Справа № 500/5912/25
17 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (надалі, позивач - 1), що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 (надалі, позивач - 2), ОСОБА_3 (надалі, позивач -3), ОСОБА_4 (надалі, позивач - 4) звернулися до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач, або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просять ухвалити рішення, яким:
визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №12 від 02.09.2025 року, про відмову у наданні статусу "Член сім'ї загиблого військовослужбовця" дружині загиблого сержанта ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 , матері ОСОБА_4 ;
визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 , неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як членам сім'ї загиблого (померлого) сержанта ОСОБА_5 посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 - дружині загиблого (померлого) сержанта ОСОБА_5 , неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - дітям загиблого (померлого) сержанта ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - матері загиблого (померлого) сержанта ОСОБА_5 посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379.
В обґрунтування позовних вимог вказують, що відмова у видачі ОСОБА_1 , неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 посвідчень члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби є протиправною, оскільки твердження про смерть ОСОБА_5 внаслідок скоєння кримінального чи адміністративного правопорушення є незаконним та протиправним, таким що порушує принцип презумпції невинуватості, адже постановою слідчого відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області від 31.07.2023 року вказане кримінальне провадження закрито з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнає. Заперечуючи позов вказує, що відмова у видачі посвідчення базується на тому, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 31 липня 2023 року Головного Управління національної поліції в Тернопільській області Тернопільського РУП відділу поліції №1(м. Бережани) смерть ОСОБА_5 , настала в результаті дорожно-транспортної пригоди під час руху на транспортному засобі дорогою М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварене внаслідок порушення особою, яка керувала транспортним засобом, правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (водія).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 04.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) військовослужбовця ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) є дочкою військовослужбовця ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) є сином військовослужбовця ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ) є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_5 .
Як слідує з Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У відповідності до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) №190 від 29.06.2023, сержанта ОСОБА_5 , командира автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (поєднана травма грудей та живота з численними переломами кісток та ушкодженнями внутрішніх органів), виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з сніданку 27.12.2023, а з грошового забезпечення з 01.07.2023. Смерть пов'язана з проходженням військової служби.
За фактом ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_5 відділом поліції №1(м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області 27.06.2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12023211050000211 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Постановою слідчого відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області від 31.07.2023 року вказане кримінальне провадження закрито з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/20588 від 25.10.2024 повідомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про повернення без реалізації документів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що подані з метою розгляду питання видачі посвідчення “Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» дружини, дітей та матері загиблого сержанта ОСОБА_5 . У відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів №1366 від 22.12.2023 року) “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» дія даної постанови не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення. Зазначено, що дружина, діти та мати загиблого сержанта ОСОБА_5 право на одержання відповідного посвідчення на пільги - не мають.
Дані обставини встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №500/2205/25.
Вказаним рішенням суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в оформленні та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця", оформленого листом від 25.10.2024 №11/1/20588. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №500/2205/25 рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», оформленим витягом із протоколу №12 від 02.09.2025, вирішено не надавати статус «Член сім'ї померлого військовослужбовця»: дружині ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 , матері ОСОБА_4 .
Вказане рішення мотивоване тим, що у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення.
Не погодившись з таким рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі звернулись з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.
Предметом оскарження у цій справі по суті є рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», оформлене протоколом №12 від 02.09.2025, яким вирішено не надавати статус «Член сім'ї померлого військовослужбовця» членам сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , а саме дружині ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 , матері ОСОБА_4 .
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеному рішенню комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 у Тернопільській області оцінку на предмет відповідності принципу верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №500/2205/25 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в оформленні та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця", оформленого листом від 25.10.2024 №11/1/20588. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №500/2205/25 рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», оформленим протоколом №12 від 02.09.2025, вирішено не надавати статус «Член сім'ї померлого військовослужбовця» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки комісія дійшла висновку, що військовослужбовець ОСОБА_5 помер внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.
Згідно із абзацом дев'ятим підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, приписи статей 1, 3, 8, 62 Конституції України у їх взаємозв'язку вказують на позитивний обов'язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.
Дослідивши зміст рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», яким вирішено не надавати статус «Член сім'ї померлого військовослужбовця» членам сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , судом встановлено, що у ньому не наведено інших підстав відмови, ніж ті, які вже були предметом оцінки судом у справі №500/2205/25.
Отже, відповідачем не доведений факт смерті військовослужбовця внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачі мають право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, а тому рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», оформлене протоколом №12 від 02.09.2025, в частині відмови у наданні статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» членам сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_5 є протиправним та підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
Обставин, які б унеможливлювали видачу позивачам посвідчення «Член сім'ї померлого військовослужбовця» судом не встановлено.
Відтак, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача видати позивачам посвідчення «Член сім'ї померлого військовослужбовця» є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових в Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню статусу «Член сім'ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», оформлене протоколом №12 від 02.09.2025, щодо відмови ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в оформленні та видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 видати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" №379 від 28.05.1993.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 1211 (тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1211 (тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 );
- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_8 );
- ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_9 );
- ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_10 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.