16 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1213/25
провадження № 2-іс/340/760/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 , у повному обсязі додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць за період з лютого 2023 року по липень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 , залишку нарахованої Військовою частиною НОМЕР_1 та невиплаченої додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за лютий 2023 року у розмірі 70 000,00 грн, та за березень 2023 року у розмірі 70 000,00 грн, всього на суму 140 000,00 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 залишок нарахованої Військовою частиною НОМЕР_1 та невиплаченої додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за лютий 2023 року у розмірі 70 000,00 грн, та за березень 2023 року у розмірі 70 000,00 грн, всього на суму 140000,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 , додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 , додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП: НОМЕР_3 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р., за виключенням виплачених сум, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу передано судді Брегею Р.І. (т.1 а.с.41).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) (т.1 а.с.42-44).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року задоволено заяву про самовідвід, а справу передано на розгляд іншого складу суду цієї ж судової установи, до якого має входити суддя з доступом до державної таємниці (т.1 а.с.200-201).
Розпорядженням голови Кіровоградського окружного адміністративного суду №170 від 21.07.2025 адміністративну справу направлено для розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду у зв'язку з необхідністю дослідження доказів, які відповідно до Закону України “Про державну таємницю» є державною таємницею (т.1 а.с.206).
Вказана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 24.07.2025 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гаращенку В.В. (т.1 а.с.211).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) (т.1 а.с.212-213).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року адміністративну справу передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду (т.2 а.с.141-143).
Ухвалою судді від 07.11.2025 прийнято адміністративну справу до розгляду та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т.2 а.с.150-151).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 22.04.2022 по 16.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 01.02.2023 по 31.10.2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області. При цьому у спірний період, вказує, що отримував заробітну плату та додаткову грошову винагороду у розмірі 30000 грн відповідно пункту 1 Постанови №168, тоді як додаткова грошова винагорода із розрахунку до 100000 грн за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів йому не нараховувалась та не виплачувалась, хоча вважає, що він мав право на її отримання. Вказує, що звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу участі у бойових діях. У відповідь на вказаний рапорт він отримав відповідь від 20.01.2024 року, згідно якої його повідомлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам до фінансового органу ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) були надані усі необхідні документи для виплати йому додаткової винагороди, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року. В подальшому, а саме у січні 2024 року він отримав додаткову винагороду у розмірі 70000 грн за квітень 2023 року, та у липні 2024 року - додаткову винагороду у розмірі 70000 грн за травень 2023 року. Згодом, він повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. пропорційно часу виконання ним бойових завдань за лютий-березень, червень-жовтень 2023 року. На даний запит він отримав відповідь від 21.01.2025 року, до якої також було долучено картку особового рахунку за період 01.2023 року по 12.2023 року за вихідним номером 303/618 від 22.01.2025 року. Згідно даної відповіді та картки особового рахунку вбачається, що нарахування відповідно до Постанови № 168 від 28.02.2022 року додаткової винагороди у розмірі 100000 грн у період з лютого 2023 року до жовтня 2023 року йому здійснювалися лише за лютий-травень 2023 року, а в період з червня - жовтня 2023 року йому нараховувалася додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. пропорційно часу виконання бойових завдань, а не 100000 грн. Окрім того, зазначає, що як вбачається з довідки про рух коштів по його рахунку в АТ КБ “Приватбанк» від 11.02.2025 року за лютий 2023 року він отримав додаткову винагороду у розмірі 29550 грн; за березень 2023 року він отримав додаткову винагороду у розмірі 29550 грн; за квітень 2023 року він отримав додаткову винагороду у розмірі 99550 грн (29550 грн - виплата надійшла 22.05.2023 року; 70000 грн - виплата надійшла 22.01.2024 року з коментарем “додаткова винагорода за квітень 2023 у січні 2024»); за травень 2023 року він отримав додаткову винагороду у розмірі 99550 грн (29550,00 грн - виплата надійшла 22.06.2023 року; 70000 грн - виплата надійшла 17.07.2024 року з коментарем “додаткова винагорода за травень 2023 у липні 2024»). Таким чином, стверджує, що до моменту подачі позову до суду йому не виплачено залишок нарахованої додаткової винагороди за лютий 2023 року у розмірі 70000 грн та за березень 2023 року у розмірі 70000 грн, а також не нарахована та не виплачена додаткова винагорода у відповідності до Постанови №168 з червня по жовтень 2023 року в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Представником відповідача-2 Військової частини НОМЕР_2 надано пояснення (т.1 а.с.51), в яких він зазначає, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2 від 22.04.2022 ОСОБА_1 з 22.04.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №353 від 15.12.2024 ОСОБА_1 16 грудня 2024 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_4 . Тобто, позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 саме наказом командира військової частини НОМЕР_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків частини у зв'язку з переведенням до нового місця служби саме наказом командира військової частини НОМЕР_1 . Стосовно проходження служби кадрові рішення покладено та приймалися саме військовою частиною НОМЕР_1 , грошове забезпечення в спірний період виплачувалося на підставі рапортів та наказів, які видавалися військовою частиною НОМЕР_1 . З вище зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 не проходив військову службу військовій частині НОМЕР_2 у спірний період, тому ніяких протиправних дій стосовно позивача військова частина НОМЕР_2 не могла здійснити.
Представником відповідача-3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виплата додаткової грошової допомоги ними здійснювалась ОСОБА_1 через те, що Військова частина НОМЕР_1 знаходилась на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 до 01 вересня 2023 року. Окремим дорученням заступника Міністра оборони України від 02 березня 2022 року №248/1200 надано право начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин. У зв'язку з чим відповідно до Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року №Д-321/71/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» військову частину НОМЕР_1 було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01 вересня 2023 року. ІНФОРМАЦІЯ_6 лише виплачувалось грошове забезпечення, але нарахування проводилось військовою частиною НОМЕР_1 . Виплата ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу додаткової грошової допомоги здійснювалась на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а тому вважає, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні неправомірні дії (т.1 а.с.74-77, 79-81, т.2 а.с.193-195).
Представником відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.86-90, т.2 а.с.155-158), згідно яких відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, та зазначив, що позивач наголошує на тому, що має право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн за наступні місяці: червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, посилаючись на те, що у період з 01 червня 2023 року по 31 жовтня 2023 року він перебував на території Херсонської області, Бериславському районі, селищі Червоний Маяк. Проте, згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №147 від 01.06.2023, №183 від 01.07.2023, №210 від 01.08.2023, №247 від 01.09.2023 та №273 від 01.10.2023 Бериславський район Херсонської області чи окремі його території не входять до переліку районів ведення бойових дій з 1 червня 2023 по 31 жовтня 2023. Позивач вказує на те, що у період з 01 червня 2023 року по 31 жовтня 2023 року він перебував в селищі Червоний Маяк, Бериславського району, Херсонської області, звертає увагу суду, що з 01 червня 2023 року наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 селище Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області віднесено до розділу територій можливих бойових дій. Отже, беручи до уваги вказаний наказ №309, бойові дії у періоді несення служби ОСОБА_1 в селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області не велися. З урахуванням вищевикладеного, позивачу з 01 червня 2023 року по 31 жовтня 2023 нарахована та виплачена додаткова винагорода передбачена Постановою №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30 000 пропорційно дням участі у заходах.
На подані відзиви позивач надав відповіді, у яких зазначив про безпідставність доводів відповідачів та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (т.1 а.с.119-121, 134-142).
Представником відповідача-1 - військової частини НОМЕР_1 надані додаткові пояснення, в яких зазначав, що з 01.02.2023 по 01.09.2023 військова частина НОМЕР_1 знаходилася на фінансовому забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому виплата додаткової винагороди здійснювалася через ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.1 а.с.152-153)
Представником відповідача-2 - військової частини НОМЕР_2 надано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача у зв'язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю. (т.2 а.с.182-185)
Ухвалою суду від 29.01.2026 у відповідачів витребувано докази щодо виплаченої позивачу додаткової грошової винагороди. (т.2 а.с.206-207)
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 №2 лейтенанта ОСОБА_1 з 22.04.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення на посаду командира 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (т1. а.с.16, 110).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2024 №353 капітана ОСОБА_1 вважати таким, що з 16 грудня 2024 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_4 . З 16.12.2024 року виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення (т.1 а.с.17, 111зв.).
Таким чином, позивач у період з 22.04.2022 р. по 16.12.2024 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У грудні 2023 року позивачем до військової частини НОМЕР_1 подано рапорт щодо виплати йому щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року.
У відповідь на вказаний рапорт Військовою частиною НОМЕР_1 надано лист від 20.01.2024 року в якому зазначено, що ними у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, до фінансового органу ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) були надані усі необхідні документи для виплати йому додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000 грн. пропорційну часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань за лютий-липень 2023 року. Також зазначено, що у зв'язку із правовою невизначеністю умов виплати додаткової винагороди на період воєнного стану фінансовим органом за лютий-липень 2023 року додаткова винагорода йому здійснена не була у розмірі заявленому військовою частиною НОМЕР_1 , та що з даного приводу фінансовою службою В/Ч НОМЕР_1 проводиться робота, по завершенню якої буде проведений перерахунок та виплата додаткової винагороди за вказаний період (т.1 а.с.18).
Позивач в позовній заяві вказує, що відповідно до довідки про рух коштів від 11.02.2025 р. у січні 2024 року він отримав кошти у розмірі 70000 грн з коментарем “додаткова винагорода за квітень 2023 року» та у липні 2024 року 70000 грн з коментарем “додаткова винагорода за травень 2023 року».
Як стверджує позивач, що у грудні 2024 року відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 353 від 15.12.2024 року його переведено на посаду Старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу В/Ч НОМЕР_4 , при цьому при переведенні йому невиплачені суми додаткової винагороди, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000 грн. пропорційну часу виконання мною бойових (спеціальних) завдань за лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року.
У зв'язку із цим він повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати йому щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченою Постановою №168 від 28.02.2022 року.
Листом від 21.01.2023 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що як вбачається з довідки про заробітну плату за період з 01.2023 по 12.2023 ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода передбачена Постановою №168 у розмірі 599806,45 грн. У січні, червні, вересні та жовтні 2023 року ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. У лютому, березні, квітні та травні 2023 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. Також у липні, серпні, листопаді та грудні ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода 79806,45 грн. Тому, у липні 2023 року ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у розмірі 21290,32 грн, а саме 30000 грн, в розрахунку за 22 дня місяця, з урахуванням 8 діб відпустки та у серпні 2023 виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн, за 28 днів місяця, з урахуванням 2 діб перебування у відпустці (т.1 а.с.19).
Вказаним листом надано довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення за період, зокрема, з лютого 2023 року по жовтень 2023 року вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 нараховано додаткову винагороду:
- лютий 2023 року - 100000 грн;
- березень 2023 року - 100000 грн;
- квітень 2023 року - 100000 грн;
- травень 2023 року - 100000 грн;
- червень 2023 року - 30000 грн;
- липень 2023 року - 21290,32 грн;
- серпень 2023 року - 28064,52 грн;
- вересень 2023 року - 30000 грн;
- жовтень 2023 року - 30000 грн (т.1 а.с.20).
За період з 01.06.2023 р. по 31.10.2023 р. додаткова винагорода у розмірі 100000 передбачена Постановою №168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач стверджує, що за лютий та березень 2023 року він отримав додаткову винагороду у розмірі по 29550 грн за кожен місяць, що підтверджується випискою з банку по рахунку за період з 13.01.2023 р. по 12.09.2024 р. (т.1 а.с.21-28).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахованої йому та не виплаченої додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 за лютий 2023 року у розмірі 70000 грн та за березень 2023 року у розмірі 70000 грн та щодо не нарахованої йому та не виплаченої додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 з червня по жовтень 2023 року в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування додаткової грошової винагороди (грошового забезпечення) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №353 від 15.12.2024 року ОСОБА_1 з 16.12.2024 року виключено зі списків особового складу військової частини як такого, що вибув до нового місця служби - до військової частини НОМЕР_4 (т.1 а.с.17). Отже, позивач продовжує проходити військову службу.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем не порушено строк звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. (ч.4 ст.2 Закону №2232-XII).
Статтею 3 Закону №2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону №2232-XII визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Крім того, в подальшому до даної постанови вносилися зміни, зокрема (з 20.01.2023) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 внесено зміни до Постанови №168, доповнено п.1-1, яким зокрема установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 набрала чинності 11.08.2023 з дня її опублікування та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року.
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМУ № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено невиплатою додаткової винагороди відповідно п.1 Постанови №168 за період лютий-березень, червень - жовтень 2023 року в розмірі 100000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у спірний період, суд дійшов наступного.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення, застосовувалося до січня 2023 включно), що узгоджується з пунктом 2-1 Постанови, який застосовується з 24.02.2022.
Зазначеним Окремим дорученням надано визначення термінів, застосованих у Постанові №168 від 28.02.2022 (зокрема, визначено поняття “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів»), встановлено порядок визначення районів ведення бойових дій, визначено перелік документів, які є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, встановлено порядок видання наказів про виплату додаткової винагороди тощо.
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Згідно пунктів 2, 3 Окремого доручення №912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального-штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пунктів 5 - 6 Окремого доручення, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військових частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», що застосовується з 01 лютого 2023 року.
За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
- 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п.9 розділу ХХХІV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до п.16 розділу ХХХІV Порядку №260 підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, Порядку №260 у межах до 30 000,00 грн. або у межах до 100000,00 грн. є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII “Про оборону України», бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Вирішуючи цей спір, суд констатує, що відповідач не повідомляв про наявність обставин, передбачених п.15 Порядку №260, яким визначені підстави не включення військовослужбовці до наказів про виплату додаткової винагороди.
З урахуванням пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Порядку № 260, право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою №168, виникає у військовослужбовця за наявності розпорядчого документа, яким доводяться бойові завдання (бойовий наказ або бойове розпорядження), та документа, який підтверджує виконання цим військовослужбовцем поставлених бойових завдань (журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), тощо) під час бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах бойових дій.
На підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) свідчить довідка Військової частини НОМЕР_4 від 18.09.2025 №794 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до якої, позивач дійсно в період з 02.01.2023 по 22.07.2023, з 03.08.2023 по 02.11.2023, з 18.11.2023 по 18.12.2023, з 03.01.2024 по 04.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонська область, Бериславський район, Бериславська міська ТГ та Новорайська сільська ТГ. Підстава: журнал бойових дій в/ч НОМЕР_4 (від 01.01.2023 №22дск, від 01.08.2023 №36дск, від 01.11.2023 №44дск, від 01.01.2024 №1дск) (т.2 а.с.136).
Дослідивши зміст вказаної довідки, суд зауважує, що така містить підстави її видачі (бойові розпорядження, журнал ведення бойових дій) та відповідно підтверджує безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях.
При цьому, відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 , як суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не доведено жодним доказом, що довідка Військової частини НОМЕР_4 №794 від 18.09.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України видана позивачу безпідставно, або що інформація, зазначена у ній не відповідає дійсності.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач безпосередню участь у бойових діях не брав, безпосередньо в районах активного ведення воєнних (бойових дій) не перебував, оскільки у спірний період в селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області бойові дії не велись.
Так, відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України “Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210, від 01.09.2023 №247, від 01.10.2023 № 273, якими визначені райони ведення бойових дій, в період з 01.06.2023 по 31.10.2023 до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Бериславський район Херсонська область.
Також, згідно витягу з Журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 в період з 01 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 підрозділи військової частини НОМЕР_1 виконували завдання оборони в АДРЕСА_1 (т.2 а.с.16-48).
До того ж, суд зазначає, що відповідно до положень Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) Херсонська область, Бериславський район, Новорайська сільська територіальна громада та Бериславська міська територіальна громада належали до територій можливих, а не активних бойових дій.
При цьому суд зазначає, що статус території як активної зони бойових дій або зони можливих бойових дій не має визначального значення під час розгляду питання про право військовослужбовця на додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22, дійшла висновків, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який суди можуть використовувати для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
У постанові від 02 жовтня 2025 року у справі №560/14120/24 Верховний Суд зазначив, що невключення території до переліку районів ведення бойових дій саме по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки визначальним є документально підтверджений факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки. Висновок апеляційного суду визнано необґрунтованим через відсутність належного дослідження первинних доказів такої участі.
Основним доводом відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є те, що відповідно до наказів Головнокомандувача ЗСУ щодо визначення районів бойових дій Бериславський район Херсонської області чи окремі його території не входять до переліку районів ведення бойових дій з 1 червня 2023 по 31 жовтня 2023, тому нарахування додаткової винагороди здійснювалось у розмірі 30000 грн, проте факт не включення до районів ведення бойових дій Бериславський район Херсонської області та прилеглих територій, з огляду на зроблений вище висновок, не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, адже бойовими розпорядження доведено виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Інших підстав для невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн, відповідачем не наведено.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що позивач має право на нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн.
Так, позивач стверджує, що йому не виплачено залишок нарахованої додаткової винагороди за лютий 2023 року у розмірі 70000 грн та за березень 2023 року у розмірі 70000 грн, а також не нарахована та не виплачена додаткова винагорода у відповідності до Постанови №168 з червня по жовтень 2023 року в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року про витребування доказів суд зобов'язав військову частину НОМЕР_1 надати детальну інформацію про виплачену ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду передбачену Постановою №168 за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів за період лютий - березень 2023 року та надати відповідні докази, а також детальну інформацію про виплачену ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду передбачену Постановою №168 за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів за період червень - жовтень 2023 року, з огляду на накази командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди №1565 від 05.07.2023 р., №1761 від 05.08.2023 р., №4 від 05.09.2023 р., №86 від 05.10.2023 р., №156 від 05.11.2023 р.
На виконання вимог вказаної ухвали військовою частиною НОМЕР_1 надано довідки про доходи за період з 02.2023 по 03.2023 та з 06.2023 по 10.2023, з яких вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду (т.2 а.с.217-218):
- лютий 2023 року - 30000 грн;
- березень 2023 року - 30000 грн;
- доплата в травні 2024 року за лютий 2023 року - 70000 грн;
- доплата в червні 2024 року за березень 2023 року - 70000 грн;
- червень 2023 року - 30000 грн;
- липень 2023 року - 21290,32 грн;
- серпень 2023 року - 28064,52 грн;
- вересень 2023 року - 30000 грн;
- жовтень 2023 року - 30000 грн.
Відтак, суд доходить висновку, що вимоги позивача за період лютий-березень 2023 року не підлягають задоволенню.
За період з 01.06.2023 по 31.10.2023 додаткова винагорода у розмірі до 100000 передбачена Постановою №168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Щодо бездіяльності кожного із відповідачів окремо у правовідносинах з нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови №168.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність трьох відповідачів щодо обчислення і виплати йому додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови №168 у зменшеному розмірі, тобто тотожні дії, а тому належить встановити яка ж саме військова частина допустила нарахування та яка виплату такої додаткової винагороди в заниженому розмірі.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідальність за правильність нарахування та виплати додаткової винагороди за періоди з лютого по вересень 2023 року несуть ІНФОРМАЦІЯ_7 , а з вересня по жовтень 2023 року Військова частина НОМЕР_2 , оскільки у цей період військова частина НОМЕР_1 перебувала на їх фінансовому забезпеченні, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18) ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до п.1) ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України, за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук: України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України нареал Націю державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Відповідно до п. 47) ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньостроковйх зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету.
Відповідно до п. 1.1. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 року №304) (далі - Порядок №280), ці правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина). Що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1.2. Порядку №280, для цих Правил терміни використовуються в такому значенні:
- фінансове господарство військової чистини - сукупність процесів щодо управління фінансовими ресурсами, які є в розпорядженні військової частини, з метою виконання покладених на неї завдань;
- фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства,, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань;
- фінансовий орган - фінансово-економічна служба (управління, відділ тощо) військової частини, відділ фінансового забезпечення військового комісаріату (сектору соціальних виплат територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
- Міністр оборони України - головний розпорядник;
- командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
- командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
- головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
- розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, фінансово-економічні відділи територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;
- розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно п. 1.4 Правил, забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Водночас, п. 1.7 Правил передбачає фінансову дисципліну - це обов'язкове для всіх посадових осіб військової частини дотримання встановлених і діючих правил і норм ведення військового і фінансового господарства.
Складовими елементами фінансової дисципліни є бюджетна, авансова, штатно-тарифна, платіжно-розрахункова, кошторисна та касова дисципліна.
Кошторисна дисципліна - дотримання правил витребування коштів і складання кошторису та використання бюджетних асигнувань.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами чинного законодавства України та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності (п. 1.8 Правил).
Пунктом 1.10 Правил визначено, що начальник фінансового органу зобов'язаний, зокрема, разом з іншими посадовими особами військової частини забезпечувати своєчасне і правильне планування та витребування коштів на потреби військової частини та інших частин, зарахованих до неї на фінансове забезпечення; забезпечувати своєчасну виплату грошового забезпечення, заробітної плати, інших виплат особовому складу частини, передбачених чинним законодавством України.
Поряд з цим, пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок) передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Отже, обов'язок щодо правильного оформлення документів для нарахування військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.
Таким чином, належним відповідачем стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 є військова частина НОМЕР_1 .
Поряд з цим, виплату позивачу грошового забезпечення у період з лютого по червень 2023 року здійснював ІНФОРМАЦІЯ_7 , а з вересня 2023 року військова частина НОМЕР_2 .
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів перебування військової частини НОМЕР_1 на день розгляду справи на фінансовому забезпеченні іншої військової частини, він є належним відповідачем щодо вимог позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з червня по жовтень включно 2023 року (включно) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з червня по жовтень включно 2023 року (включно) у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА