Справа № 485/63/26
Провадження №2-о/485/21/26
іменем України
17 лютого 2026 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
учасників справи: заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Снігурівка в залі суду справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Снігурівська міська рада Миколаївської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
установив:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В обґрунтування заяви заявник зазначала, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без укладання шлюбу з 2003 року. Вони проживали разом у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного сумісного проживання вони вели господарство, мали спільний бюджет, робили ремонт, покращували благоустрій спільного проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно. Вона зверталася до Снігурівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, оскільки вона не є дружиною та роз'яснено, що для оформлення спадкових прав їй необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Посилаючись на викладені обставини та те, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для оформлення спадкових прав, ОСОБА_1 просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з листопада 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 15 січня 2026 року постановила: відкрити окреме провадження у вказаній справі; витребувати у Снігурівському відділі ДРАЦС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) витяг про реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 та витяг про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 ; витребувати зі Снігурівської державної нотаріальної контори спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 /а.с.37/.
Пояснення учасників справи
Заявниця у судовому засіданні підтримали заяву, просили суд її задовольнити з підстав зазначених у заяві. Заявник пояснила, що з 2003 року проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок придбали разом, але оформили на чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Чоловік робив ремонт в будинку, в будинок придбали нові вікна. Вони разом працювали, мали спільний бюджет. Вона оплачувала комунальні послуги, хоча рахунки оформлені на чоловіка. В будинку проживали вдвох. У ОСОБА_3 є повнолітні діти від першого шлюбу. На похорон діти не приїхали, з заявами про прийняття спадщини не зверталися. Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для оформлення спадкових прав.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно. Представник заінтересованої особи надав заяву про розгляд справи у відсутність представника, не заперечують проти задоволення заяви.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Заслухавши заявницю, свідків, дослідивши матеріали справи, фотознімки, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що 07.11.2003 ОСОБА_2 прибав житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В. /а.с.9/.
З державного акту про право власності на земельну ділянку слідує, що 07.11.2003 ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 /а.с.11/.
З особової картки працівника ОСОБА_2 слідує, що в графі родинний стан зазначена дружина - ОСОБА_1 , 1970 року народження /а.с.15/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) /а.с.7/.
12.04.2024 ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «АФ «Благо», як дружина померлого працівника ОСОБА_2 про виплату належних її покійному чоловікові розрахункових коштів від товариства, у зв'язку з його смертю /а.с.17/.
З акту про фактичне місце проживання від 21.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 зі слів сусідів фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом до смерті з ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.13/.
Відповідно до довідки про фактичне місце проживання від 24.11.2025 №1626/01-300 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживала до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/.
З довідки за реквізитами вбачається, що ОСОБА_1 має номер рахунку для поповнення НОМЕР_2 , IBAN- НОМЕР_3 /а.с.22/.
З платіжної інструкцій від 01.03.2023 слідує, що рахунок платника НОМЕР_3 здійснено платіж 298 грн, призначення платежу оплата послуг Кабельне/супутникове ТБ /а.с.23/.
З платіжної інструкцій від 13.03.2023 слідує, що рахунок платника НОМЕР_3 здійснено платіж 18 грн, призначення платежу - оплата за комунальні послуги ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 /а.с.24/.
З платіжної інструкцій від 23.03.2023 слідує, що рахунок платника НОМЕР_3 здійснено платіж 111 грн, призначення платежу - водопостачання і водовідведення ОСОБА_2 /а.с.25/.
З довідки за реквізитами вбачається, що ОСОБА_1 має номер рахунку для поповнення НОМЕР_4 , IBAN- НОМЕР_5 /а.с.26/.
З платіжної інструкцій від 08.06.2023 слідує, що рахунок платника НОМЕР_5 здійснено платіж 111 грн, призначення платежу - водопостачання і водовідведення ОСОБА_2 /а.с.27/.
З платіжної інструкцій від 01.02.2024 слідує, що рахунок платника НОМЕР_5 здійснено платіж 139 грн, призначення платежу - послуг плата за послугу Кабельне/супутникове ТБ /а.с.28/.
З довідки Укртелеком вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_6 закріплено за буд.59, та за грудень 2024 року сплачено за послуги 361,00 грн /а.с.29/.
З платіжної інструкцій від 16.04.2021 слідує, що рахунок платника НОМЕР_5 здійснено платіж 220 грн, призначення платежу - за телекомун.послуги о/р НОМЕР_6 /а.с.30/.
З платіжної інструкцій від 13.02.2023 слідує, що рахунок платника НОМЕР_5 здійснено платіж 281 грн, призначення платежу - за телекомун.послуги о/р НОМЕР_6 /а.с.31/.
З платіжної інструкцій від 13.02.2024 слідує, що рахунок платника НОМЕР_5 здійснено платіж 321 грн, призначення платежу - за телекомун.послуги о/р НОМЕР_6 /а.с.32/.
З квитанції до платіжної інструкції від 01.12.2023 вбачається, що 300 грн оплачено карткою НОМЕР_7 , призначення платежу: послуги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія, о/р № НОМЕР_8 /а.с.33/.
Відповідно до листа від 30.01.2026 №50/21.4-28 Снігурівського відділу ДРАЦС у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в архіві відділу відсутній актовий запис про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.48/.
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00056214505 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб розірвано, актовий запис 84, дата складання 02 серпня 1999 року, орган, що склав актовий запис: Снігурівський ЗАГС Миколаївської області /а.с.49-51/.
Отже судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованих шлюбах.
Заявником надані спільні фотознімки з ОСОБА_2 .
Зі спадкової справи №171/2024 року вбачається, що 14.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Снігурівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 /а.с.56/.
Відповідно до довідки від 05.08.2024 №471 ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації місця проживання 05.08.2024, як померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з ним на день смерті за вищевказаною адресою ніхто не був зареєстрований.
Окрім ОСОБА_1 ніхто з заявою про прийняття спадщини не звернувся.
Листом від 10.11.2025 №705/01-16 завідувача до Снігурівської державної нотаріальної контори Коваль Ю., ОСОБА_1 з приводу оформлення спадкових прав за законом, після смерті ОСОБА_2 роз'яснено, що остання може бути закликана до спадкоємців у порядку ст.1264 ЦК, як особа, яка проживала зі спадкоємцем однією сім'єю не менше як п'ять років /а.с.64/.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_6 є її кумою. У 1999 році ОСОБА_7 почала зустрічатися з ОСОБА_2 . Вони постійно були у двох, жили як чоловік та жінка. Подружжя придбало будинок. Під час тимчасової окупації ОСОБА_8 виїхала разом з ОСОБА_3 , вони разом також повернулися після деокупації. ОСОБА_8 займалася похованням ОСОБА_3 , дітей не було на похоронах.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надала показання проте, що вона сусідка ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживали як чоловік та жінка. В них були теплі відносини, притаманні родині. Ходили разом до церкви. Вони разом святкували свята. Разом робили ремонт в будинку. ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_8 по домогосподарству.
Норми права та мотиви їх застосування судом
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Іншими доказами проживання однією сім'єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім'ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 у період з 2003 року по 27 березня 2024 року, однією сім'єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
Так, суд звертає увагу на те, що в особовій картці працівника, ОСОБА_2 сам вказав про те, що в нього є дружина - ОСОБА_1 , 1970 року народження. Окрім, визнання самим ОСОБА_2 того факту, що ОСОБА_1 є його цивільною дружиною, надані докази, зокрема показання свідків, спільні фотознімки, платіжні інструкції, довідка, акт, заява заявниці до підприємства, підтверджують факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 , виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.
З матеріалів справи не вбачається на етапі розгляду заяви про встановлення зазначеного юридичного факту, що існує спір про право.
Таким чином, враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у період з 2003 року до 27 березня 2024 року однією сім'єю як чоловік та жінка, а тому заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.76,81,258,259,265,273,293,294,315,319 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Снігурівська міська рада Миколаївської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17 лютого 2026 року.
Суддя О.П.Бодрова