Справа № 500/6841/25
16 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №15386/2409/2563515032 від 06.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 29.09.2025 №14356/2409/2563515032 і є безпідставним, таким, що суперечить нормам чинного податкового законодавства. Позивач зазначає, що до податкового повідомлення-рішення додано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання відповідно до ст. 124 Податкового кодексу України.
Відповідно до вказаного документу узгодженими податковими зобов'язаннями є дві дати: 20.02.2017 та 30.11.2016. Оскільки, у період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID -19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану, тому з 30.11.2016 (першої дати узгодженого податкового боргу) строк повинен рахуватися до 18.03.2020, що становить 1204 дні, і далі з 01.07.2023 до 14.11.2025, що становить 868 днів, а загалом 2072 календарних дні. Наступна дата узгодженого податкового боргу - 20.02.2017, а тому строк повинен рахуватися до 18.03.2020, що становить 1122 дні і далі з 01.07.2023 до 14.11.2025, що становить 868 днів, а загалом 1990 календарних днів. Отже, у зв'язку зі спливом 1095 календарних днів, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані ОСОБА_1 на суму податкового зобов'язання повинні бути скасовані. Відтак, позивач вважає, що діяв правомірно, а тому застосування штрафу за статтею 124 ПК України у цій частині є безпідставним.
Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в період з 18.03.2020 по 01.08.2023 строк давності зупинявся через дію карантину та воєнного стану. Відповідач акцентує увагу на тому, що обов'язковою умовою для застосування штрафу є факт погашення боргу, і відлік строку давності, на думку податкового органу, має починатися з дня, наступного за днем фактичної сплати зобов'язання. А відтак, від дати фактичної сплати узгодженого податкового зобов'язання (дата вчинення порушення) до дати оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №15386/2409/2563515032 від 06.10.2025 становить менше 1095 днів - строк визначений ст.102 ПК України в межах якого контролюючий орган може застосувати до платника податків штрафна санкції за несвоєчасне виконання податкових обов'язків.
Відповідач вважає за необхідне вказати детально щодо кожної несвоєчасно сплаченої суми, відображено в акті перевірки:
- при фактичній сплаті 18.02.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік проводився від 01.08.2023 по 06.10.2025.
- при фактичній сплаті 10.02.2020 - відлік провося від 10.02.2020 по 18.03.2020 - 37 днів. надалі строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023. Додатково відлік від 01.08.2023 по 06.10.2025 - 798 днів, що разом становить 835 днів;
- при фактичній сплаті 07.06.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік проодився від 01.08.2023 по 06.10.2025;
- при фактичній сплаті 03.06.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік проводився від 01.08.2023 по 06.10.2025;
- при фактичній сплаті 11.02.2022 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік вівся від 01.08.2023 по 06.10.2025;
- при фактичній сплаті 22.12.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік вівся від 01.08.2023 по 06.10.2025;
- при фактичній сплаті 19.02.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів. Тобто, відлік вівся від 01.08.2023 по 06.10.2025.
Враховуючи викладене, вважає, що контролюючий орган в межах строків провів перевірку та встановив факт невчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання і визначив штрафну санкцію відповідно до статті 124 Податкового кодексу України. Таким чином підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.
Камеральною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2022 роки, а саме:
1. Податкове повідомлення рішення №0003201700, дата подання документу - 22.06.2015, дата граничного терміну сплати - 30.11.2016, дата фактичної сплати - 18.02.2021;
2. Податкове повідомлення рішення №0003201700, дата подання документу - 22.06.2015, дата граничного терміну сплати - 30.11.2016, дата фактичної сплати - 10.02.2020;
3. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 07.06.2021;
4. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 03.06.2021;
5. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 03.06.2021;
6. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 07.06.2021;
7. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 11.02.2022;
8. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 22.12.2021;
9. Податкова декларація про майновий стан і доходи №9269216042, дата подання документу - 06.02.2017, дата граничного терміну сплати 20.02.2017, дата фактичної сплати - 19.02.2021.
Предметом перевірки є своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 29.09.2025 №14356/2409/2563515032 “Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за період 2015-2022 рр.».
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Тернопільській області 06.10.2025 прийняло податкове повідомлення-рішення №15386/2409/2563515032, яким визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій у сумі 76 187,12 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 2015 - 2022 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом (пункт 113.2 статті 113 Податкового кодексу України).
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 113.3 статті 113 Податкового кодексу України).
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 Податкового кодексу України).
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (пункти 102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (пункт 102.2), зупинення відліку (пункт 102.2), або продовження (пункт 102.6).
Зокрема, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто підпунктом 102.1 статті 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується контролюючим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Суд зазначає, що контролюючим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі.
Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах пункту 76.3 статті 76, статтях 113, 114, 115 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Документальною ж перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, нарахування та сплати повнота усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, як вбачається зі змісту положень податкового кодексу України, предметом як камеральної перевірки є своєчасність сплати відповідного виду податку платником.
Аналогічні висновки встановлено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2026 року по справі № 380/6553/25.
Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, зокрема проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
Отже, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, в частині проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не день нарахування податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 124.1. статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень статті 124 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 124 Податкового кодексу України є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Таким чином, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 115.1 статті 115 Податкового кодексу України).
Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов'язань. Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів статті 124 Податкового кодексу України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов'язання у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання та застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання сформовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 821/850/18, від 01 серпня 2024 року у справі № 600/765/20-а.
При цьому, суд указує, що у наведених постановах Верховного Суду йде мова про застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, яка станом на час виникнення у цих справах спірних правовідносин, врегульовувала питання порушення правил сплати (перерахування) податків.
У справі, що розглядається судом, спірні правовідносини стосуються періоду, коли питання порушення правил сплати (перерахування) податків і застосування штрафних санкцій встановлені пунктом 124.1 статті 124 ПК України.
Тобто, стаття 126 ПК України, про яку зазначено у справах № 821/850/18, №600/765/20-а, і стаття 124 ПК України, на яку суд посилається у цій справі, містять аналогічні норми, за виключенням розміру штрафних санкцій.
Як зазначено вище, за висновками, викладеними в акті, дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем вимог пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015-2022 роки. 06.10.2025 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Отже, днем вчинення відповідного правопорушення у даній справі є дати фактичної сплати, а не дати граничного терміну сплати: 18.02.2021, 10.02.2020, 07.06.2021, 03.06.2021, 03.06.2021, 07.06.2021, 11.02.2022, 22.12.2021, 19.02.2021.
Суд зазначає, що Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020 до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, було доповнено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» положеннями п. 52-1 та п. 52-5.
Відповідно до абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020 № 533-IX на період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 13.05.2020 р. № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни (набрали чинності 29.05.2020), якими в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Тобто, з 18.03.2020 до 01.07.2023 зупинений перебіг строку давності згідно з ст. 102 Податкового кодексу України у силу спеціального застереження абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020 № 533-IX та у редакції Закону України від 13.05.2020 № 591-IX.
Згідно із п.п. 69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022 №2118-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупинено перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 69.9 пунктом 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022 № 2260-ІХ встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.
У подальшому пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України виключено на підставі Закону України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023.
Таким чином, в період з 18.03.2020 по 30.06.2023 строк давності, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України, зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Аналогічний висновок, щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 по справі № 240/34220/22.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що фактична сплата грошових зобов'язань проведена позивачем з 10.02.2020 по 11.02.2022, проведення та складення акту камеральної перевірки від 29.05.2025, прийняття податкового повідомлення від 06.10.2025, суд приходить до висновку, що строк 1095 днів, передбачений п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (з урахуванням змін в законодавстві), не закінчився ні на дату проведення перевірки, ні на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд установив, що контролюючим органом правильно визначено штрафні санкції щодо кожної несвоєчасно сплаченої суми:
- при фактичній сплаті 18.02.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025);
- при фактичній сплаті 10.02.2020 - з 10.02.2020 по 18.03.2020 - 37 днів, з 18.03.2020 по 01.08.2023 строки зупинені, з 01.08.2023 по 06.10.2025 - 798 днів, загалом 835 днів;
- при фактичній сплаті 07.06.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025);
- при фактичній сплаті 03.06.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025);
- при фактичній сплаті 11.02.2022 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025);
- при фактичній сплаті 22.12.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025);
- при фактичній сплаті 19.02.2021 - кількість днів до моменту застосування штрафної санкції (за виключенням днів коли строки зупинялись з 18.03.2020 по 01.08.2023) - 798 днів (з 01.08.2023 по 06.10.2025).
Також суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 24 липня 2023 року по справі №821/850/18 встановлено наступні висновки.
Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов'язання у повному обсязі.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 ПК України є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).
Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов'язань.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду формує такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступає від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі №824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі №820/3543/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі №820/495/18, від 24.05.2022 у справі №280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, й відлік такого строку пов'язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Для забезпечення узгодженості судової практики з висновками, викладеними у постанові від 24 липня 2023 року по справі №821/850/18, Верховний Суд зазначає, що наведені висновки щодо застосування норм права повинні враховуватися судами під час вирішення тотожних спорів незалежно від того, чи у зазначеній постанові перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.
У подальшому зазначена правова позиція застосована Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 14 січня 2026 року (справа № 160/11543/25), Другим апеляційним адміністративним судом у постановах від 12 січня 2026 року (справа №520/16238/24) та від 06 лютого 2026 року (справа № 520/11324/25) та інших.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що контролюючий орган в межах строків провів перевірку та встановив факт невчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання і визначив штрафну санкцію відповідно до статті 124 Податкового кодексу України.
Зі встановлених вище обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд робить висновок про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» (п.58) суд указує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява у цій справі задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ріщення прийнято у перший робочий день після закінчення 13.02.2026 перебування судді у відрядженні для підвищення кваліфікації.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.