16 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6359/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради, вул. Центральна,31, смт. Новоархангельськ, Кіровоградська область,26100
до відповідача: Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, вул. А. Паученка,64/53, м. Кропивницький
третя особа: ДП "Агентство місцевих автомобільних доріг", вул. Преображенська,2, м. Кропивницький, 25006
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про усунення виявлених порушень від 09.09.2025 №041107-15/1997-2025;
2) зобов'язати Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області утриматись від вчинення будь - яких дій, спрямованих на примусове виконання спірних вимог та застосування фінансової санкції у вигляді зупинення операцій з бюджетними коштами до набрання рішення законної сили.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов та вказав на правомірність доводів наведених в акті перевірки, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити (т.2, а.с.42-47).
Від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2, а.с.154-159).
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення (т.2,а.с.167-173).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради за період з 12.02.2024 року по 30.06.2025 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2025 №041107-20/9 (т.1,а.с.189-225).
Позивачем подано заперечення до акту ревізії (т.1,а.с.226-229).
Ревізією встановлено порушення законодавства та нормативно - правових актів, які в ході ревізії не усунуто, зокрема:
1.1 Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати встановлено, що відділом житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради впродовж липня - серпня 2024 проводилось утримання двох понадштатних одиниць рятувальників, чим порушено вимоги п. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. 20 та абз. 4 п. 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до використання коштів бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 28.02.2002 №228, рішення 51 сесії 8 скликання від 31.01.2024 №3175 "Про створення Відділу ЖКГ, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради" та рішення 53 сесії 8 скликання від 18.04.2024 №3280 "Про внесення змін до рішення Новоархангельської селищної ради від 31.01.2024 №3175", що спричинило до проведення відділом незаконних витрат на утримання понадштатних одиниць в межах фонду оплати праці на загальну суму 42 100,84 грн., чим завдано матеріальної шкоди на відповідну суму;
1.2. Ревізією дотримання законодавства при використанні коштів, виділених на здійснення заходів і завдань місцевих програм, шляхом перевірки рішень виданих селищною радою та проведеною звіркою в одержувача коштів місцевого бюджету, встановлено незаконне виділення відділом ЖКГ у 2024 коштів загального фонду місцевого бюджету одержувачу на загальну суму 1491821,12 грн., а саме: проведено фінансування ДП "Агентство місцевих автомобільних доріг" у вигляді співфінансування видатків для надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення С121061 Новопетрівка-Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14, яка не є комунальною власністю громади, що суперечить ч.2 ст. 85, пп. «в» п. 10, ч.1ст.91, ч.ч. 5,6,7 ст. 20 БК України, пп. 12,20,22,29 Порядку №228 від 28.02.2022, в частині планування (здійснення розрахунків) потреби в коштах, п. 1 додатку 2 перелік у Заходів щодо виконання Програми розвитку ЖУГ та благоустрою населених пунктів Новоархангельської селищної територіальної громади на 2024-2025, затв. рішенням Новоархангельської селищної ради від 18.04.2024 №3283, п.8 ст.20 Закону України "Про автомобільні дороги" в частині здійснення капітального та поточного ремонту вулиць і доріг державного значення /як співфінансування на договірних засадах/ та ст.85 БК України в частині передачі державою права на здійснення видатків;
За результатами ревізії об'єкту контролю направлено лист-вимогу щодо забезпечення усунення порушень (лист від 09.09.2025 №041107-15/1997-2025) (т.2,а.с.19-22).
Позивач, не погоджуючись з листом вимогою, звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 550), визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Пунктом 3 розділу І Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 р. № 319 (у редакції наказу Державної аудиторської служби України від 26 грудня 2019 р. № 366, зі змінами) (далі - Інструкція №319) визначено, що плани роботи складаються підрозділами, відповідальними за планування, на наступний календарний рік, а плани ДФК - на наступний квартал.
Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції № 319 проект плану ДФК Держаудитслужби на наступний плановий квартал формується підрозділом Держаудитслужби, відповідальним за планування, за формами, визначеними у додатках 3, 4 та 5 до цієї Інструкції, та через систему електронного документообігу подається на погодження до контролюючих структурних підрозділів, заступників Голови Держаудитслужби, які координують та контролюють діяльність таких підрозділів, до 25 жовтня, 25 січня, 25 квітня і 25 липня кожного року.
Пунктом 19 розділу IV Інструкції № 319 визначено, що план ДФК Держаудитслужби затверджується наказом Держаудитслужби строком до 25 листопада, 25 лютого, 25 травня і 25 серпня кожного року.
За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
В силу пункту 6 Положення № 43 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Щодо допущених порушень щодо співфінансування робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення С121061 Новопетрівка-Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14 на загальну суму 1 491 821, 12 грн.
Відповідач, проводячи перевірку позивача, дійшов до висновку, що останній не мав права фінансувати експлуатаційне утримання дороги С121061, оскільки вказана дорога є дорогою загального користування місцевого значення та перебуває у сфері управління Кіровоградської ОВА та на балансі ДП "Агентство місцевих доріг", а тому витрати місцевого бюджету в сумі 1 491 821, 12 грн. на утримання вказаної дороги є незаконними.
Суд, надаючи оцінку доводам відповідача у вказаній частині, приходить до наступних висновків.
Статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування
Згідно статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Відповідно статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Крім того, п. 22 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Відповідно статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
При цьому пп. 5 ч. 1 ст. 91 БК України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.
Суд зазначає, що постановою КМУ № 228 від 28.02.2002 р. "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" /далі № 228 від 28.02.2002 р./ затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, де, серед іншого зазначено, що : «…9. Одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.…Одержувачем не може бути суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яку визнано в установленому порядку банкрутом, стосовно якої порушено справу про банкрутство чи яка перебуває в стадії ліквідації, крім вугледобувних підприємств, щодо яких введено процедуру розпорядження майном».
Розпорядженням голови Кіровоградської ОДА від 07.12.2017 за №630-р "Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення до сфери управління Кіровоградської обласної державної адміністрації" всі дороги загального користування місцевого значення, зокрема і дорога С121061 Новопетрівка-Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14 відносяться сфери управління Кіровоградської ОДА.
Відповідно до розпорядження голови Кіровоградської ОДА від 17.04.2019 №654 "Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення на баланс ДП "Агентство місцевих автомобільних доріг" дороги загального користування місцевого значення, зокрема і дорога С121061 Новопетрівка- Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14 передані на баланс державного підприємств, яке і є замовником послуг з їх експлуатаційного утримання.
Після початку повномасштабного вторгнення рф, фінансування будівництва, ремонтів та експлуатаційного утримання доріг загального значення було значно скорочено, в зв'язку з чим Кіровоградська ОВА звернулась до міських, селищних, сільських голів про співфінансування робіт з експлуатаційного утримання автодоріг загального користування місцевого значення та розгляду можливості виділення коштів з місцевих бюджетів на умовах співфінансування (т.1,а.с.71, зв. бік).
Рішенням сесії Новоархангельської селищної ради №3493 від 17.10.2024 "Про внесення змін до рішення селищної ради від 14.12.2023 №3123 "Про бюджет Новоархангельської селищної територіальної громади на 2024 рік" вирішено спрямувати кошти бюджету селищної територіальної громади по КПКВК 7461 "Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок місцевого бюджету", передбачених у бюджеті селищної територіальної громади на 2024 рік в розмірі 1 500 000 грн. на співфінансування робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення для покращення стану дорожнього покриття , а саме:
-С121061 Новопетрівка-Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14 в сумі 1 500 000 грн. (т.1,а.с.34-36).
В подальшому, рішенням сесії Новоархангельської селищної ради №3317 від 30.05.2025 "Про внесення змін до рішення селищної ради від 29.02.2024 №3227" Новоархангельська селищна рада передала в оперативне управління позивачу вулицю Центральну (с. Ганнівка), яка є складовою дороги С121061 (т.1,а.с.230-246).
Отже, в ході судового розгляду доведено, що вулиця Центральна (с. Ганнівка), яка є складовою дороги С121061 перебуває в оперативному управлінні відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради. З моменту передачі вказаний об'єкт перебуває на балансі відділу ЖКГ, що підтверджено копією інвентарної картки №155 (т.1, а.с.245).
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 20 Закону України "Про автомобільні дороги", органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право ) здійснювати капітальний та поточний ремонт вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення, за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (як співфінансування на договірних засадах).
Отже, з місцевого бюджету можливо виділити кошти на ремонт дороги державного значення і таке виділення коштів слід проводити на умовах співфінансування.
На користь вказаного свідчить пп. «в» п. 10 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, яка визначає, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, а також капітальний та поточний ремонт вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).
Аналізуючи вказані положення законодавства, суд приходить до висновку, що з місцевого бюджету можуть бути виділені кошти на поточний та капітальний ремонт доріг державного значення на умовах співфінансування.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що ремонт доріг, які знаходяться у державній власності, можна фінансувати не лише з державного бюджету, але й за рахунок місцевих бюджетів. Підставою є також Закон України від 02.06.15 р. № 491-VIII "Про внесення зміни до статті 91 Бюджетного кодексу України щодо співфінансування ремонту доріг державного значення", яким розширені можливі напрями здійснення видатків місцевими бюджетами.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, виконуючи рішення селищної ради в частині співфінансування робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення С121061 Новопетрівка-Ганнівка-вихід на а/д Т-12-14 на загальну суму 1 491 821, 12 грн., діяв правомірно, в зв'язку з чим в цій частині вимога підлягає скасуванню.
Щодо допущених порушень в частині укладених строкових договорів з двома особами -рятувльниками, судом встановлено наступне.
Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати встановлено, що відділом ЖКГ впродовж липня - серпня 2024 проводилось утримання двох понадштатних одиниць рятувальників, чим порушено п.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, п.20 та абз. 4 п. 28 Порядку №228 від 28.02.2002, рішення сесії від 31.01.2024 №3175 "Про створення Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради", рішення сесії №3280 від 18.04.2024 "Про внесення змін до Рішення Новоархангельської селищної ради від 31.01.2024 №3175", що спричинило до проведення відділом незаконних витрат на утримання понадштатних одиниць в межах фонду оплати праці на загальну суму 42100,84 грн., чим завдано матеріальної шкоди на відповідну суму.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до поданих заяв, відділом ЖКГ укладено строкові договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняті на посади рятувальників відділу ЖКГ (т.2,а.с.74-75 Позивач у наданих запереченнях щодо акту ревізії вказав, що вказані особи були задіяні з метою забезпечення безпеки на воді під час купального сезону. З огляду на сезонний характер трудових відносин, посади рятувальників є тимчасовими, а тому не були включені до штатного розпису, що на переконання позивача, свідчить про відсутність порушень з боку відділу ЖКГ.
Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами п.1 ст.51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 (далі Порядок № 228, в редакції, чинній на час спірних правовідносин) під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Загальні норми, що регулюють правомірність укладення строкового трудового договору, визначені ст. 23 КЗпП України. Додатково, на період дії воєнного стану, роботодавець може керуватись ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Цей нормативний акт має дещо розширені умови укладання трудових договорів на визначений строк, а роботодавцю надали право приймати працівників за строковими трудовими договорами на період дії воєнного стану, або на період заміщення тимчасово відсутнього основного працівника.
Строковий трудовий договір може бути укладений як в письмовій, так і в усній формі. Однак, при прийнятті працівника за строковим трудовим договором, роботодавець зобов'язаний вказати у наказі на прийняття підставу для оформлення саме строкових трудових відносин.
Як встановлено судом та не спростовано позивачем під час розгляду справи, накази про прийняття на роботу рятувальників за строковими трудовими договорами не виносились.
Питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" (далі - Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
До облікової кількості штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною.
Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, тобто зовнішні сумісники.
При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у п. 2.4 і 2.5 розд. 2 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Таким чином, зовнішні сумісники не включаються, як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників.
Зміст заяв, які долучені до матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняті на посади рятувальників за основним місцем роботи (т.2,а.79), тобто не є сумісниками, а тому мали бути включені до облікової кількості штатних працівників та, відповідно, бути належним чином відображені в штатному розписі, що свідчить про допущені порушення з боку позивача.
При цьому, в листі вимозі, відповідач вказує, що усунення допущеного порушення необхідно забезпечити відшкодування винними особами суми /42100,84 грн./ на користь Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради та / або забезпечити відшкодування відповідно до норм ст. 130-136 КЗпП України.
Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до статті 135-1 КЗпП України, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Порядок визначення розміру шкоди врегульовано ст.135-3 КЗпП України.
Так, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Проте, у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. (ч.ч.1,3-4 ст.136 КЗпП)
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою (ст.137 КЗпП).
Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу (ст.138 КЗпП).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, останні визначають виключно підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.
Таким чином, суд доходить висновку, що, вимагаючи від позивача у пункті 1.1 оскаржуваної вимоги усунути зазначене порушення, шляхом відшкодування шкоди (збитків) заподіяної установі на загальну суму 42100,84 грн. в порядку статей 130-136 Кодексу законів про працю України, відповідач не врахував, що вказані правові норми визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків, а в даній ситуації виплата заробітної плати рятувальникам за строковими трудовими договорами на загальну суму 42100,84 гривень здійснено безпосередньо підприємством, а не працівником або працівниками, тому такі правові норми в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення мало місце.
У зв'язку із цим, суд вважає, що пункт 1.1 вимоги не може бути виконаний у спосіб, який визначив відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 року у справі №420/15205/23.
Суд зазначає про те, що зазначений вище зміст оскаржуваного пункту вимоги відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час ревізії порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.
Можливість усунення виявленого порушення прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких необхідно вжити уповноваженій особі позивача для усунення порушень.
Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи необхідно вжити для усунення виявлених порушень та до невизначених осіб, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акта індивідуальної дії.
Зобов'язальний характер вимог щодо усунення виявлених порушень свідчить як про встановлення цих порушень, так і про визначення імперативного обов'язкового способу їхнього усунення.
Відтак, суд додатково вказує про невизначеність вимоги, що визначена у пункті 1.1, наслідком чого є її протиправність.
Відтак, суд вказує про невизначеність вимоги, що визначена у пункті 1.1 оскаржуваної вимоги, наслідком чого є її протиправність.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення (пункт 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень).
Перевіривши обґрунтованість ключових доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем та відповідачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про усунення виявлених порушень від 09.09.2025 року №041107-15/1997-2025.
Стягнути на користь Відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури та благоустрою Новоархангельської селищної ради понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО