16 лютого 2026 рокусправа № 380/17892/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Future Europe, UAB до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними і скасування постанов -
Future Europe. UAB (адреса: вул. Блінджю 7 м. Вільнюс, Литва) (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (адреса: вул. Івасюка 8 с. Малехів Львівський район Львівська область 80383) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000011 від 30 липня 2025 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000012 від 30 липня 2025 року.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані постанови прийняті на підставі акта № ЕАР008113 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2025. В акті зазначено, що під час перевірки встановлено порушення статті 55 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність дозволу України та документів на вантаж.
Вказав, що позивач не допускав такого порушення, має дозвіл на здійснення міжнародних вантажних перевезень автомобільним транспортом, виданих уповноваженим органом Литовської Республіки, що підтверджується копіями № 0001 та № 0002 ліцензії № LIC-011228-EBKR, яка діє до 05.02.2034.
Також вказав про те, що він не перевозив вантаж, а свої власні автомобілі, які після розвантаження повертались у Литву з метою економії палива розмістив на вантажній платформі транспортного засобу MAN та причіпу TECHAU, про що повідомлено відповідача і надано підтверджуючі документи.
Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив (Вх. № 73036 від 11.09.2025), в якому проти позову заперечив, вказав, що у ході рейдової перевірки транспортного засобу позивача встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» - автомобільний перевізник не забезпечив дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у разі виконання перевезень вантажів між пунктами розташованими на території України транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам), ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні документи на вантаж, ст. 37 Конвенції про дорожній рух відсутній розпізнавальний знак державної реєстрації транспортного засобу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз., 6, абз. 7 абз. 12 ч. 1.
За результатами рейдової перевірки складено Акт № ЕАР008113 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2025 року.
Перевіркою виявлено порушення виконання нерезидентом України міжнародних перевезень вантажів з порушенням Угоди між Україною та Європейським союзом про внесення змін до Угоди між Україною та Європейським союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом від 29.06.2022 року, підписаним в м. Брюссель 20.06.2024 р., в частині відсутності документів на вантаж та відсутності чітко ідентифікованої наліпки на лобовому склі транспортного засобу що здійснює перевезення . У відповідності до вимог пункту 18 Порядку № 1567, 30.07.2025 року, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, було винесено,
Відсутність документів на вантаж та вказаної наліпки означає, що перевезення не відбувається за правилами Угоди, а відповідно й перевізник не може користуватись наданими цією Угодою правами, зокрема права перевозити вантаж без отримання дозволу України. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області видано направлення № ОНР 001416 від 28.07.2025 на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) з 28 липня 2025 до 03 серпня 2025 року.
Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 30 липня 2025 року, у Львівській області, м. Шептицький, вул. Львівська 180, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , (далі - Водій).
За результатами рейдової перевірки складено Акт № ЕАР008113 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2025 року.
У ході рейдової перевірки транспортного засобу встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» - автомобільний перевізник не забезпечив дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у разі виконання перевезень вантажів між пунктами розташованими на території України транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам), ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні документи на вантаж, ст. 37 Конвенції про дорожній рух відсутній розпізнавальний знак державної реєстрації транспортного засобу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз., 6, абз. 7 абз. 12 ч. 1.
За наслідком проведеної перевірки і встановлених порушень відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000011 від 30 липня 2025 року, якою позивача визнано винним у відсутності дозволу та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн відповідно до абзацу шостого частити першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000012 від 30 липня 2025 року, якою позивача визнано винним у здійсненні каботажного перевезення та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн відповідно до абзацу сьомого частити першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає вказані постанови протиправними, тому звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 статті 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Згідно з п. 1 ст. 1 Угоди між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом від 29.06.2022 року, затвердженої указом Президента України № 654/2022 від 16.09.2022 року із змінами внесеними Угодою між Україною та Європейським Союзом від 20.06.2024 року, затвердженої Указом Президента України від 20.09.2024 № 642/2024 (далі Угода) метою цієї Угоди є тимчасове полегшення автомобільних вантажних перевезень між Європейським Союзом та Україною, а також транзитом через їх території, шляхом надання додаткових прав на транзит та перевезення вантажів між Сторонами операторам, зареєстрованим в одній із Сторін, у зв'язку з наслідками загарбницької війни Росії проти України та значними збоями у роботі всіх видів транспорту в країні.
Пунктом 2 статті 3 Угоди (2) визначено, що “оператор автомобільних перевезень» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка займається перевезенням вантажів з комерційною метою, що створена в одній із Сторін відповідно до закону цієї Сторони та уповноважена цією ж Стороною здійснювати міжнародні перевезення вантажів за найм, за плату або за власний рахунок за допомогою автомобільних транспортних засобів або комбінацій транспортних засобів.
Відповідно до статті 4 Угоди Оператори автомобільних перевезень мають право здійснювати такі автотранспортні операції:
(a) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом, пункт відправлення та пункт прибуття якого знаходяться на території двох різних Сторін, з або без транзиту через територію третьої країни;
(b) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом з території Сторони заснування на територію тієї ж Сторони з транзитом через територію іншої Сторони;
(c) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом до або з території Сторони заснування до третьої країни з транзитом через територію іншої Сторони;
(d) поїздки без вантажу, здійснені транспортним засобом у поєднанні з поїздками, зазначеними в пунктах (a), (b) і (c).
Пунктом 1 ст. 5а Угоди визначено, що водії матимуть в транспортному засобі у паперовому вигляді завірену копію або витяг з ліцензії на здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажів, зазначених у пункті (2) статті 3.
Таким чином, нерезидент України, який є резидентом держави-члена Європейського Союзу, має право здійснювати міжнародні вантажні перевезення з держави-члена Європейського Союзу в Україну та в зворотньому напрямку за наявності ліцензії на здійснення міжнародних вантажних перевезень виданої компетентним органом держави свого резиденства. Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є резидентом Литовської Республіки, яка входить до складу Європейського Союзу.
Щодо доводів позивача про протиправність постанови ЕПШ № 000011 від 30.07.2025. суд вказує, що цією постановою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у разі виконання перевезення вантажу між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам).
Згідно з абзацем 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» предбачено відповідальність за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.
Оскаржена постанова прийнята на підставі акта № ЕАР008113 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2025 (далі Акт).
В Акті зазначено, що 30 липня 2025 о 17 год 23 хв по вулиці Львівській. 180 в місті Шептицький Львівської області проведено перевірку транспортного засобу MAN н.з. НОМЕР_1 з причіпом TECHAU н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та під час перевірки встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність дозволу України та документів на вантаж.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що він не порушив ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» і зазначає таке.
Як свідчать письмові докази у справі, позивач є власником транспортних засобів MAN н.з. НОМЕР_1 з причіпом TECHAU н.з. НОМЕР_3 та Iveco н.з. НОМЕР_4 з причіпом Niewiadow н.з. НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 (а.с. -18-24)
Позивач також має дозвіл на здійснення міжнародних вантажних перевезень автомобільним транспортом виданих уповноваженим органом Литовської Республіки, що підтверджується копіями № 00001 та № 00002 ліцензіями № LIC-011228-EBKR /
В липні 2025 позивач здійснив міжнародне перевезення з Литви до України вказаними транспортними засобами, що підтверджується наявними в матеріалах справи транспортними накладними CMR.
Як ствержує позивач, 30 липня 2025 року належні позивачем транспортні засоби повертались після розвантаження з території України до Литви. З метою економії витрат на паливо транспортний засіб IVECO і причіп NIEWIADOW поміщені на вантажні платформи транспортного засобу MAN та причіпу TECHAU.
Проте, відповідач в оскарженій постанові вказав про відсутність у позивача дозволу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Таким чином, міжнародними договорами можуть бути передбачені інші умови щодо регулювання порядку міжнародного перевезення вантажів нерезидентами автомобільним транспортом по території України.
Виходячи зі змісту наведених норм Угоди між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом від 29.06.2022 року, затвердженої указом Президента України № 654/2022 від 16.09.2022 року із змінами внесеними Угодою між Україною та Європейським Союзом від 20.06.2024 року, затвердженої Указом Президента України від 20.09.2024 № 642/2024 (далі Угода) метою цієї Угоди є тимчасове полегшення автомобільних вантажних перевезень між Європейським Союзом та Україною, а також транзитом через їх території, шляхом надання додаткових прав на транзит та перевезення вантажів між Сторонами операторам, зареєстрованим в одній із Сторін, у зв'язку з наслідками загарбницької війни Росії проти України та значними збоями у роботі всіх видів транспорту в країні.
Таким чином, нерезидент України, який є резидентом держави-члена Європейського Союзу, має право здійснювати міжнародні вантажні перевезення з держави-члена Європейського Союзу в Україну та в зворотньому напрямку за наявності ліцензії на здійснення міжнародних вантажних перевезень виданої компетентним органом держави свого резиденства. Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є резидентом Литовської Республіки, яка входить до складу Європейського Союзу.
Така ліцензія у позивача на момент проведення перевірки була.
Тому в цій частині доводи позивача суд вважає обґрунтованими, а оскаржена постанова ЕПШ № 000011 від 30.07.2025 є протиправно.
Щодо доводів позивача про протиправність постанови ЕПШ № 000012 від 30.07.2025 суд зазначає таке.
В Акті зазначено, що 30 липня 2025 о 17 год 23 хв по вулиці Львівській. 180 в місті Шептицький Львівської області проведено перевірку транспортного засобу MAN н.з. НОМЕР_1 з причіпом TECHAU н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та під час перевірки встановлено порушення ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, автомобільний перевізник не забезпечив дозволу центрального органу органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у разі виконання перевезення вантажу між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземни перевізникам).
Судом вже встановлено, що позивач не здійснював міжнародне вантажне перевезення між пунктами, розташованими на території України, а транспортував власні транспортні засоби за межі України в Литву, що також підтверджується відповіддю на адвокатський запит Волинської митниці від 19.08.2025 № 7.3-3/28-07/8.10/9710 та додатками до неї, що засвідчує факт виїзду транспортних засобів позивача з митної території України 31.07.2026 по червоному коридору без вантажу.
При цьому відповідач в акті проведення перевірки вказав два порушення, статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність дозволу на міжнародні вантажні перевезення) та статті 57 Закону України «Про автомобільний транспорт» (здійснення вантажних перевезень щодо перевезення між пунктами на території України).
Оскільки судом встановлено, що позивач не здійснював вантажних перевезень вантажів між пунктами України, тому не порушив ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги також є обґрунтовані, а оскаржена постанова ЕПШ № 000012 від 30 липня 2025 протиправною.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому, оскаржені постави відповідача слід визнати протиправними і скасувати, а позов задовольнити.
Відповідно до статті 139 КАС в разі задоволення адміністративного позову, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000011 від 30 липня 2025 року.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ЕПШ № 000012 від 30 липня 2025 року.
4. Стягнути на користь Future Europe, UAB (LT-08111, вул Блінджю, 7, м. Вільнюс, Литва, ідентифікаційний код 305636845) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150 м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Позивач: (Future Europe, UAB (LT-08111, вул Блінджю, 7, м. Вільнюс, Литва, ідентифікаційний код 305636845)
Відповідач: Державної сулжби України з безпеки на транспорті (03150 м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р. П. Качур