17 лютого 2026 рокуСправа №160/32883/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 17.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . З електронного кабінету призовника, що зареєстрований позивачем у мобільному застосунку призовників «Резерв+», йому стало відомо про наявність запису про те, що ним порушено правила військового обліку. У зв'язку з цим, позивачем був надісланий адвокатський запит до відповідача щодо надання інформації про підстави внесення такої інформації до реєстру. У відповідь на вказаний запит відповідач надіслав лист від 07.11.2025 №, в якому повідомив про те, що позивач не з'явився до ТЦК та СП по повістці без поважних причин, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, визначеного ст.210-1 КУпАП. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у виключенні відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо нього як особи, яка вчинила порушення правил військового обліку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою та, відповідно до відомостей електронного військового квитка в застосунку «Резерв+», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Військово-обліковий документ позивача є дійсним до 14.11.2026. Також, у відомостях вказано, що позивачем уточнено дані, у військово-обліковому документі наявні відомості про місце проживання, електронну адресу позивача та його мобільний телефон.
Дата уточнення даних - 11.07.2025.
У зв'язку із появою в особистому кабінеті позивача в застосунку «Резерв+» позначки про порушення правил військового обліку, 03 листопада 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогою про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» відомостей про порушення ним правил військового обліку та оголошення 03.02.2025 розшуку, а також просив повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП.
Листом від 07.11.2025 №А/01/5009 1 відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивачу, що до реєстру внесено дані про факт порушення позивачем правил військового обліку, що полягало у неявці за повісткою від 24.01.2025 без поважних причин. Такі дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізіційну підготовку та мобілізацію, що свідчить про відсутність підстав для виключення відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як таких, що внесені у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку.
Станом на день подання позову в застосунку «Резерв+» міститься позначка про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Згідно з пунктом 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
За правилами пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи наведені норми законодавства у сукупності із встановленими обставинами справи, суд вважає за необхідне надати оцінку правомірності дій відповідача щодо формування та направлення позивачу повістки.
Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. Зазначена форма передбачає обов'язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов'язаний з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.
Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлює обов'язок громадян з'являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:
оформлення військово-облікових документів;
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду;
направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
призову на військову службу;
проходження зборів військовозобов'язаних та резервістів.
Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:
для взяття на військовий облік у період мобілізації;
визначення призначення на особливий період;
проходження медичного огляду.
Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487.
Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов'язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:
оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, пункт 32 Порядку №1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.
Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку №1487) покладає на призовників, військовозобов'язаних та резервістів обов'язок з'являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:
для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;
для оформлення або ведення військово-облікових документів;
для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;
для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
для призову на військову службу;
для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;
для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.
Також суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов'язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.
Так, пункт 21 постанови встановлює обов'язок резервістів та військовозобов'язаних з'являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов'язаних з веденням військового обліку.
Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв'язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.
Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.
Отже, постанова №560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов'язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.
Щодо осіб, які вже виконали обов'язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм.
У той же час, матеріали справи не містять копії повістки про виклик ОСОБА_1 до ТЦК та СП на 24.01.2025. Факт отримання повістки позивачем не заперечується.
У зв'язку з чим суд не може встановити, чи відповідає повістка встановленій порядком №1487 формі, а також проаналізувати чітку та конкретизовану мету явки в повістці, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених частиною десятою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктом 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487, чи віднесено формулювання у повістці законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов'язок з'явитися за повісткою. Натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.
Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому спірної повістки виконав обов'язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачем не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв'язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За таких умов підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов'язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.
Отже, занесення відомостей про неприбуття за таким викликом та пов'язані з цим дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки є такими, що вчинені на підставі документа, який не породжує юридичних наслідків.
Щодо оголошення позивача в "розшук" та надання доручення органам поліції здійснити його доставку та затримання.
Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "розшук", яким оперують інформаційні системи, не передбачене та не визначене положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, суд звертає увагу, що хоча частина п'ята статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.
Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами. Відтак правові підстави для звернення ТЦК до Національної поліції із вимогою здійснення адміністративного затримання були відсутні.
Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку №1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов'язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.
Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.
Відтак, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.
Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.
Вказаний обов'язок міг бути виконаний шляхом:
звернення до центру надання адміністративних послуг,
або через електронний кабінет призовника / військовозобов'язаного,
або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Невиконання такого обов'язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.
Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) здійснюється шляхом складання протоколу та розгляду справи, і не передбачає можливості примусового затримання та доставлення правопорушника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі заходи прямо визначені лише для випадків правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та лише за умови дотримання вимог статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас згідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Натомість матеріалами справи знову ж підтверджено, що позивачем цей обов'язок був виконаний.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними. Відтак наявні правові підстави для зобов'язання відповідача вилучити відповідні відомості з Реєстру.
Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку №1487, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Отже, обов'язок вилучити відомості з Реєстру у відповідача наявний та підлягає виконанню.
Оскільки звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки було сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, відкликанню підлягає і саме звернення ТЦК як таке, що не має законного підґрунтя.
Водночас суд враховує, що внесення таких відомостей об'єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також може спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції. За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути правомірним, за умови дотримання вимог закону. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:
невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;
вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймається саме керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як спеціально уповноваженою посадовою особою, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.
Разом з цим, застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов'язковим, а має здійснюватися лише у разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.
Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.
Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260-263 КУпАП.
Отже, адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia ("суд знає закон"), який означає, що суд:
самостійно встановлює зміст норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від того, чи посилаються на них сторони;
не пов'язаний правовою кваліфікацією, яку надають спірним відносинам учасники процесу;
застосовує норму права до встановлених судом фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні саме тих норм права, що регулюють відповідні правовідносини, та всебічному з'ясуванні обставин, які сторони наводять як підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, при вирішенні спору суд, діючи в межах наданих йому процесуальних повноважень та в межах заявлених позовних вимог, самостійно визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до встановлених фактичних обставин.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при розгляді справи зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а також для захисту прав, свобод та інтересів особи.
З огляду на зазначене, суд, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин, принципу jura novit curia та обов'язку суду забезпечити ефективний захист прав особи, вважає за необхідне надати правильну правову кваліфікацію діям відповідача, оцінити їх відповідність вимогам законодавства у сфері мобілізаційної підготовки, а також перевірити, чи були підстави для застосування до позивача заходів адміністративного примусу та внесення відомостей про його "розшук" до відповідних інформаційних систем.
Щодо спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Виходячи із того правого регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
Відповідно до 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Однак станом на день подання позову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки жодної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, на момент винесення рішення у цій справі спливли строки накладення адміністративних стягнень за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 9 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Матеріалами справи встановлено, що день явки за повісткою - 24.01.2025. Проте, попри сплив тримісячного строку з 24.01.2025 постанова про притягнення позивача до відповідальності відповідачем не винесена.
Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить із необхідності поновлення становища, яке існувало до вчинення протиправних дій, та усунення їх наслідків, що вимагає виходу судом за межі заявлених позовних вимог.
З огляду на положення частини 2 статті 9 КАС України та встановлені вище обставини та вимоги закону, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині, що стосуються усунення неправомірно внесених до Єдиного державного реєстру відомостей та скасування ініційованих на їх підставі заходів, а саме: зобов'язати відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в тому числі із систем "Оберіг" та "Резерв+") відомості щодо внесення про ОСОБА_1 інформації як про особу, що порушила правила військового обліку; сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1487; відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, позов підлягає задоволенню у спосіб, визначений судом.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись статтями 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 :
вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в тому числі із систем "Оберіг" та "Резерв+") відомості щодо внесення про ОСОБА_1 інформації як про особу, що порушила правила військового обліку;
сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року;
відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон