про поновлення строку звернення до суду
Справа № 500/7177/25
17 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Гавдяк Ірину Богданівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік у кількості 16 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік у кількості 16 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в даному випадку відбулось шляхом отримання відповіді на адвокатський запит із карткою особового рахунку військовослужблвця 16 та 21 листопада 2025 року відповідно. З огляду на викладене представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити такий строк.
Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву. Зобов'язано відповідача надати суду разом із поданням відзиву докази, що стосуються предмету спору, у тому числі щодо дати вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні.
У вказаній ухвалі суд зазначив, що оскільки матеріали справи не містять іншої, ніж зазначеної представником позивача інформації щодо отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні (16.11.2025), а позовна заява подана 18.12.2025, тобто у визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України строк, тому питання про поновлення такого строку не потребує вирішення судом.
Разом з тим суд звернув увагу, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду може бути повторно вирішено судом після відкриття провадження у справі, за наслідками дослідження наданих відповідачем доказів щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні.
06.01.2026 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Вказана заява обґрунтована тим, що при звільненні з військової служби 01.03.2023 позивачу було надано грошовий атестат, в якому зазначені суми, нараховані та виплачені при звільненні. Оскільки вказаний атестат позивач безпосередньо отримав у день звільнення і підтвердив його правильність власним підписом, тому відповідач вважає, що строк звернення до суду слід обчислювати саме з 01.03.2023, а не з 16.11.2025, як зазначає позивач та його представник.
Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та визнання судом неповажними причин, зазначених у заяві про його поновлення. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, ніж зазначені у первинно поданій заяві, зокрема навести обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження.
09.02.2026 позивачем через представника адвоката Гавдяк Ірину Богданівну подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом як такого, що пропущений з поважних причин. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у ході яких ним були отримані поранення та здобуті захворювання. Оскільки після звільнення з військової служби позивач проходив тривале лікування у медичних закладах як у стаціонарній формі, так і в амбулаторній, тому вказані обставини, за твердженням представника, стали підставою для пропуску строку звернення до суду з даним позовом. З огляду на викладене позивач просить визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити вказаний строк.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві представника позивача на предмет її відповідності нормам процесуального права, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 233 КЗпП України врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, за правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пункт 65.1. Постанови).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2026 суд зазначив, що предметом оскарження у даній справі є незгода позивача з протиправною, на його думку, бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за 16 днів невикористаної відпустки за 2023 рік. Тобто, спірні правовідносини охоплюють період після 19 липня 2022 року, а тому підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», згідно якої: із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, визначальною обставиною, яка впливає на облік строку звернення до суду з позовом у даній категорії справ, є дата письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно наявної у матеріалах справи копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №65 від 01.03.2023 (по стройовій частині), з урахуванням змін, внесених наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №122 від 01.05.2024, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини з 01.03.2023. Наказано відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, 5 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік. (а.с.9,10)
01 березня 2023 року відповідачем видано грошовий атестат про нараховані та виплачені ОСОБА_1 кошти при звільненні, правильність даних якого засвідчена особистим підписом позивача.
З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом суд дійшов висновку, що такою датою є 01.03.2023, як дата письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, з урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України суд зазначив, що відлік тримісячного строку звернення до суду у даній справі почався 01 липня 2023 року та закінчився 01.10.2023, у той час як позов подано 18.12.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
Як слідує зі змісту поданих стороною позивача заяв, ним не заперечується факт пропуску строку звернення до суду з даними позовом. При цьому, в обґрунтування поважності причин такого пропуску позивач та його представник зазначають про обставини перебування ОСОБА_1 на лікуванні, на підтвердження чого копії медичної документації.
Так, згідно наданої медичної документації ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у періоди:
- з 17.05.2023 по 01.06.2023 згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №07691 відділення №1 Тернопільської обласної клінічної лікарні;
- з 15.06.2023 по 23.06.2023 згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1460 КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради;
- з 21.08.2023 по 30.08.2023 згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради;
- з 15.01.2024 по 26.01.2024 згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №00826 КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради;
- з 05.01.2025 по 11.02.2025 згідно виписного епікризу стаціонарного хворого №1267 Чортківської центральної міської лікарні;
- з 20.05.2025 по 27.05.2025 згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2016 КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради.
Згідно витягу №1629/25/2500/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/2500/Р від 24.09.2025 ОСОБА_1 з 03.07.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Також згідно вказаного витягу у ОСОБА_1 , крім основного ускладненого діагнозу, наявні супутні чотирнадцять діагнозів згідно Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас суд враховує ту обставину, що позивач, будучи військовослужбовцем та перебуваючи на військовій службі в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України та беручи участь у бойових діях здобув ІІІ групу інвалідності, що з урахуванням фактору часу зумовило потребу у тривалому лікуванні.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов висновку, що зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд враховує, що в умовах воєнного стану законодавство та судова практика виходять із принципу забезпечення особам більш сприятливих умов для реалізації їхнього конституційного права на судовий захист.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
Беручи до уваги особливий період, пов'язаний із проходженням позивачем військової служби під час дії воєнного стану та зумовлені внаслідок військової служби наслідки у вигляді значного погіршення стану здоров'я позивача, що згідно наданих ним доказів потребувало тривалого періоду лікування, суд вважає, що звернення позивача до суду поза межами встановлено законом строку є об'єктивно виправданим і має розцінюватися, як реалізоване в межах розумного строку.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, застосування процесуальних строків має ґрунтуватися на принципі справедливого балансу між законною метою дотримання правової визначеності та правом особи на ефективний доступ до суду (справа Frydlender v. France, № 30979/96, §45). У даному випадку, відмова у поновленні строку звернення фактично призвела б до позбавлення позивача можливості реалізувати своє конституційне право на судовий захист, що є непропорційним обмеженням такого права.
З огляду на існування обставин, що об'єктивно ускладнювали можливість своєчасного подання позову, строк звернення до суду слід вважати таким, що є пропущеним з поважних причин та в силу вимог частини першої статті 121 КАС України підлягає поновленню.
Відповідно до частин чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Керуючись статтями 171, 248, 257 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 16 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.