Іменем України
17 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/36/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.12.2025 про стягнення з територіального управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні №74700620 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/146/23 від 29.03.2024, що видав Луганський окружний адміністративний суд.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/146/23, яке набрало законної сили 18 січня 2024 року, позовні вимоги адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ТУ ССО у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганські області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 14.09.2022 в розмірі 30000 грн на місяць.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 14.09.2022 в розмірі 30000 грн на місяць.
На виконання вказаного рішення суду ТУ ССО у Луганській області здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 07 вересня 2022 року в загальному розмірі 199 357,14 грн, а саме: за 5 днів лютого 2022 року - 5357,14 грн, за 31 день березня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів квітня 2022 року - 25000,00 грн, за 31 день травня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів червня 2022 року 30000,00 грн, за 31 день липня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день серпня 2022 року - 30000,00 грн, за 14 днів вересня 2022 року - 14000,00 грн.
Потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду від 18.12.2023 по справі № 360/146/23 склала 236741,43 грн, у тому числі: додаткова винагорода - 199357,14 грн, компенсація ПДФО - 35884,29 грн, відшкодування правничої допомоги - 1500,00 грн.
Факт нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду підтверджується розрахунком потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2022 по 14.09.2022.
Позивачем до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надіслано лист від 22.04.2024 №43.06-176, в якому була зазначена інформація про заходи, які вживаються Управлінням з метою фактичного виконання рішення суду та інших вимог державного виконавця у виконавчому провадженні.
Вказані вище обставини свідчать, що як на час набрання законної сили рішенням суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/146/23 (18 січня 2024 року), так і на час здійснення виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні № 74700620 з виконання виконавчого листа № 360/146/23 у ТУ ССО у Луганській області були відсутні кошти на виконання рішення суду, при цьому ТУ ССО у Луганській області вжито залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/146/23, а його не виконання зумовлене обставинами, незалежними від боржника.
Позивач зазначає, що ним постійно вживаються залежні від нього заходи щодо виконання вищевказаного рішення суду, однак вжиті заходи не призвели до фактичного виконання рішення суду Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/146/23, оскільки виплата нарахованої ОСОБА_1 додаткової винагороди залежить не тільки від дій ТУ ССО у Луганській області та вжитих ним заходів, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що постанова про накладення штрафу від 26.12.2025, винесена начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні ВП № 74700620 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/146/23, що видав Луганській окружний адміністративний суд, якою за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на ТУ ССО у Луганській області накладений штраф на користь держави у розмірі 5100 грн., є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву представника Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу залишено без руху. Запропонувано позивачу (представнику позивача) протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» документ про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, відзив на позовну заяву не надав.
У відповідності до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/146/23, позов адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 14 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 14 вересня 2022 року.
29.03.2024 у вказаній справі № 360/146/22 позивачу видано виконавчий лист про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 14 вересня 2022 року.
09.04.2024 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74700620. В постанові вказано про необхідність виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів. Копію зазначеної постанови направлено на адресу боржника та стягувача.
Листом від 22.04.2024 № № 43.06-176 ТУ ССО у Луганській області повідомило державного виконавця, що Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області не має можливості виконати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 360/146/23 у визначений державним виконавцем строк у зв'язку з об'єктивними обставинами, що склалися. У листі вказано, що територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня та включене до мережі й підпорядковане Службі судової охорони. 22.12.2023 ТУ ССО у Луганській області зверталось до Служби судової охорони щодо необхідності виділення додаткових кошторисних призначень та відкриття бюджетних асигнувань у сумі 236741,43 грн для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за рішенням Луганського ОАС у справі № 360/146/23. 05.04.2024 ТУ ССО у Луганській області звернулось до Служби судової охорони щодо необхідності виділення додаткових кошторисних призначень та відкриття бюджетних асигнувань на загальну суму 230146,79 грн для здійснення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за рішенням Луганського ОАС у справі № 360/146/23 та на виконання постанов державного виконавця (про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження) у виконавчому провадженні № ВП 74700620. Станом на 22.04.2024 бюджетні асигнування, за рахунок яких можливо б було виконати рішення суду та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 , у кошторисі на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області, плані асигнувань загального фонду державного фонду (за винятком надання кредитів з державного бюджету) на 2024 рік та плані використання бюджетних коштів на 2024 рік, головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України та розпорядником вищого рівня - Службою судової охорони для ТУ ССО у Луганській області встановлені не були. Виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 гривень на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 14.09.2022, буде здійснена Управлінням після виділення відповідних коштів для виконання рішень судів з Державного бюджету України, про що державного виконавця буде повідомлено невідкладно у письмовому вигляді.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною від 26.12.2025 ВП № 74700620 накладено штраф на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі № 360/146/23.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/146/23 ТУ ССО у Луганській області здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 , згідно з яким сума заборгованості складає 199357,14 грн, компенсація ПДФО 35884,29 грн, відшкодування правничої допомоги 1500,00 грн, загальна потреба за КЕКВ 2800 - 236741,43 грн.
Доповідною запискою від 03.04.2024 № 43.07-121/ССО позивач звернувся до Служби судової охорони та повідомив, що 18.12.2023 Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 360/146/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Також в цій записці вказано, що Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській звертається до Голови Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень та грошових коштів за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 236 741,43 грн (в т.ч. на нарахування та виплату додаткової винагороди - 235 241,43 грн, відшкодування правничої допомоги - 1500,00 грн) для виконання судового рішення у справі № 360/146/23.
Також позивач неодноразово звертався до Служби судової охорони з листами, щодо виділення додаткових кошторисних призначень та бюджетних асигнувань за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень у сумі 19340405,73 грн, зокрема, і для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/146/23.
Листом Служби судової охорони від 22 квітня 2024 року № 01.30-02.2 1154/вн «Про надання інформації» до територіальних управлінь доведено, що Службою проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Однак до тепер додаткові асигнування Службі не надані. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Листом від 14 червня 2024 року № 11-12690/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що Міністерством фінансів України не підтримано пропозиції ДСА України щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1318 млн гривень, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Листом від 14.02.2025 № 11-3300/25 ««Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що листом ДСА України від 03.02.2025 № 11-2404/25 звернулось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1495,2 млн. грн., в якій врахована потреба Служби судової охорони в сумі 1346,5 млн. грн.
Службою судової охорони до територіальних управлінь спрямовано листи № 01.30-02.2-471/ вн від 12 лютого 2025 року, № 01.30-02.2-1633/вн від 06.06.2025, 01.30-02.2-2925/вн від 28.10.2025, № 01.30-02.2-3498/вн від 24.12.2025 «Про надання інформації», в яких зазначено, що Службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Суд зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони.
Відтак, Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області здійснює виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Державною судовою адміністрацією України - головним розпорядником бюджетних коштів.
Тож, виконання рішення суду від 18.12.2023 у справі № 360/146/23 в частині виплати заборгованості з додаткової винагороди, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.
Таким чином судом установлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалах від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.
Отже суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального підрозділу Служби судової охорони і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 26.12.2025 ВП № 74700620 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулось із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також враховуючи те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2662,40 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (ідентифікаційний номер 43441202, місцезнаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 34) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.12.2025 про стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні №74700620 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/146/23 від 29.03.2024, що видав Луганський окружний адміністративний суд.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 45752470) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Захарова