21.12.10р.Справа № 30/362-10
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Карпати-Тісса", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Ворошило О.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Карпати-Тісса" (м. Дніпропетровськ) звернулось з позовом до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання права власності за ТОВ ВКФ "Карпати-Тісса" без додаткових актів введення в експлуатацію на будівлю кафе (літ. А-2), гаражі (літ.Б-1), що знаходяться у м. Дніпропетровську по вул. 20-річчя Перемоги,16.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з дозволом на виробництво будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією ДАБК м. Дніпропетровська від 14.06.1999р. №210/99 на земельній ділянці по вул. 20 річчя Перемоги у м. Дніпропетровську, наданій Товариству у тимчасове користування на умовах оренди на період проектування та будівництва магазину, побудував магазин, який введено в експлуатацію згідно Акту державної технічної комісії від 22.06.2000р. У квітні 2002 року між позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачу у строкове платне користування на умовах оренди надана земельна ділянка площею 0,0476га, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20. річчя Перемоги,16 для фактичного розміщення магазину строком до 20.12.2016р. Позивач зазначає, що у зв'язку з виробничою необхідністю у 2005р. було проведено добудову А-2 загальною площею 202,3 кв.м., в результаті чого загальна площа будівлі А-2 склала 513,2 кв.м., а також проведено будівництво гаражів загальною площею 113,9кв.м.
Посилаючись на ті обставини, що будівництво споруд здійснено з урахуванням будівельних норм і правил, позивач, керуючись ст.ст.328, 331, 375-377, 392 ЦК України просить визнати його власником об'єктів нерухомого майна.
Відповідач, Дніпропетровська міська рада, відзиву на позов не надала.
В судове засідання 21.12.2010р. представники позивача та відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Рішенням від 21.01.1999р. №46 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вирішено вилучити у виконкому Самарської райради земельну ділянку площею 400 м.кв. по вул. 20-річчя Перемоги і надати її та земельну ділянку площею 291 м.кв. за рахунок земель міської забудови (загальна площа 691 м.кв.) Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Карпати-Тіса" у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди на період проектування та будівництва магазину.
16.02.1999р. Головним архітектурно-планувальним управлінням затверджено архітектурно-планувальне завдання №6 на проектування магазину по вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпропетровську.
Розпорядженням Дніпропетровської міської ради від 12.06.2000р. магазину ТОВ ВКФ "Карпати-Тісса" присвоєно поштову адресу: вул. 20-річчя Перемоги,16.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.06.2000р. №1571 "Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину по вул. 20-річчя Перемоги,16 та оформлення права власності" затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину по вул. 20-річчя Перемоги,16; дозволено ТОВ ВКФ "Карпати-Тісса" ввести в експлуатацію магазин, прийнятий за актом державної технічної комісії та оформити за ТОВ ВКФ "Карпати-Тісса" право власності з видачею свідоцтва.
На підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 20.12.2001р. №3425 між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Карпати-Тісса" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 05.04.2002р., відповідно до якого ТОВ ВКФ "Карпати-Тісса" отримало у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0476га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги,16 для фактичного розміщення магазину строком до 20.12.2016р.
Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 84587028 згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Цільове призначення земельної ділянки за цим договором -фактичне розміщення магазину (п.4.1 договору).
Право власності на будівлю магазину по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську позивачем зареєстровано не було, свідоцтво про право власності на магазин не оформлено.
В 2005р. позивач отримав технічний висновок НПФ "Укрстройпроект" (ліцензія АБ №177838) щодо можливості реконструкції будівлі з надбудовою по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську з дотриманням діючих норм та правил та здійснив добудову А-2 загальною площею 202,3 кв.м., в результаті чого загальна площа будівлі А-2 склала 513,2кв.м., а також проведено будівництво гаражів літ. Б-1 загальною площею 113,9кв.м.
Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради на замовлення позивача станом на 11.08.2010р. виготовлено технічний паспорт на будівлі та споруди по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську.
Згідно технічного паспорту за вказаною адресою значаться об'єкти: будівля кафе -літ. А-2 загальною площею 513,2кв.м. та гаражі -літ. Б-1 загальною площею 113,9кв.м., а також зроблена примітка, що нерухоме майно збудовано самовільно і підлягає узаконенню та що позивачем самовільно зайнято земельну ділянку площею 115,0кв.м.
Відповідно до висновку по результатам технічної експертизи стану будівельних конструкцій будівлі кафе з прибудовою по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську, складеного Придніпровською державною академією будівництва та архітектури (ліцензія АБ №205927 від 04.05.2005 року, видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури зі строком дії до 04.10.2010р.), основні несучі конструкції не житлових приміщень знаходяться в задовільному стані, придатні для експлуатації. Реалізовані на будівлі конструктивні і архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам діючих нормативних документів. За станом на вересень 2010р. нормальна експлуатація будівлі кафе літ. А-2 з прибудовою літ. Б-1 і навісом літ. В, розташовані по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську, забезпечується.
Позивач посилається на обставини самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці прибудов та на підставі ст.ст.331, 376 ЦК України просить визнати його власником збудованих об'єктів.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Дніпропетровська міська рада є суб'єктом права власності на земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт, та одночасно є представницьким органом територіальної громади у спірних правовідносинах,
Будівництво вважається самочинним якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України).
Будівництво спірного нерухомого майна є самочинним будівництвом, на що посилається позивач та про що зазначено в технічному паспорті.
За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що земельна ділянка під збудовані спірні споруди надавалась позивачеві відповідачем. Цільовим призначенням земельної ділянки згідно договору оренди від 05.04.2002р., який надано позивачем, є фактичне розміщення магазину. Зміна цільового призначення земельної ділянки у зв'язку з проведенням реконструкції будівлі по вул. 20-річчя Перемоги,16 у м. Дніпропетровську не відбулася, зміни до договору оренди не вносились.
Крім того, частина 4 статті 376 ЦК України передбачає, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, зі змісту положень ч.4 ст. 376 ЦК України можна зробити висновок, що заперечення власника (користувача) проти визнання права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво, або якщо це порушує права інших осіб, є перешкодою для визнання у судовому порядку права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво навіть при наявності обставин, визначених законом для визнання у судовому порядку права власності на самочинне будівництво.
Позивачем не надано доказів отримання з боку орендодавця земельної ділянки - Дніпропетровської міської ради - згоди на будівництво спірних об'єктів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до статті 24 Закону України від 20 квітня 2000 р. № 1699-III "Про планування і забудову територій" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією свідоцтва (п.17 Порядку).
Таким чином, прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації. Даний факт - готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі інспекцією ДАБК свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил позивачем не надано, як і не надано доказів звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою щодо намірів забудови земельної ділянки, яка розташована за адресою вул.20-річчя Перемоги,16 та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності.
Суд відхиляє посилання позивача на приписи ст. 392 ЦК України, оскільки у вказаній статті мова йде про захист власником свого права власності. Водночас, позивач ще не має права власності на спірне майно, оскільки як передбачено ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.
Таким чином, положення ст. 392 ЦК України на спірні відносини не розповсюджуються.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя Н.М.Євстигнеєва