17 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/5950/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката - Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), яким просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з дня звернення, згідно рішення № 071750015681 від 05.06.2025 року не зарахувавши до страхового стажу всі період роботи згідно трудової книжки колхозника НОМЕР_2 від 18.02.1969р. включаючи період з 01.05.2001 по 31.05.2001 р., довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.05.2024 р.;
2) скасувати рішення №071750015681 від 05.06.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, та зобов'язати призначити з дня звернення, пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу всі період роботи згідно трудової книжки колхозника НОМЕР_2 від 18.02.1969 р., що становить загального стажу 34 роки 1 місяць, включаючи період з 01.05.2001 по 31.05.2001 р., довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.05.2024 р. та докупленого страхового стажу 2 місяці на суму 7660,14 грн.;
3) стягнути судовий збір;
4) витребувати пенсійну справу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.05.2025 року звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком. Однак, за наслідками розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2025 року №071750015681. Згідно рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2001 по 31.05.2001 у фермерському господарстві згідно трудової книжки колгоспника від 06.05.1983 № 0867329, оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків безпосередньо на ОСОБА_1 та відсутні відомості щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З даними діями відповідача позивач не погоджується, тому звернулася з даним позовом.
28 липня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08 серпня 2025 року представником відповідача, через систему «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними. Відповідач вказав, що 29.05.2025 позивач подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058). Заява була опрацьована за принципом єдиної черги завдань та спеціалістів із застосуванням екстериторіального принципу відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Зазначено, що після реєстрації заяви та сканування документів програмними засобами за принципом екстериторіальності її було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 05.06.2025 прийняло рішення №071750015681 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач обґрунтовує правомірність відмови тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2001 по 31.05.2001 у фермерському господарстві, оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків безпосередньо за позивача та відсутні відомості щодо нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; не взято до уваги акт перевірки від 01.05.2025 №0700-0902-1/2057 довідки про заробітну плату №24 від 10.05.2024 через розбіжність у написанні прізвища (« ОСОБА_2 » в особових рахунках та « ОСОБА_3 » у свідоцтві про шлюб); за наданими документами та даними системи персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність і вмотивованість прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, звернулася заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При первинному зверненні, 18.03.2025 року, до ГУ ПФУ в Закарпатській області позивач подала паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку серії НОМЕР_3 , довідку про колгосп, свідоцтва про народження дітей та свідоцтво про шлюб.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Чернігівській області, яке 26.03.2025 року прийняло рішення №071750015681 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю стажу: 26 років 3 місяці 17 днів із необхідних 32 років. Не було зараховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 через відсутність штампа у свідоцтві про народження, а також період, пов'язаний із народженням дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з розбіжністю прізвищ (у паспорті - ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження - ОСОБА_5 ). Було зазначено, що у разі подання уточнених документів питання може бути переглянуто.
16.04.2025 року позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області з урахуванням зауважень, викладених у рішенні від 26.03.2025 року.
24.04.2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №071750015681 про відмову в призначенні пенсії, вказавши на відсутність необхідного стажу: 31 рік 10 місяців 18 днів замість необхідних 32 років. Органом ПФУ було запропоновано докупити стаж та надано повідомлення-розрахунок від 12.05.2025 року №26, згідно з яким позивач мала до 22.05.2025 року сплатити внески за періоди 10.2017 р., 11.2017 р., 01.2018 р., 02.2018 р. та 02.2018 р. (за кожний місяць у сумі 1276,69 грн). Позивач докупила 2 місяці стажу, що разом із раніше обрахованим стажем (31 рік 10 місяців 18 днів) становило 32 роки 18 днів.
29.05.2025 року позивач втретє подала заяву про призначення пенсії з урахуванням усіх попередніх зауважень.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Житомирській області, яке 05.06.2025 року прийняло рішення №071750015681 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 31 рік 11 місяців 23 дні із необхідних 32 років. Не було зараховано період роботи з 01.05.2001 по 31.05.2001 у фермерському господарстві згідно з трудовою книжкою колгоспника від 06.05.1983 року № НОМЕР_4 через відсутність інформації про сплату страхових внесків. Також не враховано акт перевірки від 01.05.2025 року №0700-0902-1/2027 довідки про заробітну плату №24 від 10.05.2024 року через розбіжність у написанні прізвища (« ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 »).
Позивач не погоджується з такими висновками та зазначає, що її трудова діяльність була обрахована невірно.
Загальний стаж, обрахований відповідачем, становить 31 рік 11 місяців 23 дні, тоді як за розрахунками позивача - 32 роки 1 місяць. З урахуванням докуплених 2 місяців стажу - 34 роки 1 місяць. Позивач вважає, що відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб не може бути підставою для неврахування періодів роботи, оскільки це покладає на неї надмірний тягар за можливі порушення роботодавця. Вона також зазначає, що формальні неточності у документах та помилки адміністрації підприємств (зокрема щодо прізвища « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») не можуть бути підставою для позбавлення її права на пенсію. На її думку, відповідач безпідставно не врахував період з 01.05.2001 по 31.05.2001, що є вирішальним для досягнення необхідних 32 років стажу, та фактично переклав тягар доказування на неї, хоча раніше на такі недоліки не вказувалося. У зв'язку з цим позивач змушена звернутися до суду за захистом свого права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.91 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «внаслідок невиконання товариством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2005 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.» Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки як і у справі, що розглядається, позивач в оскаржуваний період також перебував на посаді директора. Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2023 у справі №340/1454/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу спірні періоди робіт згідно записів трудової книжки колгоспника від 06.05.1983 №0867329, з обґрунтувань, що в реєстрі застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про суми заробітку для нарахування пенсії та сплати соціальних внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб не враховано періоди з 01.05.2001 по 31.05.2001, оскільки відсутня сплата внесків.
Щодо не взяття до уваги акт перевірки від 01.05.2025 № 0700-0902-1/2057 довідки заробітної плати №24 від 10.05.2024, оскільки вказане прізвище в особових рахунках « ОСОБА_2 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 », суд зазначає наступне.
Позивачем до заяви від 29.05.2025 року про призначення пенсії було додано архівну довідку від 10.05.2024 №24, видану Фермерським господарством «Коник».
Згідно акту перевірки від 01.05.2025 № 0700-0902-1/2057 встановлено, що за результатами перевірки довідки про заробітну плату на гр. ОСОБА_1 від 10.05.2024 року №24 за період 1984-1988 рр. встановлено, що така відповідає первинним документам наданим до перевірки.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пенсію.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1. Таку ж позицію підтримало Мінсоцполітики у листі від 14.07.2017 р. № 337/0/22- 17.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Разом з цим, відповідно до 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Певні недоліки щодо заповнення наказів про прийняття та звільнення, переведення, неточності в трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17; від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду наведена в постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а та у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 307/541/17.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Суд зазначає, що різниця в написанні прізвища позивача в особових рахунках, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист, передбачений Конституцією України, зокрема, на отримання пенсії.
Таким чином суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не взяття до уваги акт перевірки від 01.05.2025 № 0700-0902-1/2057 довідки заробітної плати №24 від 10.05.2024, оскільки вказане прізвище в особових рахунках « ОСОБА_2 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 » є протиправними.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в зарахуванні до його страхового стажу роботи періодів роботи з 01.05.2001 року по 31.05.2001 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу роботи спірного періоду ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, в повному обсязі період роботи з 01.05.2001 року по 31.05.2001 року, та призначити їй пенсію за віком, починаючи з 29 травня 2025 року.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the U№ited Ki№gdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з дня звернення, 29.05.2025 року, згідно рішення №071750015681 від 05.06.2025 року не зарахувавши до страхового стажу всі період роботи згідно трудової книжки колхозника НОМЕР_2 від 18.02.1969р. включаючи період з 01.05.2001 по 31.05.2001 р., довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.05.2024 р..
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з дня звернення, 29.05.2025 року, пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу всі період роботи згідно трудової книжки колхозника НОМЕР_2 від 18.02.1969 р., що становить загального стажу 34 роки 1 місяць, включаючи період з 01.05.2001 по 31.05.2001 р., довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.05.2024 р. та докупленого страхового стажу 2 місяці на суму 7660,14 грн..
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець