30 січня 2026 року № 320/6598/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження заяву Позивача подану в порядку ст.383 КАС України по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано дії та відмову Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області у здійснені ОСОБА_1 з 15 липня 2019 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії за понаднормовий стаж, який перевищує встановлений стаж для чоловіків 20 років на ( 35 -20) 15 років та збільшити розмір основної пенсії на 15 % від заробітку неправомірними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 15 липня 2019 відповідно до ст.56 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( №796- 12) доплату до пенсії за понаднормовий стаж , який перевищує встановлений стаж для чоловіків 20 років на ( 35 -20) 15 років та збільшити розмір основної пенсії на 15 % від заробітку , але не вище 75 % заробітку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в частині відмови у задоволення позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 жовтня 2017 року по 14 липня 2019 року (до дати переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 жовтня 2017 року по 14 липня 2019 року з урахуванням фактично виплачених сум за цей період.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за віком згідно довідки виданої Рокитнянським БМК «Стимул» від 04.07.2019 №69 про заробітну плату нараховану за 12 місяців роботи з 01.01.1993 по 31.12.1993 на території посиленого радіоекологічного контролю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за віком згідно довідки виданої Рокитнянським БМК « Стимул» від 04.07.2019 №69 про заробітну плату нараховану за 12 місяців роботи з 01.01.1993 по 31.12.1993 на території посиленого радіоекологічного контролю, починаючи з 15 липня 2019 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 10.12.2020 року.
11.10.2021 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №320/6598/19.
07.12.2021 старшим державним виконавцем Коломієць Інною Миколаївною, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження 67771760.
31.10.2022 старшим державним виконавцем Коломієць Інною Миколаївною, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 18.02.2025 в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:
- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неналежного виконання Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 та Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 у адміністративній справі №320/6598/19;
- постановити та направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №320/6598/19 за період з 01.10.2017 по 06.07.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ, головуючим суддею визначено Лиска І.Г., а справу передано останньому 20.10.2025.
Враховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 та положення ч. 5 ст. 383 КАС України, суд вирішив розглядати подану заяву у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву позивача, яку подано у порядку ст. 383 КАС України, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
В даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами в порядку ст. 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного виконання рішення суду.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що після набрання рішенням законної сили, старшим державним виконавцем Коломієць Інною Миколаївною, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ постановою від 07.12.2021 відкрито виконавче провадження № 67771760 про примусове виконання Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020.
31.10.2022 старшим державним виконавцем Коломієць Інною Миколаївною, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що оскільки державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, наявні підстави для звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина 4 статті 383 КАС України).
Отже, визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними із не виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
Оскільки постанова про закриття виконавчого провадження винесена 31.10.2022, перебіг строку в десять днів має відбуватися саме з цієї дати, отже останнім днем строку звернення до суду є 11.11.2022.
Таким чином, суд робить висновок, що про невиконання рішення суду позивач дізнався ще в жовтні 2022 року, проте із заявою у порядку статті 383 КАС України звернувся до суду лише 18.02.2025, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом 10-денного строку.
Жодних доказів у підтвердження інших обставин того, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, заявником надано не було, а тому суд позбавлений можливості констатувати факт дотримання позивачем строку на подання заяви у порядку статті 383 КАС України. Без достовірного встановлення цього факту відсутні підстави для висновку про відповідність поданої заяви вимогам, які до неї висуваються у статті 383 КАС України.
До заяви в порядку ст. 383 КАС України позивачем надано клопотання про поновлення строків звернення до суду.
Розглянувши дане клопотання, суд не бере його до уваги, оскільки датою надходження ОСОБА_1 до спеціалізованого кардіологічного відділення на стаціонарне лікування є 15.11.2022. Отже в період з 31.10.2022 по 11.11.2022 ОСОБА_1 мав можливість звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, оскільки був обізнаний про порушення своїх прав та законних інтересів та ніяких перешкод у здійсненні вказаного звернення у особи не було.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Частина 5 статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
При цьому, норми КАС України у разі пропуску десятиденного строку не передбачають процесуальної можливості залишення заяви без руху чи поновлення строку звернення до суду з такою заявою.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у статті 383 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява підлягає поверненню як така, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 383 КАС України.
Керуючись статтями 243, 248, 383 КАС України, суд, -
Заяву в порядку ст. 383 КАС України ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київської області - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лиска І.Г.