справа №380/16888/24
про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення та встановлення нового строку для подання звіту
16 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Хоми О.П., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/16888/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2017 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.04.2018, виходячи з фіксованої величини 2 768 грн 31 коп., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 здійснити нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.04.2018 по 27.04.2020, виходячи з фіксованої величини 2 768 грн 31 коп., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 набрало законної сили 14.11.2025.
Позивачем 23.12.2025 (вх. №101688) подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24.
Ухвалою від 30.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання судового рішення від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2017 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, до якого долучити докази такої виплати без врахування розмірів щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідачем 06.02.2026 (вх. №9798) подано звіт про виконання судового рішення до якого долучено платіжну інструкцію №5035 від 17.12.2024.
Розгляд звіту про виконання рішення суду, з урахуванням вимог частини 4 статті 229, частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), проведено в порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про прийняття звіту від 02.01.2026 про виконання судового рішення, суд керується таким.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 статті 13 Закону № 1402-VIII визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України в абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3,8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382- 382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 сформував правову позицію щодо інституту судового контрою, яку, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при розгляді цієї справи. Так, суд дійшов висновку, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Також у пункті 65 цієї постанови Верховний Суд вказав, що можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Даючи оцінку звіту відповідача від 06.02.2026 про виконання судового рішення у справі №380/16888/24 через призму сформованих Верховним Судом висновків та вимог статті 382-3 КАС України, суд встановив таке.
Відповідно до розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2017 по 28.02.2018 ОСОБА_1 згідно рішення суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 йому нарахована індексації грошового забезпечення у сумі 38 507 грн 94 к., проте виплачено лише 4 343 грн 62 к., про що також зазначено у листі від 07.01.2025 в/ч НОМЕР_1 НГУ.
Як вбачається з наданого розрахунку, відповідачем протиправно встановлено різницю між можливим розміром індексації грошового забезпечення від базового місяця та розміром збільшення грошового забезпечення з урахуванням премії ЩДВГ.
Суд зауважує, що збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання не впливає на встановлення базового місяця, з якого слід обраховувати індексацію грошового забезпечення.
Також суд звертає увагу, що рішенням суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 зобов'язано Військову частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за два різні періоди, а саме з 20.04.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 03.04.2018.
Таким чином, долучена до звіту платіжна інструкція №5035 від 16.12.2024 на суму 7 082 грн 17 к. не свідчить про повноту виконання рішення суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24.
Отже, рішення суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 року за період з 20.04.2017 по 28.02.2018 залишається невиконаним.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово доходив висновку про можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача (постанови у справі № 806/2143/15 від 20.02.2019, у справі № 820/4261/18 від 03.04.2019; у справі № 580/988/19 від 27.12.2019, у яких зазначено, що в разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що свідчить про активну роль суду в реалізації сторонами прав і законних інтересів, із приводу захисту яких він ухвалив судове рішення; у справі № 440/207/19 від 22.01.2020).
Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
На підставі положень частини 2 статті 382-3 КАС України, суд виснує, що Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України необхідно встановити новий строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 протягом шістдесяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 149, 243, 248, 256, 293-295, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у прийнятті звіту про виконання рішення суду.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) новий строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/16888/24 протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О. П.