17 лютого 2026 рокуСправа №160/34186/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
01 грудня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) оформлену листом № 67101-50409/Ж-01/8-0400/25 від 26.11.2025 року, яка полягає у відмові в переведенні ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії яка призначена за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) вчинити певні дії, а саме перевести ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 27.10.2024 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону № 2262) виходячи з вислуги років - 29 років 10 місяців 18 днів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчій службі України, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. (далі Закон №2262). Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив зокрема перевести його з пенсії за вислугу років яка виплачується на підставі пункту «Б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року виходячи з пільгової вислуги років. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача зокрема про те, що оскільки вислуга років заявника в календарному обчисленні складає менше 25 років підстави для перерахунку його пенсії відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262 відсутні. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області не надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах та була звільнена з неї 30.09.2021 року з Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно наказу Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» № 171/ОС-21 від 30.09.2021 року вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 04 місяці 29 днів, у пільговому - 29 років 10 місяці 18 днів
На теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.10.2021 року отримує пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року у розмірі 52% грошового забезпечення..
27.10.2025 року позивачка звернулась з заявою через ВЕБ портал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просила перевести мене ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років яка виплачується на підставі пункту «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року виходячи з вислуги років - 29 років 10 місяці 18 днів.
Листом № 67101-50409/Ж-01/8-0400/25 від 26.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило мені в переведенні з пенсії за вислугу років яка виплачується на підставі п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року мотивуючи відсутністю законних підстав.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2262 визначено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
За змістом пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Водночас, правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі Закон №2713).
Так, частиною першою статті 23 Закону №2713 встановлено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №2713 пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР.
Частиною четвертою статті 23 Закону №2713 визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.
У зазначеній постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду констатувала, що право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби передбачене Законом №2713, у зв'язку з чим зазначені особи мають право на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням такої вислуги в пільговому обчисленні.
Таким чином право осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби на зарахування вислуги, необхідної для призначення пенсії, в пільговому обчисленні визначене в першу чергу Законом №2713 і такий обрахунок вислуги років для зазначених осіб не суперечить положенням статті 12 Закону №2262, а лише конкретизує його, надаючи можливість зарахування зазначеним особам календарної вислуги в пільговому обчисленні, у зв'язку зі специфічними умовами праці колишніх працівників кримінально-виконавчої служби.
Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що позивач як особа звільнена зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України, вислуга років якої на день звільнення в пільговому обчисленні становила 30 років 05 місяців 18 днів, тобто більше 25 років, має право на отримання пенсії за вислугу років саме відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №520/14878/23, від 26.02.2025 у справі №560/14729/23 та від 07.03.2025 у справі №620/14330/23, від 11.03.2025 у справі №160/31127/23.
За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому посилання на Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»), є безпідставним, оскільки, як суд зазначав, право позивача на пільгове зарахування вислуги років передбачене частиною четвертою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Суд наголошує, що вирішуючи питання про застування до спірних правовідносин відповідного нормативного регулювання, слід виходити з принципу верховенства закону, закріпленого у частині 2 статті 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. З огляду на це, до правовідносин, що виникли у зв'язку із реалізацією позивачем права на пенсію за вислугу років як особою, звільненою зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України, підлягають застосуванню положення Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а не Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частина 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» прямо передбачає пільгове зарахування вислуги років для цілей призначення пенсії особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Саме ця норма є спеціальною, імперативною і такою, що регулює умови набуття права на пенсію зазначеній категорії працівників.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч. 3 ст. 50 Закону 2262), тому враховуючи звернення позивачки 27.10.2025 р., суд задовольняє позовні вимоги з 27.10.2024 р.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав з формулюванням способу захисту відповідно до обставин справи.
Оскільки лист не є рішення суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту є не скасування листа, а визнання протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) згідно з листом № 67101-50409/Ж-01/8-0400/25 від 26.11.2025 року в переведенні ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії яка призначена за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) згідно з листом № 67101-50409/Ж-01/8-0400/25 від 26.11.2025 року в переведенні ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії яка призначена за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 27.10.2024 року виходячи з вислуги років - 29 років 10 місяців 18 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко