16 лютого 2026 р. № 400/8237/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
треті особиГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053,
провизнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2025 року № 262240033010; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № від 14.07.2025 № 262240033010 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1984 та з 01.09.1985 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1989. роботи з 21.1 1.1984 по 20.08.1985, з 27.07.1989 по 14.05.1990, з 14.04.1993 по 12.07.1994, з 01.04.2005 по 05.08.2005 - згідно з відомостями трудової книжки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком.
Відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області, відзив на позов надав, вказавши, що страховий стаж позивача становить 21 рік 03 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області області від 14.07.2025 № 262240033010 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідач, ГУ ПФУ у м.Києві , надало відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки страховий стаж позивача становить 21 рік 03 місяці 12 днів що недостатньо для призначення пенсії за віком , відповідачем не зараховано періоди навчання позивача з 01.09.1981 по 01.07.1984, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 01.07.1984; з 01.09.1985 по 24.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 24.06.1989, та період роботи з 21.11.1984 по 20.08.1985, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 05.12.1984, на території російської федерації, оскільки в супереч приписам Порядку № 562 позивач в заяві про призначення пенсії не повідомила, що не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період; з 27.07.1989 по 14.05.1990, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства; з 14.04.1993 по 12.07.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи.
Обчислення страхового стажу за періоди роботи після січня 2004 року проведено за наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нарахування
заробітної плати та сплату страхових внесків.Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.12.2022 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.12.2022 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
21.12.2022 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення № 143150012709, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Необхідний страховий стаж, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 15 років 3 місяці 10 днів.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-1V періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-Х1І встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зарахування певних періодів трудової діяльності до стажу для цілей визначення права на пенсію має здійснюватися за законодавством, під час дії якого ці періоди існували.
Закон №1058-1V набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.
Відповідно до ст. 56 Закону № І788-ХІ1 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України № 1058-1V якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди.
На час навчання та роботи позивача на території колишнього ррфср Україна була учасником угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин в силу ст. 58 Конституції України, подальший вихід України з цієї Угоди не має наслідком невизнання та незарахування страхового стажу, набутого за період дії Угоди.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-1V органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За змістом п. 4.2 розділу IV Порядку 22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу органу пенсійного фонду, який здійснює прийом та обслуговування осіб, крім іншого, повідомляє заявника про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
При прийнятті у мене документів жодних зауважень щодо відсутності заяви, передбаченої ст. 24-1 Закону №1058, не було.
Виходячи з закріпленого в практиці ЄСПЛ принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.
Звертає на себе увагу і той факт, що я є громадянкою України, з 1989 зареєстрована та фактично проживаю на території України, після 1989 трудову діяльність поза межами України не здійснювала.
Логічним є висновок, що без факту працевлаштування, без сплати внесків і без набуття страхового стажу в російській федерації жодна пенсійна виплата з її боку не може бути призначена мені в принципі.
Відповідно, вимога про подання заяви щодо відсутності пенсійного забезпечення з боку іншої держави в цьому випадку є формальною та безпідставною, оскільки немає навіть гіпотетичних підстав вважати, що за спірний нетривалий період я могла здобути право на пенсію за законодавством іншої держави.
Страховий стаж за спірні періоди підтверджується як трудовою книжкою, так і документами про навчання, а тому підстав для його не зарахування у відповідача не було.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В період внесення відповідних записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту населення № 58 від 29.07.1993.
З положень наведених Інструкцій та Постанови КМУ № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем.
Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Підставою ж для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 №687/975/17, від 24.05.2018 № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 №638/18467/15-а.
В свою чергу, відповідно до ч. З ст. 44 Закону № 1058-1V та п 4.2. Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до пункту 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, повинен надавати допомогу непрацюючим особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Суд вказує, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначених положень законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 № 127/9055/17.
Відповідач зазначає, що періоди роботи з січня 2004 року зараховано до стажу роботи відповідно до відомостей про сплату страхових внесків.
Попри те, що в період 01.10.2002 по 03.06.2008 я працювала у культурно-мистецькому центрі відділу культури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, відповідно до розрахунку страхового стажу період з 01.04.2005 по 05.08.2005 до стажу не зараховано.
Як визначено статтею 62 Закону №1788-Х11, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-1V страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з статті 20 Закону №1058-1V, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-1V виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зобов'язання ПФУ прийняти нове рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу не сприятиме відновленню прав позивача, тому суд відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1984 та з 01.09.1985 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1989. роботи з 21.1 1.1984 по 20.08.1985, з 27.07.1989 по 14.05.1990, з 14.04.1993 по 12.07.1994, з 01.04.2005 по 05.08.2005 - згідно з відомостями трудової книжки та повторно розглянути заяву позивача від 07.07.2025 року про призначення їй пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позов належить задовольнити.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № від 14.07.2025 № 262240033010 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1984 та з 01.09.1985 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1989. роботи з 21.1 1.1984 по 20.08.1985, з 27.07.1989 по 14.05.1990, з 14.04.1993 по 12.07.1994, з 01.04.2005 по 05.08.2005 - згідно з відомостями трудової книжки.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник