16 лютого 2026 р.Справа №160/3379/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
-визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зі списків особового складу військової частини.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:
-забезпечити позов шляхом заборони посадовим/службовим особам Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення позивача на виконання бойових завдань або переміщення до інших військових частин, які виконують бойові завдання з метою проходження військової служби в Збройних Силах України.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що мобілізація ОСОБА_1 є незаконною, оскільки останній має право на відстрочку. Заявник зазначає, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка за законом не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зазначає, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, предметом спору у цій справі є позовні вимоги про:
-визнання протиправним та скасування наказу про призов;
-визнання протиправним та скасувати наказу в частині зарахування до списків особового складу Військової частини;
-зобов'язання виключити позивача із списків особового складу військової частини.
Водночас, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони направлення позивача на виконання бойових завдань та переміщення до іншої військової частини.
При цьому, позивач не оскаржує у позові дії військової частини щодо переміщення позивача до інших військових частин, військових формувань. Такі дії відповідача не є предметом заявленого спору та жодним чином не впливають на можливість припинення юридичної сили оскаржуваними індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо направлення/переведення позивача по службі не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду та не може бути застосований судом.
З приводу доводів заявника, шо мобілізація позивача є незаконною, оскільки останній має право на відстрочку, то суд зазначає, що обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність прийняття відповідного рішення, дій відповідачів, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Також, суд зазначає, що стверджуючи про те, що позивач має право на відстрочку, останнім не надано доказів того, що ним така відстрочка належним чином оформлена.
Суд звертає увагу заявника, що «має право» на відстрочку та «оформлено» відстрочку є різними за суттю та наслідками поняттями.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, щодо посилання на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, суд зазначає, що негативні наслідки, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову, потребує підтвердження доказами. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Також заявник не навів докази того, що стосовно позивача в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на направлення чи переведення позивача як військовослужбовця для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі і до бойової військової частини.
З огляду на зазначене, посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська