17 лютого 2026 року Справа № 480/9111/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9111/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ГУНП В Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та про розшук позивача;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку та про розшук позивача;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення до органів НПУ звернення про розшук, доставлення позивача, як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Вимоги мотивує тим, що 17 жовтня 2025 року службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 затримали ОСОБА_1 та доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , де наполягали на проходженні ним військово-лікарської комісії.
Позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії 17 жовтня 2025 року, оскільки він не отримував повістку про необхідність з'явилися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК саме 17 жовтня 2025 року, а відтак не мав при собі документів, які підтверджують стан його здоров'я.
Цього ж дня, 17 жовтня 2025 року службові особи склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження військово-лікарської комісії.
20 жовтня у мобільному застосунку "Резерв+" у позивача з'явилося повідомлення про порушення правил військового обліку за не проходження ВЛК з пропозицією визнати правопорушення та сплатити 50 % штрафу, що складає 8500,00 грн.
Цього ж дня, 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання правопорушення за не проходження ВЛК через застосунок "Резерв+".
21 жовтня 2025 року у застосунку "Резерв +" з'явилася інформація про наявність постанови від 21 жовтня 2025 року про притягнення його до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (за відмову від проходження ВЛК), а у розділі "Штрафи" з'явилося повідомлення про необхідність сплатити 50 % штрафу у сумі 8500,00 грн.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 оплатив штраф у розмірі 8500,00 грн.
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав постанову від 28 жовтня 2025 року № Х 10/25-156, якою його притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (за відмову від проходження ВЛК 17.10.2025).
Вказана постанова не набрала законної сили, так як ОСОБА_1 оскаржує її в судовому порядку з підстав притягнення його двічі до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення, і за його позовом відкрито провадження по справі № 591/12641/25.
Позивач зазначає, що не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не отримував направлення на проходження військово-лікарської комісії, а тому помилковим є припущення про вчинення ним порушення правил військового обліку, а тому безпідставним є оголошення про його розшук від 18 листопада 2025 року.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку військовозобов'язаних громадян України у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно даних персонально-якісного обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач являється порушником законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині непроходження ВЛК згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.10.2025 № 5242250. 18.11.2025 відносно ОСОБА_1 сформовано електронне звернення № Е3927354 до органів (підрозділів) Національної поліції України щодо адміністративного затримання і доставлення до ТЦК та СП як порушника законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач стверджує, що відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку внесено безпідставно, оскільки факт притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП жодним чином не підтверджений, повістки про виклик до ТЦК та СП чи направлення на ВЛК він не отримував.
Однак, згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС "Оберіг"), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби не проходив, дійсного рішення ВЛК не має, а тому підлягає направленню на ВЛК.
Проходження ВЛК являється не правом, а встановленим законом обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Послідовні дії позивача у їх сукупності та співставленні свідчать про безумовну обізнаність щодо обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його свідому відмову від вчинення необхідних юридично значимих дій.
Наголошує, що у період з 17.10.2025 по 18.11.2025 (дата формування оскаржуваного звернення до підрозділів Національної поліції) жодних дій, спрямованих на проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, позивачем вчинено не було.
Вважає, що в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за станом здоров'я згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення від 17.10.2025 № 5242250, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За наявності підтвердженого факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до абз. 9 п. 15 Порядку № 560, ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано електронне звернення від 18.11.2025 № Е3927354 про здійснення адміністративного затримання і доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Прав позивача діями ІНФОРМАЦІЯ_2 жодним чином порушено не було. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Від представника третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначає, що згідно листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Сумській області від 05.12.2025 № 72370-2025, станом на 05.12.2025 згідно ІКС ІПНП ОСОБА_1 на обліках БД "Розшук" ІКС ІПНП, як розшукувана особа, не перебуває. Разом з тим, відповідно до вказаного листа, станом на 05.12.2025 за даними інформаційної підсистеми "Єдиний облік" ІКС ІНШІ, Інструкції № 508 наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення № Е3927354 від 18.11.2025 зареєстровано за № 107387 від 19.11.2025 Сумським районним управлінням поліції ГУНП в Сумській області. Інформація в електронному вигляді надійшла відповідно до вимог пункту 56 Порядку № 1487, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. Зазначена інформаційна взаємодія здійснюється відповідно до вимог Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України 18.05.2025 № 290/411, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2023 за № 1052/40108. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку військовозобов'язаних громадян України у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У позовній заяві зазначено, що 17 жовтня 2025 року службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 затримали ОСОБА_1 та доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , де наполягали на проходженні ним військово-лікарської комісії.
Позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії 17 жовтня 2025 року, оскільки він не отримував повістку про необхідність з'явилися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК саме 17 жовтня 2025 року, а відтак не мав при собі документів, які підтверджують стан його здоров'я.
17 жовтня 2025 року службові особи склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження військово-лікарської комісії.
20 жовтня 2025 року у мобільному застосунку "Резерв+" у позивача з'явилося повідомлення про порушення правил військового обліку за не проходження ВЛК з пропозицією визнати правопорушення та сплатити 50 % штрафу, що складає 8500,00 грн.
Цього ж дня, 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання правопорушення за не проходження ВЛК через застосунок "Резерв+".
21 жовтня 2025 року у застосунку "Резерв +" з'явилася інформація про наявність постанови від 21 жовтня 2025 року про притягнення його до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (за відмову від проходження ВЛК), а у розділі "Штрафи" з'явилося повідомлення про необхідність сплатити 50 % штрафу у сумі 8500,00 грн.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 оплатив штраф у розмірі 8500,00 грн.
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав постанову від 28 жовтня 2025 року № Х 10/25-156, якою його притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (за відмову від проходження ВЛК 17.10.2025).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.01.2026 у справі № 2-а/591/651/25 постанову від 28 жовтня 2025 року № Х 10/25-156 скасовано та закрито провадження у справі.
20 листопада 2025 року з застосунку "Резерв +" ОСОБА_1 дізнався про те, що 18 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до органів Національної поліції, щоб доставити його для складання протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що він перебуває у розшуку.
26 листопада 2025 року представником позивача отримано відповідь на адвокатський запит від Сумського РУП ГУНП в Сумській області, в якому зазначено наступне: "Станом на 25.11.2025 за даними системи ІПНП наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстровано за No 107387 від 19.11.2025 в системі ІПНП Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Водночас звертаємо увагу, що інформація відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надійшла до вказаного підрозділу в електронному вигляді (Е3927354 від 18.11.2025) відповідно до пункту 56 Положення шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. Зазначена інформаційна взаємодія здійснюється відповідно до вимог Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України (далі - МОУ), Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним Наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України 18 травня 2023 року No 290/411, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2023 року за No 1052/40108. Ураховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги той факт, що електронне звернення формується в інформаційних ресурсах МОУ у визначеному форматі рекомендуємо Вам звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною першою статті 2 Закону № 1951-VIII встановлено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, територіальні центри комплектування є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку, саме відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, у тому числі, відносно позивача.
Частиною першою статті 6 Закону № 1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку № 1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом РТЦК та СП.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали судової справи не містять доказів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на підставі частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.01.2026 у справі № 2-а/591/651/25 постанову від 28 жовтня 2025 року № Х 10/25-156 скасовано та закрито провадження у справі.
Протилежного відповідачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, відсутність інформації про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивача правил військового обліку є протиправними.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року № 37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та про розшук ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку та про розшук ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення до органів НПУ звернення про розшук, доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал