16 лютого 2026 рокуСправа №160/30090/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.10.2025р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.11.2025р., просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21.03.2025р. відповідач оголосив позивача у розшук та звернувся до органів поліції для доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , через нібито, порушення ним правил військового обліку - не прибуття за повісткою до ТЦК та СП про що 21.03.2025р. було відображено у особистому кабінеті позивача у застосунку «Резерв+», у якому з'явилася відмітка про порушення ним військового обліку. 17.08.2025р. та 30.09.2025р. позивач звертався до відповідача із заявою та адвокатським запитом про надання йому інформації про прийняття стосовно нього постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, а також надання копій відповідного протоколу, повістки та доказів направлення повістки на його адресу, проте, відповіді на них отримано не було. Він не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що останнім протиправно та безпідставно внесено до відповідного Реєстру дані про порушення ним правил військового обліку, оскільки повісток від АТ «Укрпошта» він не отримував, ні у письмовому, ні у електронному вигляді, його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а відтак, вважає, що наведені незаконні дії відповідача були наслідком звернення до органів поліції, що призвело до суттєвого порушення прав позивача за захистом якого позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.11.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, у порядку ст.80 КАС України зазначеною ухвалою суду у ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувані наступні копії документів, а саме:
-відомості, а також копії документів (протоколи, постанови), засвідчені належним чином на підставі яких у ВОД «Резерв+» позивача наявна позначка «порушення правил військового обліку» та щодо перебування позивача у розшуку;
-копію повістки, сформованої у встановленому законодавством порядку, на адресу позивача згідно до вимог п.27-30-3 Порядку №560;
-докази направлення та вручення (відмову в отриманні) повістки позивачем згідно до вимог п.41 Порядку №560;
-докази складання стосовно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП;
-копію електронного звернення до органів поліції про затримку та доставку до ІНФОРМАЦІЯ_2 із накладенням КЕП у відповідності до вимог п.56 та Додатку 20 Порядку №1487.
Вказані документи слід було надати у строк для подання відзиву на позов.
Зазначена ухвала суду разом з копіями позову та доданих до нього документів була отримана відповідачем- ІНФОРМАЦІЯ_2 у системі «Електронний суд» 20.11.2025р. (у робочий час), що підтверджується змістом довідок про доставку електронного листа до його електронного кабінету, наявних у справі.
У встановлений ухвалою суду термін, у строк до 05.12.2025р. включно (15 денний термін після отримання ухвали суду) відповідачем вимог вищенаведеної ухвали не виконано, про причини не надання відзиву на позов та витребуваних документів суд не повідомлено.
І лише 01.02.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на позов у даній справі, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на виконання своїх обов'язків органом ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу місця реєстрації позивача неодноразово направлялись повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, проходження ВЛК, виявлення права на відстрочку чи бронювання, призов на військову службу, проте, 24.10.2024р. позивач за викликом не з'явився, про причини неявки не повідомив, після виявлення порушення у застосунку «Резерв+» особисто також для вирішення згаданих питань не з'явився. Відповідач зазначив, що саме з вказаних підстав, у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку 21.03.2025р. його було визнано порушником військового обліку про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та «Резерв+» і виключення цих даних поки позивач не з'явиться до органів РТЦК та пройде ВЛК, що передбачено чинним законодавством України, є неможливим. Щодо не притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.210-210-1 КУпАП, то відповідач вказав на те, що повідомлення про розшук особи ТЦК та СП не суперечить положенням діючого законодавства та відбувається у випадках, коли ТЦК та СП виявлені ознаки вчинення військовозобов'язаною особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 або ст.210-1 КУпАП та, КУпАП наразі дозволяє надати пояснення та притягнути особу до адміністративної відповідальності лише особисто під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо запису, який з'явився у застосунку «Резерв+» в особистому кабінеті позивача про порушення правил військового обліку, то відповідач зазначив, що станом на 01.02.2026р. позивач не користується правом на відстрочку від призову, не має бронювання та підлягає призову на військову службу та навіть за відсутності повістки, не був позбавлений можливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання пояснень та доказів відсутності порушення з його боку правил військового обліку.
Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду представником відповідача витребуваних судом документів, а саме: доказів направлення та вручення (відмову в отриманні) повістки позивачеві засобами поштового зв'язку згідно до вимог п.41 Порядку №560, без поважних причин суду не надано.
У відзиві на позов про поважні причини не надання вищенаведених витребуваних судом документів суд не повідомлено, що є порушенням відповідачем ст.80 КАС України та є обгрунтованою підставою для застосування до відповідача заходів процесуального примусу, визначених цим Кодексом - ч.8 ст.80 КАС України, зокрема штрафних санкцій, встановлених ст.149 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.02.2026р. через не надання відповідачем відзиву на позов у строк до 05.12.2025р., а надання його відповідачем лише 01.02.2026р., у зв'язку з великим навантаженням справ військовозобов'язаних та військовослужбовців та, як наслідок, об'єктивну неможливість вирішення спору, даний строк судом продовжено до 16.02.2026р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 16.02.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 та перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 20.02.2003р. та копією військово-облікового документу (далі - ВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» від 26.09.2025р., наявних у справі.
За даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 26.09.2025р., дійсного до 26.09.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , дані про відстрочку - відсутні, дані постанови та дати ВЛК - відсутні, звання - молодший лейтенант ВОС -340005, номер в реєстрі Оберіг - 051020221425692400068, дата уточнення даних - 13.08.2024р.
Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа з позначкою «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причина розшуку: не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата початку розшуку - 21.03.2025.
Надалі, позивач засобами АТ «Укрпошта» звернувся до відповідача із заявою про надання йому копії постанови стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП за неприбуття за повісткою, а також надати копію протоколу, копію повістки, докази направлення повістки тощо від 17.08.2025р., яка була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_3 17.08.2025р. згідно фіскального чеку АТ «Укрпошта» №136 від 17.08.2025р., копії яких наявні у справі.
Також засобами поштового зв'язку на адресу вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано адвокатський запит аналогічного змісту про надання вищенаведених копій документів - постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст.210, 210-1 КУпАП за неприбуття за повісткою, а також надати копію протоколу, копію повістки, докази направлення повістки тощо від 30.09.2025р., який був скерований до відповідача згідно фіскального чеку АТ «Укрпошта» №113 від 30.09.2025р.
Вказані заяви позивача та адвокатський запит були залишені відповідачем без відповіді (інших доказів на спростування наведеного відповідачем суду не надано).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом РТЦК та СП.
А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.
Таким чином, із наведеного можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов'язаного «Резерв+».
Таким чином, саме після притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку «Резерв+».
Як свідчать матеріали справи, станом на 21.03.2025р. (момент внесення відповідачем відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку) позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, зокрема, за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не притягувався та відповідна постанова стосовно позивача відповідачем не складалася (таких доказів суду відповідачем не надано).
Факт того, що позивач не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст.210 КУпАП України підтверджений самим представником відповідача у відзиві на позов.
Із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідачем 21.03.2025р. були внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який має назву «Оберіг» про порушення правил військового обліку без наявності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідна постанова відповідачем не складалась та відсутня, тобто всупереч вищенаведеним приписам пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.
Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «»Розшукує ТЦК та СП:порушення військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку(за відсутності відповідної постанови), були вчинені посадовими особами відповідача всупереч процедури, встановленої вищенаведеними положеннями законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.
З метою з'ясування достовірності відомостей, які були відображені у мобільному застосунку ВОД позивача станом на 21.03.2025р. щодо обставин, які були підставами для внесення відомостей, відображених вище у мобільному застосунку «Резерв+», зокрема, таких причин - «не прибуття за повісткою до ТЦК та СП», що слугувало підставами для відображення даних «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», ухвалою суду від 14.11.2025р. у відповідача були витребувані докази складання та направлення на адресу позивача повістки про виклик згідно п.41 Порядку №560 у порядку статті 80 КАС України.
Разом з тим, на вимогу ухвали суду без поважних причин жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП станом на 21.03.2025р. (внесення відомостей до Реєстру) відповідачем суду не надано.
Докази які б свідчили про те, що на адресу місця проживання/реєстрації позивача засобами поштового зв'язку відповідачем до 21.03.2025р. направлялась повістка про виклик до ТЦК та СП та позивач відмовився її отримувати, також відповідачем не надані.
Судом критично надається оцінка копії повістки №3994984 від 19.06.2025р., сформованої на адресу позивача(тобто, уже після внесення спірних відомостей до Реєстру 21.03.2025р.), оскільки доказів направлення засобами поштового зв'язку цієї повістки (фіскального чеку пошти або квитанції про її відправку, поштового повідомлення про вручення/відмову у отриманні) всупереч вимог п.41 Порядку №560 до відзиву на позов відповідачем не додано.
Не є належним доказом і додана до відзиву на позов копія Опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610261986330 від 19.06.2025р. про нібито направлення повістки №3994984 від 19.06.2025р., оскільки, по-перше, вказаний опис складений після 21.03.2025р. (внесення відомостей до Реєстру про порушення правил військового обліку, що є предметом цього спору) про що уже зазначалось вище; по-друге, жодних відміток АТ «Укрпошта» про прийняття такої повістки до відправлення вказаний опис не містить, що свідчить про те, що посадові особи відповідача, надаючи такі докази до суду, знаючи достеменно про те, що така повістка не направлялась позивачу до 21.03.2025р., намагаються ввести суд в оману, що є неприпустимим з боку відповідача та підриває їх же авторитет до проходження військової служби в очах суспільства.
А відтак, остання (повістка №3994984 від 19.06.2025р.) не є належним доказом, яка свідчить про інформування позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме до 21.03.2025р. у розумінні ст.73 КАС України, так як до відома позивача вона не була доведена належним чином відповідачем всупереч порядку та повноваженням працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленим п.27-30-3, 41 Порядку №560.
Також і рапорт посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (без номера, без дати), стосовно проведеного оповіщення військовозобов'язаних 09.04.2025р. за змістом якого за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_1 двері квартири ніхто не відкрив, не є належним доказом інформування позивача про час та місце явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий рапорт не є доказом належного вручення позивачеві повістки у порядку та у спосіб, встановлений п.41 Порядку №560.
Вказаним нормативно-правовим актом складання такого рапорту посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 (одноособово) як належного доказу вручення повістки не передбачено.
Є безпідставними та необгрунтованими аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, з приводу того, що позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки вказані відомості не є тими відомостями, які вносяться до Реєстру, і ці відомості (без складання відповідної постанови у встановленому законодавством порядку) не є фактом притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У даному контексті суд звертає увагу відповідача на те, що не уточнення позивачем персональних даних, не проходження ВЛК та інше не звільняє відповідача та його посадових осіб від виконання своїх посадових обов'язків належним чином та з дотриманням процедури, встановленої п.27-30-3, 35, 41 Порядку №560.
Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб'єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, які судом визнані протиправними, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може при прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним згідно квитанції ІD:1697-5033-7290-4548 від 08.10.2025р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. з урахуванням вимог ч.1 ст.139 наведеного Кодексу.
Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва