17 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/19912/25
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Овруцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся виконувач обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Овруцької міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та зобов'язати Овруцьку міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на даний час Овруцькою міською радою Житомирської області не утворено виконавчого органу з охорони культурної спадщини, хоча саме на неї покладено обов'язок щодо створення відповідного виконавчого органу міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України за погодженням із центральним органом виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Овруцької міської ради відзив на позовну заяву не надходив, тому, відповідно до ч.5 ст. 162 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України надійшли пояснення по справі, у яких просить позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), у який увійшло місто Овруч Житомирської області, дата заснування або перша писемна згадка - 946 рік.
З листів Овруцької міської ради від 25.12.2024 за №02-09/2689 та від 05.08.2025 №02-09/1496 вбачається, що міською радою на даний час не створено спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини; на даний час виконання обов'язків покладено на відділ культури та туризму Овруцької міської ради.
Згідно листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації від 18.03.2025 №556-1.22/04-25 звернень, пропозицій щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення його керівника від Овруцької міської ради не надходило.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у листі від 24.03.2025 № 06/113/3195-25 повідомило, що Овруцька міська рада за погодженням щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до Міністерства не зверталась.
Вважаючи бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини протиправною, керівник Звягельської окружного прокуратури звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно статті 5 Закону №280/97-ВР до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.
Частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина 1 статті 11 Закону №280/97-ВР).
Підпунктом 10 пункту б статті 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
Згідно зі статтею 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Відповідно до статті 27 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 (далі Закон №1805-ІІІ), державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1805-ІІІ до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини), зокрема належать, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить у тому числі організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Частиною 3 статті 6 Закону №1805-ІІІ встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини.
Як визначено частиною 3 статті 3 Закону №1805-ІІІ, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місіть України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Отже, на відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України покладено обов'язок утворення місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади спеціально уповноваженого законом органу охороняти місцеву культу спадщину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), у який увійшло місто Новоград-Волинський (нині - Звягель) Житомирської області.
З матеріалів справи убачається, що Овруцькою міською радою не утворено спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини.
Вказане підтверджується листами відповідача від 25.12.2024 за №02-09/2689 та від 05.08.2025 №02-09/1496, листом Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації від 18.03.2025 за № 556-1.22/04-25 та листом Міністерства культури стратегічних комунікацій України від 24.03.2025 за №06/113/3195-25.
Суд зазначає, що положеннями Закону №1805-III закріплено вимогу щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема у населених пунктах, занесених до Списку історичних населених місць України.
Не утворення відповідачем відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника унеможливлює дію державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
Таким чином, не утворення відповідачем спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини свідчить про протиправну бездіяльність.
Оскільки жодних дій, спрямованих на виконання вимог Закону №1805-ІІІ відповідачем не вчинено, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Звягельську міську раду Житомирської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини та погодити його у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу частини 3 статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави (вул. Героїв Чорнобиля, 10, м. Коростень, Житомирська обл., Коростенський р-н, 11501, РНОКПП/ЄДРПОУ: 02909950) в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул. Івана Франка, 19, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275), Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (вул Мала Бердичівська, 25, м.Житомир, 10024, ЄДРПОУ 44668226) до Овруцької міської ради (вул. Тараса Шевченка, 31А, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101, РНОКПП/ЄДРПОУ: 04053370) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Овруцької міської ради Житомирської області щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Зобов'язати Овруцьку міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
17.02.26