16 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/9255/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Димарчук Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 , звернулися в суд з позовом до Міністерства оборони України про:
визнання протиправним та скасування пункту 12 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Комісія Міноборони) від 04.07.2025 № 49/д про повернення на доопрацювання документів;
зобов'язання комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_5 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що є членами сім'ї (батьками та донькою) військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби.
Зокрема, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.01.2024 № 10 «Про результати службового розслідування за фактом травмування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 » на підставі службового розслідування за вихідним № 1961/464 від 06.01.2024, встановлено, що 25.12.2023 близько 23.00 у пункті тимчасового розташування 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) виникла подія з використанням стрілецької зброї, а саме 25.12.2023 приблизно о 23 годині солдат ОСОБА_6 , водій 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно- штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння вчинив неправомірні дії відносно солдата ОСОБА_5 , стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно- штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , які виражалися у хаотичній стрільбі з закріпленої за ним зброї, у наслідок чого солдат ОСОБА_5 отримав вогнепальні поранення, а тому був доставлений до лікарні у м. Запоріжжя для отримання медичної допомоги, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Фактів, які б підтверджували перебування ОСОБА_5 в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час проведення службового розслідування не виявлено.
Відповідно до витягу з протоколу 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.03.2025 № 2025-0325-0900 «поранення, яке призвело до смерті ОСОБА_5 , та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини».
Позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначені заяви та додані до них документи були скеровані до Міністерства оборони України.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2025 № 5704 позивачів повідомлено, що згідно з пунктом 12 витягу з протоколу від 04.07.2025 № 49/д комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повернуто документи на доопрацювання з метою витребування необхідних даних від лікувального закладу куди первинно було евакуйовано ОСОБА_5 про перебування (не перебування) його в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Зазначені дії Комісії Міноборони позивачі вважають протиправними, оскільки витяг з протоколу 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.03.2025 №2025-0325-0900 є належним документом, який підтверджує факт того, що поранення, яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_5 пов'язані з проходженням служби та не є наслідком: вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Водночас дане поранення завдано іншою особою з метою убивства чи нанесення ушкодження останньому та підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.01.2024 №8833 та обвинувальним актом стосовно військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
З наведених підстав просять позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн (по 10 000 грн на користь кожного з позивачів)
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, надана відповідачу разом із заявами про виплату одноразової грошової допомоги, копія висновку ВЛК 2025-0325-0900 від 24.05.2025 не містить інформації про те, що травма ОСОБА_5 не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Акт службового розслідування та висновок військово-лікарської комісії, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).
Зважаючи на встановлений Порядком №975 обов'язок заявників щодо подання для призначення допомоги чітко визначеного переліку документів, форми яких передбачені відповідними актами законодавства, Міністерство оборони України не вправі було приймати рішення про призначення позивачам спірної допомоги в ситуації, коли вони не надав повного переліку документів, подання яких вимагається законодавством.
Крім того, представник відповідача вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн є очевидно завищеними та не співмірними ні зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ні з ціною позову, оскільки справа розглядається у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, кількість справ такої категорії є значною, що зумовлює наявність великого обсягу судової практики (судових рішень) у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Представником позивачів не надано детального опису витрат на правову допомогу, а тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу явно завищені та безпідставні.
З наведених підстав просить у задоволенні позову та у стягненні витрат на професійну правову допомогу відмовити.
У відповіді на відзив від 01.10.2025 представник позивача підтримав доводи та аргументи, викладені у позовній заяві та додатково пояснив, що на підтвердження того, що загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_5 не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, ІНФОРМАЦІЯ_4 18.04.2025 до Міністерства оборони України були скеровані заяви позивачів з доданими до них документами, а саме:
- копією листа відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 04.2024 № 14609/74-2024 в якому зазначено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_5 спричинена вчиненням відносно нього кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_6 , водієм 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно- штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , шляхом спричинення останнім умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_5 та підтверджується обвинувальним актом відносно військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ;
- висновком експерта комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ від 15.02.2024 №061/272 з пункту 13 якого слідує, що судово-токсикологічне дослідження крові та внутрішніх органів трупа ОСОБА_5 не проводилось, у зв'язку з тривалим перебуванням його в стаціонарі (3 ліжко-дні).
Щодо застосування підпункту пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, зазначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп'яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Солдат ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_4 15.09.2023 та проходив військову службу у Збройних Силах України по посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Як слідує з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.01.2024 №10 «Про результати службового розслідування за фактом травмування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 », 25.12.2023 приблизно о 23 годині солдат ОСОБА_6 , водій 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння після святкування дня народження, вчинив неправомірні дії відносно солдата ОСОБА_5 , які виражалися у хаотичній стрільбі з закріпленої за солдатом ОСОБА_6 зброї, внаслідок чого солдат ОСОБА_5 отримав вогнепальні поранення та був евакуйований до лікарні у м. Запоріжжя (а.с.33).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.01.2024 № З-PC, солдата ОСОБА_5 , стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 із 30.12.2023 виключено зі списків особового складу Збройних сил України у зв'язку із загибеллю (смертю) (а.с. 35).
Причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 02.01.2024 №8833 є одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулуба з множинними переломами кісток скелета та ушкодженнями внутрішніх органів (а.с. 32).
З витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2205-0325-0900 від 25.03.2025 поранення солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - “Одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулуба з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів. Використання гвинтівки, дробовика, великокаліберної вогнепальної зброї з метою убивства чи нанесення ушкодження», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.44).
ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 в інтересах доньки ОСОБА_4 17.04.2025 звернулись із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_5 .
У рішенні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 04.07.2025 № 49/д вказано, що розглянувши подані документи для призначення одноразової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 батьку, матері та доньці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_5 вказані документи повернуто на доопрацювання, оскільки відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2024 №10 у пункті тимчасового розташування 25.12.2023 солдат ОСОБА_6 перебуваючи з ознаками явного алкогольного сп'яніння завдав вогнепальне поранення ОСОБА_5 , в зв'язку із чим останнього було доставлено до лікарні у м. Запоріжжя. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікувальному закладі. В наданому на розгляд комплекті документів відсутні дані щодо перебування (не перебування) в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння ОСОБА_5 на час отримання вогнепального поранення (а.с.50).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991(далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).
На виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
В силу пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган) такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про тс, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або 'не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
Пунктом 19 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Із системного аналізу положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, слідує, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, Комісія Міноборони у протоколі від 04.07.2025 за №49/д (п.12) зазначила, що в наданому на розгляд комплекті документів відсутні дані щодо перебування (не перебування) в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння ОСОБА_5 на час отримання вогнепального поранення. У зв'язку з цим повернула документи на доопрацювання з метою витребування необхідних даних від лікувального закладу, куди було первинно евакуйовано ОСОБА_5 про перебування (не перебування) в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння (а.с.50).
Надаючи оцінку таким діям, суд зазначає наступне.
З вищенаведених нормативно-правових актів слідує, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця безпосередньо залежить від встановлення причинного зв'язку між фактом смерті та виконанням обов'язків військової служби. При цьому, висновок штатної військово-лікарської комісії (ВЛК) про причинний зв'язок, є підставою для призначення та виплати відповідної грошової допомоги.
Таким чином, висновок штатної ВЛК про причинний зв'язок смерті військовослужбовця є невід'ємною юридичною підставою для реалізації права членів сім'ї загиблого військовослужбовця на отримання гарантованої державою одноразової грошової допомоги. За відсутності такого висновку, компетентні органи не мають правових підстав для здійснення виплат.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - БАК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) БАК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛАК)) приймають постанови. Постанови БАК (ЛАК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово- лікарської комісії', протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії'.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 розділу ІІ Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Таким чином, процес встановлення причинного зв'язку захворювань, які призвели до смерті, пов'язаних з військовою службою, є чітко регламентованим, передбачає детальну перевірку документів, можливість подання додаткових доказів за ініціативою особи. Водночас ВЛК приймають рішення колегіально, керуючись приписами Положення № 402 і встановлення причинного зв'язку, зокрема поранень, як для діючих військовослужбовців, так і для звільнених може бути ухвалено лише у визначених формулюваннях, які охоплені цим Положенням.
Відтак, враховуючи вищезазначене, на переконання суду витяг з протоколу 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.03.2025 №2025-0325-0900 є належним документом, який підтверджує факт того, що поранення, яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_5 , пов'язані з проходженням служби та не є наслідком: вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
З матеріалів справи слідує, що поранення військовослужбовцю ОСОБА_5 завдано іншою особою з метою убивства чи нанесення ушкодження та підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.01.2024 №8833, та обвинувальним актом відносно військово службовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.
Відомості, які зазначені у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011 -XII.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.03.2024 у справі № 120/13997/21-а.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності свого рішення не виконано, водночас повернуто документи на доопрацювання з метою витребування необхідних даних від лікувального закладу, куди первинно було евакуйовано ОСОБА_5 про перебування (не перебування) в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Водночас такі дії відповідача є необгрунтованими та безпідставними ще й з огляду на те, що згідно з листом ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 04.12.2024 №14609/74-2024 та пункту 13 висновку експерта комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ від 15.02.2024 № 061/272 (скерованих до Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 18.04.2025 вих. № 3166) слідує, що судово-токсикологічне дослідження крові та внутрішніх органів трупа ОСОБА_5 не проводилось, у зв'язку з тривалим перебуванням його в стаціонарі (3 ліжко-дні).
Крім того, у контексті вищевикладеного варто також зазначити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час загибелі (смерті) (за умови, що ним не вчиняються дії, які призвели до загибелі (смерті)) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Подібна правова позиція також міститься у висновках Верховного суду, викладеними в постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19.
З матеріалів справи слідує, що на основі поданих позивачами відповідачу документів можна чітко встановити причинно-наслідковий зв'язок, який проявляється в тому, що поранення військовослужбовцю ОСОБА_5 було завдано іншою особою з метою убивства чи нанесення ушкодження останньому і підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.01.2024 №8833 та обвинувальним актом відносно військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про зворотне.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення (дій), а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню
Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивачів про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На переконання суду, Комісія Міноборони, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно та нерозсудливо, а тому позовні вимоги є підставні та такі, що підлягають до задоволення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за подання даного позову сплачено судовий збір по 1211,20 грн кожним, що підтверджується квитанціями від 29.08.2025 №3765-0634-8149-6561 та від 29.08.2025 №6176-4377-9428-5042 та (а.с.61-62).
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі по 1211,20 грн кожному (а. с. 4).
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд застосовує такі положення КАС України.
За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.07.2025, квитанції до прибуткового ордера від 25.07.2025 №2507/25, акта виконаних робіт від 15.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 18.07.2025, ордера на надання правничої допомоги Серії АС №1151403 від 12.08.2025 (а.с.13-16,27), позивачці ОСОБА_1 адвокатом Куденьчуком О.А. надано правову допомогу на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 17.07.2025, квитанції до прибуткового ордера від 17.07.2025 №1707/25, акта виконаних робіт від 15.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2025, ордера на надання правничої допомоги Серії АС №1151410 від 12.08.2025 (а.с.17-20,28), позивачу ОСОБА_2 адвокатом Куденьчуком О.А. надано правову допомогу на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.07.2025, квитанції до прибуткового ордера від 18.07.2025 №1807/25, акта виконаних робіт від 15.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 18.07.2025, ордера на надання правничої допомоги Серії АС №1151411 від 12.08.2025 (а.с.21-24,29), позивачці ОСОБА_3 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 , адвокатом Куденьчуком О.А. надано правову допомогу на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до актів виконаних робіт від 15.08.2025 сторони узгодили, що адвокатом в повному обсязі було надано послуги за договорами про надання правничої допомоги та відповідно до опису робіт (надання послуг) (а.с.27-29).
Як вбачається з опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги за договорами про надання правової допомоги від 17.07.2025 та від 18.07.2025, адвокатом надано наступні послуги: укладення договору, попереднє опрацювання матеріалів (доказів), наданих клієнтам за позовом та вивчення змісту і предмету позовних вимог (4 год) - 8000,00 грн; підготовка, формування та подання до суду позовної заяви з відповідними додатками (11 год) - 22000,00 грн, а всього на суму 30000,00 грн (а.с.26).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо розумності та обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, враховуючи зазначені обставини, складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача, дійшов висновку про те, що на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути по 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу кожному. Решту витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачами.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасування пункт 12 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 № 49/д про повернення на доопрацювання документів.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_3 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Позивач-3: ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Суддя Т.М. Димарчук