17 лютого 2026 року Справа № 480/4404/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4404/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2024 за № 184250010730 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на заводі ВАТ АК "Свема" з 05.07.1990 по 15.12.1997 на посаді апаратника синтезу відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (06 років 09 місяців 16 днів) та з 15.12.1997 по 01.07.2004 на посаді обробника кінофотоматеріалів цеху обробки кінофотоплівок заводу по виробництву світлочутливих матеріалів (04 роки 08 місяців 23 дні);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням зарахованого періоду роботи до стажу за Списком № 2 відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 09 січня 2024 року, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.
Свої вимоги мотивує тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу періоди її роботи на ВАТ АК «Свема», які підтверджуються трудовою книжкою, уточнюючими довідками та документами про проведення атестації робочих місць, а також неправомірно застосував до спірних правовідносин положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, що підлягає застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, чим фактично погіршив умови реалізації її права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 31.05.2024 відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
12.06.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що рішення про відмову у призначення пінсії за віком є обгрунтованим, та таким що прийняте відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 17.02.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення співвідповідача.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
09.01.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Зазначена заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 16.01.2024 № 184250010730 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначено, що заявник не досяг віку 55 років, а також не зарахував до пільгового стажу заявника періоди роботи на заводі ПАТ АК «Свема» з 05.07.1990 по 15.12.1997 та з 15.12.1997 по 01.07.2004, оскільки надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані ПАТ АК "Свема" від 02.01.2024 №23/137, 23/137-1, підлягають перевірці обгрунтованості їх видачі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2011 по зразковій справі № 360/3611/20, зміненому з мотивів та в решті залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.
Відповідно до вищевикладеного, суд зазначає, що оскільки на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії, вік позивачки становив 54 роки, то вона досягла віку, з якого має право на призначення відповідної пенсії.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки позивача, підтверджується період її роботи з 05.07.1990 по 15.12.1997 на посаді «апаратник синтезу відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок» та з 15.12.1997 по 01.07.2004 на посаді «обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кінофотоплівок заводу по виробництву світлочутливих матеріалів» у Шосткинському науково-виробничому об'єднанні "Свема", яке реорганізовано у Виробниче об'єднання "Свема", яке було перереєстровано в орендне підприємство Шосткинське виробниче об'єднання "Свема", яке було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Свема".
Відтак, суд зазначає, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача на цих посадах у спірний період.
Крім того судом враховано, що Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Судом встановлено, що довідки ВАТ "АК"Свема" від 02.01.2024 № 23/137 та №23/137-1 підписані ліквідатором.
Щодо посилання пенсійного органу в оскаржуваному рішенні на невідповідність цих довідок додатку 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637, а також ненадання позивачем документів, що підтверджують право ліквідатора на надання таких довідок, суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, що відповідач не має можливості провести перевірку довідки про періоди його роботи.
А відтак, суд зазначає, що не приймаючи до уваги довідки ВАТ "АК "Свема" від 02.01.2024 № 23/137 та №23/137-1 при обчисленні пільгового стажу позивача, з підстав відсутності підпису керівника установи, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера та відсутності можливості проведення перевірки достовірності та обґрунтованості наданої пільгової довідки, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідачем при обчисленні пільгового стажу позивача протиправно не прийнято до уваги довідки ВАТ "АК"Свема" від 02.01.2024 № 23/137 та №23/137-1та, відповідно, не зараховано до її пільгового стажу період роботи з 05.07.1990 по 15.12.1997 на посаді «апаратник синтезу відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок» та з 15.12.1997 по 01.07.2004 на посаді «обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кінофотоплівок заводу по виробництву світлочутливих матеріалів» у ВАТ АК «Свема».
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.01.2024 № 184250010730 про відмову у призначенні пенсії позивачу, а також зобов'язання відповідача призначити позивачу з 09.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 05.07.1990 по 15.12.1997 на посаді «апаратник синтезу відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок» та з 15.12.1997 по 01.07.2004 на посаді «обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кінофотоплівок заводу по виробництву світлочутливих матеріалів» на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»).
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачених позивачем за подання позовної заяви (а.с.5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2024 № 184250010730 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 09.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи з 05.07.1990 по 15.12.1997 на посаді «апаратник синтезу відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок» та з 15.12.1997 по 01.07.2004 на посаді «обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кінофотоплівок заводу по виробництву світлочутливих матеріалів» на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах