляд цієї справи, який триває з квітня 2025 року. З приводу третього питання, яке представниця відповідача просить суд поставити на вирішення експерта, то зазначаємо, що воно взагалі не вмотивоване, у клопотанні не міститься жодних відомостей про те, що інформація в акті виконаних робіт та наданих послуг від 20.05.2024 не відповідає та/або суперечать схемі ДТП, фото пошкодженого транспортного засобу чи висновку експерта Юзви С.Г. № 34/24 від 26.04.2024. Більше того, таке питання суперечить доводам адвоката Кодрян Я.Д. про недостовірність висновку експерта, так як остання вже стверджує, що в ньому містяться правдиві дані (фото) пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_1 . Змагальність судового процесу полягає у тому щоб довести свої вимоги і заперечення, тобто в даному випадку показати в чому існує протиріччя у згаданих документах, що потребує спеціальних знань, проте з цього приводу клопотання не містить жодного доводу, тобто, на переконання представника позивачки, спрямоване передусім на затягування розгляду цієї справи. Більше того, процесуальний закон наділяє сторону правом провести експертизу на власне замовлення. У даному випадку вказане питання, який ставиться представницею відповідача, стосується виключно документів, що містяться у матеріалах справи та з якими останній ознайомлений ще у серпні 2025 року, а її проведення не потребує залучення позивачки чи транспортного засобу. У клопотанні не міститься відомостей, які об'єктивно перешкоджали стороні відповідача самостійно з'ясувати дане питання в позасудовому порядку. Щодо установи, якій представниця відповідача просить довірити проведення експертизи, то слід зазначити, що відповідачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 332 КК України (номер в ЄРДР 12022262020002395 від 08.08.2022). Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.09.2025, яка залишена без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02.10.2025, до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 07 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування. Одночасно для забезпечення виконання відповідачем обов'язків, передбачених КПК України визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень. 36. Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого, експерта , спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім того, із декларації ОСОБА_2 за 2024 рік вбачається, що останній разом з дружиною є власниками 25 об'єктів нерухомого майна, 1 незавершеного будівництва та трьох транспортних засобів, 129 000 доларів США і 28 000 Євро готівкою. З урахуванням оголошеної відповідачу підозри, розміру призначеної йому застави, ризиків впливу на експерта, значного майнового стану відповідача вважаємо, що призначення судової експертизи установі чи експерту в межах Чернівецької області створить в позивачки ґрунтовані підстави сумніватись у достовірності такого висновку через впливовість відповідача, а тому категорично заперечуємо щодо доручення судової експертизи Чернівецькому НДЕКЦ МВС України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК).
Отже, судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню та з'ясуванню обставин справи, ефективному вирішенню цивільних справ і постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до частини 2 статті 103 ЦПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 року).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до позову висновок судової автотоварознавчої експертизи №34/24 від 26.04.2024, згідно з якою вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW ХЗ 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.04.2024, становить 357 419,24 грн з ПДВ на складові та матеріали; а вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки хору власнику автомобіля - 186 333,08 грн. з ПДВ на складові та матеріали.
З аналізу частини 1 статті 103 ЦПК України вбачається, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до частини 2 статті 103 ЦПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Позивачем до позову надана судова автотоварознавча експертиза №34/24 від 26.04.2024, втім, вона викликає сумнів у відповідача, у зв'язку з чим відповідач просить знов призначити судову автотоварознавчу експертизу. Суд зауважує, що експертиза, надана позивачем, в судовому засіданні не досліджувалась, експерт до суду не викликався для допиту та усунення сумнівів, що виникли у відповідача щодо автотоварознавчої експертизи №34/24 від 26.04.2024. Також, відповідачем не заявляється ні повторна, ні додаткова експертиза відповідно до вимог ст. 113 ЦПК України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про призначення судової автотоварознавчої експертизи в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 102, 103, 104, 113, 258-261, 353 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про призначення судової автотоварознавчої експертизи в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ю. О. Калмикова