справа №380/25150/25
16 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 04.12.2025 року №109/в частині відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 , померлого сержанта у запасі ОСОБА_3 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби;
- зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум здійснити розгляд заяви та призначити для послідуючої виплати одноразову грошову допомогу дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 померлого сержанта у запасі ОСОБА_3 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
В обґрунтування позову посилається на те, що її чоловік, ОСОБА_3 , проходив військову службу у Збройних Силах України та МВС України у різні періоди, зокрема з 17.03.2022 року по 30.04.2024 року - під час загальної мобілізації. Зазначає, що за результатами проходження служби ОСОБА_3 мав встановлену 50% втрату працездатності та третю групу інвалідності. Вказує, що під час останнього періоду служби стан його здоров'я суттєво погіршився, що призвело до звільнення 30.04.2024 року за станом здоров'я. Згідно з висновком 16-ї Регіональної ВЛК від 14.08.2025 року, захворювання («гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда»), що спричинило смерть 09.05.2024 року (тобто в межах року після звільнення), пов'язане з проходженням військової служби. Відтак позивач вважає, що має законне право на одноразову грошову допомогу. На переконання позивача, сам факт перебування чоловіка на час смерті у стані алкогольного сп'яніння не є правовою підставою для відмови, оскільки матеріали справи не містять підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між вказаним станом та настанням смерті. Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує гарантії на належний соціальний захист, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з висновком експерта №020/2024 від 09.05.2024 року, причиною смерті ОСОБА_3 стала гостра ішемічна хвороба серця, зумовлена звуженням просвіту серцевих артерій. Водночас відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до протоколу засідання штатної ВЛК №2025-0814-1527-4010-0 від 14.08.2025 року, у померлого на момент смерті виявлено етиловий спирт у крові (0,94%) та сечі (1,74%). Покликаючись на положення підп.«б» ч.1 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач стверджує, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця стала наслідком дій у стані алкогольного сп'яніння. На переконання відповідача, встановлений факт перебування ОСОБА_3 у стані сп'яніння унеможливлює виплату членам його сім'ї спірної грошової допомоги. Враховуючи викладене, вважає, що, відмовляючи у призначенні допомоги, Комісія Міністерства оборони України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 29.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) проходив військову службу у Збройних Силах України у період з 18.11.1999 року по 20.06.2003 року, з 2004 по 2016 роки - у МВС України та під час загальної мобілізації з 17.03.2022 року по 30.04.2024 року - у Збройних Силах України.
ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим Управлінням кадрів Західного оперативного командування 18.07.2003 року.
18.07.2022 року Обласною МСЕК встановлено ОСОБА_3 третю групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби в органах внутрішніх справ.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2024 року №123, сержанта ОСОБА_3 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - з 30.04.2024 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у зв'язку з діагнозом «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда», що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №20 від 09.05.2024 року.
За фактом смерті ОСОБА_3 здійснювалось досудове розслідування №12024141340000076 від 09.05.2024 року за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, провадження по якому закрито у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення (постанова від 30.05.2024 року).
Згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0814-1527- 4010-0 від 14.08.2025 року « 16 Регіональна ВЛК (м. Львів)», захворювання сержанта у відставці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда» (етиловий спирт в крові 0,94% (проміле), в сечі - 1,74% (проміле), яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
На час смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі з позивачем - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.10.2011 року. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
21.08.2025 року позивач та неповнолітній син ОСОБА_2 звернулися до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами та відповідними документами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 .
Згідно витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 року №109/в, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Міністерства оборони України та вважаючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 1-3 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
За змістом підп.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст.16-3 вищезазначеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з ч.1 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть; у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (п.11 Порядку №975).
Згідно з п.12 Порядку №975, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Відповідно до п.20 Порядку №975, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, […] (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів (пункти 22, 23 Порядку №975).
Згідно з п.29 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Проаналізувавши зміст ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім'ї.
Суд враховує, що матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали б своїм наслідком його смерть.
Захворювання «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда» перебуває у причинному зв'язку з настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Суд зауважує, що ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, а не в результаті вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.
Ураховуючи вищезазначені обставини, суд приходить висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 , викладене в п.18 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 року №109/в є протиправним та підлягає скасуванню.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 26.01.2023 року у справі №825/1503/17 та від 10.05.2023 року у справі №640/5320/19.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що вимога позивача про «зобов'язання відповідача призначити для послідуючої виплати одноразову грошову допомогу» є передчасною, оскільки не є порушеним правом позивача, так як зазначене питання, зокрема - розмір одноразової грошової допомоги, не вирішувалося суб'єктом владних повноважень, а тому не підлягає задоволенню.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 09.09.2025 року у справі №240/5502/24.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Як наслідок, у задоволенні позовної вимоги про «зобов'язання відповідача призначити для послідуючої виплати одноразову грошову допомогу» слід відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та сину ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта у запасі ОСОБА_3 , викладене в п.18 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 року №109/в.
Зобов'язати Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп.Повітряних Сил, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) та сину ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта у запасі ОСОБА_3 , передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (місцезнаходження: просп.Повітряних Сил, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.