23.12.10р.Справа № Б38/22-10
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М.
при секретарі судового засідання Бекіна О.О.
за участю представників сторін:
від кредитора - Іванчук В.Я., довіреність №915 від 23.06.10р., юрисконсульт
від боржника - не з'явився
розглянувши справу
за заявою публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк", м. Дніпропетровськ
до боржника Українсько-Канадського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "ЮМК", м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1
про визнання грошових вимог на суму 1 215 343 грн.
Справа про банкрутство Українсько-Канадського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "ЮМК", м. Дніпропетровськ перебуває на стадії ліквідації.
09.09.10р. до господарського суду надійшла заява публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк", м. Дніпропетровськ про визнання грошових вимог на суму 1 215 343 грн. за кредитним договором №9.840.06.15-208.0 від 22.02.06р. та іпотечним договором №9.840.06.15-208.0.1 від 22.02.06р.
Згідно ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до повноважень ліквідатора входить заявлення в установленому порядку заперечень по заявлених до боржника вимогах кредиторів.
Ліквідатор Чикильдін О.М. розглянув грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк" та повідомив, що боржник не має грошових зобов'язань перед ПАТ "Хоум Кредит Банк" в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також, ліквідатор зазначив, що в розумінні діючого законодавства України (Закон України "Про іпотеку", ст. 572 Цивільного кодексу України) відносини іпотеки (як різновиду застави майна) не є зобов'язанням за своєю суттю, а є способом забезпечення належного виконання зобов'язання. Із системного аналізу норм Розділу V Закону України "Про іпотеку" чітко вбачається, що іпотекодержатель, в разі невиконання боржником основного зобов'язання, може звернути стягнення на майно іпотекодавця, яке є предметом іпотеки і сама іпотека не може породжувати грошових зобов'язань між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Отже в ситуації, коли боржник за основним зобов'язанням та іпотекодавець є різними особами, останній не має грошових зобов'язань перед кредитором а лише забезпечує виконання третьою особою своїх зобов'язань власним майном.
01.12.10р. від ПАТ "Хоум Кредит Банк" надійшла заява про оскарження відмови ліквідатора боржника у визнанні вимог до боржника оскільки банк вважає відмову незаконною, а вимоги банку, такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як забезпечені заставою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, кредитор зазначив, що з норм чинного законодавства України випливає, що майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники. Кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі - від майнового поручителя, так і від будь-якого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
21.12.10р. від ліквідатора надійшло клопотання про розгляд грошових вимог публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк", м. Дніпропетровськ за відсутністю ліквідатора у зв'язку з перебування останнього у відрядженні.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 16.12.10р. було оголошено перерву до 23.12.10р.
Вислухавши ліквідатора та представника кредитора, вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що заява кредитора про визнання грошових вимог підлягає задоволенню з наступних підстав.
22.02.06р. між закритим акціонерним товариством "Агробанк" (правонаступником усіх прав, зобов'язань, коштів та майна якого є публічне акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк") та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної лінії №9.840.06.15-208.0 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 23.05.07р.) відповідно до п.1.1 якого Банк надає ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 200 000 долл. США строком з 22.02.06р. по 21.02.11р., зі сплатою 16 відсотків річних.
На виконання Кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошті у повному обсязі, що підтверджується заявами на видачу готівки №1091920 від 22.02.06р. та №457993 від 23.05.07р.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору ОСОБА_1. зобов'язався використовувати кредитні кошти на вказані в договорі цілі, повернути кредит і сплатити нараховані проценти у встановлені договором строки, починаючи з місяця, наступного за датою видачі першого траншу, щомісячно в період до 25 числа вносити грошові кошти:
- в сумі достатній для погашення заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в попередньому календарному місяці;
- в сумі достатній для погашення заборгованості по нарахованій комісії в поточному місяці.
Згідно п.4.6 Кредитного договору за порушення строків повернення заборгованості по кредиту та/чи процентів за його використання, Боржник зобов'язався сплачувати Банку пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми прострочених грошових зобов'язань, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
ОСОБА_1. зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав.
Так, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить:
- 200 000 доларів США (еквівалент у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.10р. складає 200 000 * 7, 976 = 1 595 200 грн.) - заборгованість по кредиту;
- 45 121, 78 доларів США (еквівалент у гривні складає 45 121, 78 *7, 976 = 359 891, 32 грн.) - заборгованість по відсоткам;
- 409 103, 15 грн. - заборгованість по сплаті пені.
Загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить - 2 364 194, 47 грн.
На момент розгляду доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором не надано.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та Українсько-Канадським товариство з обмеженою відповідальністю та іноземним інвестиціями "ЮМК" був укладений Іпотечний договір №9.840.06.15-208.0.1 від 22.02.06р. (з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору від 23.05.07р.).
Згідно п.1.1, п. 1.2 Договору іпотеки з метою забезпечення вимог іпотекодержателя (Банку), що випливають з договором про надання кредитної лінії №9.840.06.15-208.0 від 22.02.06р., Іпотекодавець (Боржник) надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що належить Боржнику на праві власності, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 загальною площею 232, 3 кв.м., житловою - 135, 2 кв.м.
Згідно п.1.3 Іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки складає 1 215 343 грн.
Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України (ст. 2 Закону України "Про іпотеку").
Згідно до п.2 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за Договором про надання кредитної лінії №9.840.06.15-208.0 від 22.02.06р. щодо сплати Банку заборгованості за кредитом у розмірі 200 000 доларів США (еквівалент у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.10р. складає 200 000 * 7, 976 = 1 595 200 грн.), заборгованості по відсоткам у розмірі 45 121, 78 доларів США (еквівалент у гривні складає 45 121, 78 *7, 976 = 359 891, 32 грн.) та заборгованості по сплаті пені у сумі 409 103, 15 грн., забезпеченого заставою відповідно до Іпотечного договору №9.840.06.15-208.0.1 від 22.02.06р., Банк - іпотекодержатель набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стаття 590 Цивільного кодексу України передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця є іпотекою - окремим видом застави, правила про яке встановлюються законом.
Згідно зі ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин, зокрема, порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Згідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Змістом майнового поручительства є не перехід речового права на майно іпотекодавця до іпотекодержателя, а виконання грошових зобов'язань перед кредитором за рахунок майна іпотекодавця. У іпотекодержателя відсутнє речове право на предмет іпотеки, а є право на звернення стягнення на предмет іпотеки для отримання задоволенн6я грошового зобов'язання.
Вимоги кредитора, які забезпечення заставою (іпотекою) майна боржника, задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство. Реалізація майна боржника в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до процедур, встановлених законом та судом: в процедурі санації, в ліквідаційній процедурі, під час виконання мирової угоди.
Таким чином, господарський суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк", м. Дніпропетровськ у сумі 1 215 343 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до І черги задоволення.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 553, 575, 589, 590, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 11 ,33 Закону України "Про іпотеку", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -
Визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Хоум Кредит Банк", м. Дніпропетровськ у сумі 1 215 343 грн., яка підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до I черги задоволення.
Зобов'язати ліквідатора включити визнані господарським судом Дніпропетровської області грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Суддя
Е.М. Бондарєв