справа №380/22432/25
16 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці задоволено повністю:
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 17.10.2025 №UA209000/2025/900574/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2025 №UA209170/2025/064426.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 20.10.2025 №UA209000/2025/900577/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2025 №UA209170/2025/064433.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 24.10.2025 №UA209000/2025/900595/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2025 №UA209170/2025/064460.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 27.10.2025 №UA209000/2025/900597/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2025 №UA209170/2025/064467.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 27.10.2025 №UA209000/2025/900598/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2025 №UA209170/2025/064468.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 30.10.2025 №UA209000/2025/900606/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2025 №UA209170/2025/064484.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16 А, м. Київ, 02090; ЄДРПОУ 44721189) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в розмірі 14534,40 грн
03 лютого 2026 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення (вх. №8279), яким просить стягнути з відповідача на користь позивача, понесені ним, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 24 224 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 70 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
При вирішенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач оплатив судовий збір в розмірі 24224,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція №1832 від 10.11.2025 року.
Водночас, ухвалюючи рішення від 28 січня 2026 року, суд не вирішив питання щодо розподілу судового збору в розмірі 24224,00, а тому наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Відповідно до ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2024 у справі №340/1498/22, від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 та від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, у разі, наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст.134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №340/4492/22.
Також при визначенні суми відшкодування, то суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 04 квітня 2024 року між позивачем та адвокатським бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО» укладено Договір №04/04/24 про надання правової допомоги.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобовязання надати клієнту правову допомогу в т.ч. представництво та захист інтересів клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства.
Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 04.04.2024 до Договору про надання правової допомоги №04/04/24 від 04.04.2025 року, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги на підставі договору №04/04/24 від 04.04.2025 року.
В подальшому сторони уклали Додаткову угоду №1 від 04.04.2024 до Договору про надання правової допомоги №04/04/24 від 04.04.2025 року, якою продовжили дію про договору про надання правової допомоги №04/04/24 від 04.04.2025 року до 03.04.2026.
Згідно акту наданих послуг від 01.12.2025 вартість послуг складає 70000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №3689 від 19.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» оплатило АБ «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО» 70000,00 грн. за надану правничу допомогу.
Отже, витрати позивача в розмірі 70000,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.
Виходячи із зазначеного, сторони домовилися, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту в даній справі здійснюється за плату відповідно до домовленості, і до сплати підлягає гонорар в сумі 70000,00 грн.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю.
Представник відповідача подав заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №9247 від 05.02.2026), де зазначив наступне.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.
Акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги не є детальним розрахунком здійснених витрат часу при наданні правничої допомоги. В акті зазначено підготовлено 4 документи (позовну заяву, письмового підтвердження, клопотання про витребування доказів, відповідь на відзив). Не зрозумілим є те, на підставі чого був виставлений рахунок від 17.11.2025 року, так як акт був складений 01.12.2025 року. А відповідно до п. 7.2 Додаткової угоди бюро надає Клієнту акт приймання передачі наданої правової допомоги, в якому зазначає зміст наданої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Тобто, по суті після складення Акту виставляється рахунок
Представником позивача надано лише Акт, однак не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу у даній справі, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 02.07.2019 р. у справі №810/795/18).
Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). В даних правовідносинах наявна стала практика Верховного Суду. Судові засідання у справі не проводились. Представником позивача було складено та подано до суду обов'язковий процесуальний документ - позовну заяву. Складання та подання представником позивача відповіді на відзив відповідача було його правом, а не обов'язком. Адміністративна справа не впливає на репутацію позивача і не викликає публічного інтересу.
Отже, беручи до уваги встановлені вище обставини, то суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В іншій частині заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись статтями 6, 72-77, 134, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» 10 000 грн. 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16 А, м. Київ, 02090; ЄДРПОУ 44721189) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в розмірі 24224,00 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16 А, м. Київ, 02090; ЄДРПОУ 44721189).
Відповідач - Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1 ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Кухар Н.А.