16 лютого 2026 р. № 400/8263/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач) з вимогами: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки но день фактичного розрахунку 25.06.2025 року по виплаті грошового забезпечення (додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за травень 2025 року) у розмірі 1 906,45 гривень. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 25.06.2025 року но виплаті грошового забезпечення (додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за травень 2025 року) у розмірі 1 906,45 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що виплата додаткової винагороди у розмірі в сумі 1906,45 грн здійснена відповідачем 25.06.2025 р. без виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди.
25.08.2025 р. відповідач подав відзив на позов, де відзначив, що норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців. У військовому законодавстві гарантування своєчасного розрахунку при звільненні забезпечується не за рахунок відповідальності власника (підприємства) у вигляді виплати компенсації втрати частини доходів, а за рахунок надання військовослужбовцю права продовжувати службу та отримувати грошове забезпечення до проведення з ним усіх необхідних розрахунків. додаткової винагороди не є складовою грошового забезпечення, отже, відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону № 2050.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 27.09.2019 р. до 19.06.2025 р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 № 153 позивач з 19.06.2025 був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідач 25.06.2025 р. перерахував на картковий рахунок позивача 1906,45 грн додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань за травень 2025 року.
27.06.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати.
Листом від 14.07.2025 р. відповідач відмовив.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050 визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку № 159.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.12.2021 р. по справі № 813/3055/17, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати №159 від 21.02.2001, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Норми Закону № 2050 і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов'язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.
Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону № 2050 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою.
Відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050 не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості. Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону № 2050 і не потребує оформлення такої окремим рішенням.
Викладене є підставою для задоволення позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов- задовольнити.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки но день фактичного розрахунку 25.06.2025 року по виплаті грошового забезпечення (додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за травень 2025 року) у розмірі 1 906,45 гривень.
3.Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 25.06.2025 року по виплаті грошового забезпечення (додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за травень 2025 року) у розмірі 1 906,45 гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник