16 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/307/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати акт № 4 за формою Н-1 (НПВ) від 11.12.2025 в частині висновку про те, що нещасний випадок, що стався 06.06.2024, не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
2) визнати нещасний випадок, що стався 06.06.2024 під час навчально-тренувальних стрільб, таким, що пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з 15.04.2024 по 24.06.2024 проходила службу в ГУНП у Волинській області на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Луцького районного управління поліції (далі - Луцького РУП) ГУНП у Волинській області.
06.06.2024 відповідно до наказу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 05.06.2024 №299/в «Про проведення навчально-тренувальних стрільб» о 14 год. 30 хв. позивач прибула у тир ГУНП у Волинській області, що за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11 для участі у навчально-тренувальних стрільбах, що здійснювалися у межах проходження службової підготовки.
Під час виконання вправи зі стрільби ОСОБА_1 відчула різке зниження слухового сприйняття, однак завершила вправу, суворо дотримуючись вимог безпеки.
07.06.2024, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та за вказівкою керівника, позивач звернулася до ДУ «ТМО МВС України по Волинській області», де була госпіталізована з діагнозом: двобічна гостра нейросенсорна приглухуватість. Стаціонарне лікування проходила з 07.06.2024 по 21.06.2024.
20.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУНП у Волинській області із заявою про проведення розслідування нещасного випадку. За зверненням позивача було створено комісію з розслідування нещасного випадку (наказ Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 24.11.2025 №533) 18.12.2025 уповноваженій особою було видано акт №4 розслідування нещасного випадку за формою Н-1 (НПВ) від 11.12.2025, яким встановлено факт отримання мною травми під час навчально-тренувальних стрільб.
Водночас в акті зазначено, що травму позивач отримала в період проходження служби, однак, на думку комісії, такий нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, з посиланням на пп. 10 п. 6 та пп. 1 п. 8 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 №705.
З діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що нещасний випадок трапився саме під час проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обов'язків, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому виклав заперечення щодо заявлених позовних вимог. Вважає, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків. Зауважує, що перед початком та після стрільб ОСОБА_2 нічого щодо погіршення стану здоров'я керівнику стрільб не повідомляла.
У ході проведення розслідування нещасного випадку, члени комісії опитали можливих свідків події, потерпілого поліцейського, зробили відповідні запити в КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади»; члени комісії мали зустріч з потерпілою поліцейською з питань проведення розслідування нещасного випадку, надання соціальної та матеріальної допомоги. Комісією були зібрані відповідні матеріали, які стосуються даної події.
Враховуючи норми законодавства, що регулюють порядок проведення нещасного випадку з поліцейським, комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, однак є таким, що не пов'язаний із виконанням службових обов'язків. Вид події та причини настання нещасного випадку: дія вогнепальної зброї (шум від пострілів пістолетів марки ПМ); психофізіологічні: особиста необережність потерпілого поліцейського під час застосування засобів особистої безпеки (навушників), про що і було складено та підписано акт розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 11.12.2025.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання бездіяльності протиправним та скасування акту, представник відповідача просила відмовити повністю.
02.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначила, що з матеріалів справи вбачається, що позивач інструктаж та була допущена керівником стрільб до стрільби. Жодних зауважень або команд від керівника стрільб про зупинку стрільби мені не надходило, що свідчить про дотримання мною Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої наказом МВС № 70 від 01.02.2016 та Наказу МВС від 26.04.2019 №334 «Про затвердження Курсу стрільб для поліцейських та Норм витрат боєприпасів, пострілів, вибухових пакетів і гранат поліцейськими під час проведення практичних стрільб».
Разом з тим, відповідно до акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1 (НПВ) від 11.12.2025, графа 8 «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці» комісією не заповнена, будь-які особи, винні у порушенні вимог охорони праці, в ній не зазначені.
З огляду на це, комісією не встановлено та не зафіксовано факту порушення позивачем вимог законодавства з охорони праці або правил безпеки, а також не визнано позивача особою, винною у настанні нещасного випадку.
За таких обставин твердження відповідача про «особисту необережність потерпілої» є внутрішньо суперечливими, не підтверджуються матеріалами розслідування та фактично ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у публічно-правовому спорі.
Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Судом встановлено, що позивач з 15.04.2024 по 24.06.2024 проходила службу в ГУНП у Волинській області на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
На підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 прізвище « ОСОБА_3 » було змінене на « ОСОБА_4 ».
06.06.2024 відповідно до наказу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 05.06.2024 №299/в «Про проведення навчально - тренувальних стрільб» о 14 год 30 хв. позивач прибула до тиру у ГУНП у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, де розпочались навчально - тренувальні стрільби з особовим складом Луцького РУП ГУНП у Волинській області. Керівником стрільб було визначено підполковника поліції ОСОБА_5 , заступника начальника Луцького РУП ГУНП у Волинській області, яким було проведено з особовим складом Луцького РУП інструктаж щодо заходів безпеки при поводженні зі зброєю під час навчально - тренувальних стрільб відповідно до вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС №70 від 01.02.2016 (далі - Інструкція) про, що свідчать записи в журналі реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю (інв.: №1852 від 22.03.2022). Окрім цього, працівники поліції, які безпосередньо приймали участь у стрільбах були забезпечені всіма засобами особистої безпеки, зокрема захисними окулярами та протишумовими навушниками, у тому числі ОСОБА_2 .
Як зазначає позивач, що під час виконання вправи зі стрільби ОСОБА_1 відчула різке зниження слухового сприйняття, однак завершила вправу, суворо дотримуючись вимог безпеки. Жодних команд чи зауважень щодо припинення стрільби від керівника стрільб не надходило, що підтверджує дотримання мною вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України № 70 від 01.02.2016.
Після завершення стрільби та залишення рубежу відкриття вогню стан здоров'я позивача суттєво погіршився: з'явився стійкий дзвін у вухах, закладеність та зниження слуху. У той же день ОСОБА_6 повідомила про це свого безпосереднього керівника - начальника відділення слідчого відділу Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7
07.06.2024, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та за вказівкою керівника, позивач звернулася до ДУ «ТМО МВС України по Волинській області», де була госпіталізована з діагнозом: двобічна гостра нейросенсорна приглухуватість. Стаціонарне лікування проходила з 07.06.2024 по 21.06.2024.
22.11.2025 через систему електронного документообігу за номером №C-8164/e3/1-333195 від 22.11.2025 до сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшла заява про проведення розслідування нещасного випадку ОСОБА_8 про те, що перебуваючи на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Луцького РУП ГУНІ у Волинській області (на період перебування у відпустці для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_9 ) у межах проведення навчально - тренувальних стрільб 06.06.2024 за адресою АДРЕСА_1 у тирі ГУНП у Волинській області (наказ Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 05.06.2024 №299/в «Про проведення навчально - тренувальних стрільб») з ОСОБА_2 стався нещасний випадок унаслідок чого остання отримала травму - нейросенсорну втрату слуху, двосторонню.
Комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, однак є таким, що не пов'язаний із виконанням службових обов'язків. Вид події та причини настання нещасного випадку: дія вогнепальної зброї (шум від пострілів пістолетів марки ПМ); психофізіологічні:особиста необережність потерпілого поліцейського під час застосування засобів особистої безпеки (навушників), про що і було складено та підписано акт розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 11.12.2025.
Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що нещасний випадок трапився саме під час проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обов'язків, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон №2694-XII) охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до статті 22 Закону №2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Статтею 1 Закону №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Основні повноваження поліції визначені статтею 23 Закону №580-VIII.
Частиною першою статті 24 Закону №580-VIII передбачено, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 22 Закону №2694-XII і статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Кабінет Міністрів України постановою від 17.04.2019 №337 затвердив Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Порядок №337).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку №337 дія цього Порядку не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії, курсантів (слухачів) закладів освіти МВС і Національної гвардії.
Абзацом 10 пункту 2 Порядку №337 передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому-восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.
Отже, з метою встановлення єдиного порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII, абзацу десятого пункту 2 Порядку № 337, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705 затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими (Порядок №705, який також був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Розділу І Порядку №705 цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів (підрозділів) поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - орган (підрозділ) поліції).
Згідно з визначенням термінів, наведених у пункті 3 Розділу І Порядку №705 нещасним випадком є отримання поліцейським під час проходження служби в поліції травми, тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського.
За приписами пункту 6 Розділу І Порядку №705 строк давності для розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку становить три роки з дня його настання.
Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №705 передбачено, що за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) (додаток 2).
Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку №705 комісія (спеціальна комісія) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку зобов'язана, зокрема: одержати письмові пояснення потерпілого поліцейського, посадових осіб, поліцейських, свідків нещасного випадку (додаток 5); вивчити наявні документи і матеріали стосовно нещасного випадку та надіслати (за потреби) запити відповідним установам, організаціям, закладам щодо надання інформації про нещасний випадок; визначити вид події та причини, що призвели до настання нещасного випадку, згідно з Класифікатором видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (додаток 6); кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов'язків або не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1). У разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із змістом акта за формою Н-1 підписати акти з відміткою про наявність окремої думки. Окрема думка викладається письмово. В окремій думці член комісії (спеціальної комісії) обґрунтовано викладає пропозиції до змісту акта за формою Н-1 (окрема думка додається до акта за формою Н-1 та є його невід'ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження.
У пункті 7 розділу III Порядку №705 наведено перелік обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків. Такими обставинами є:
1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом №580-VIII, здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;
2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.
Поряд з цим, у пункті 8 розділу III Порядку №705 визначено обставини настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, якими є:
1) діяння потерпілого поліцейського, не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом №580-VIII;
2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);
3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;
4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку).
Згідно з пунктом 1 Примітки до додатку №2 до Порядку №705, якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, це позначається великим літерами ПВ (Н-1/ПВ), якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, це позначається великими літерами НПВ (Н-1/НПВ).
У додатку №6 до Порядку №705 викладено Класифікатор видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (далі - Класифікатор).
Зокрема, підпунктом 21 пункту 1 Класифікатора до виду події, що призвела до нещасного випадку, віднесено дія вогнепальної, холодної зброї.
Причини нещасного випадку класифіковані на: 1) технічні; 2) організаційні; 3) психофізіологічні; 4) техногенні, природні, екологічні та соціальні.
Підпунктом 2 пункту 2 Класифікатора до організаційних причин нещасного випадку віднесено: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; недодержання вимог законодавства про охорону праці; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо; порушення вимог безпеки під час експлуатації (користування) транспорту (автомобільного, водного, залізничного, повітряного); порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів; незабезпеченість засобами індивідуального захисту; невикористання засобів індивідуального захисту за їх наявності; незастосування засобів колективного захисту (за наявності); порушення службової дисципліни; інші види (зазначити причину).
Аналіз вищевикладених норм, дає підстави для висновку, що положеннями Порядку № 705 встановлено вичерпний перелік обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків і обставин настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків. Залежно від того, які обставини встановлені під час розслідування нещасного випадку, складається акт за відповідною формою.
Судом встановлено, що комісією щодо проведення розслідування нещасного випадку визнано, що нещасний випадок настав в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, відповідно до підпункту 1 пункту 8 розділу III Порядку №705.
Підпункт 1 пункту 8 розділу III Порядку №705, який застосував відповідач, визначає обставиною настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків діяння потерпілого поліцейського, не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом №580-VIII.
При цьому у підпункті 1 пункту 8 розділу III Порядку №705 нормотворець використовує словосполучення «не пов'язане», тобто під цей підпункт підпадає діяння яке взагалі не пов'язано з виконання завдань поліцейського.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.06.2024 відповідно до наказу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 05.06.2024 №299/в «Про проведення навчально - тренувальних стрільб» о 14 год 30 хв. в тирі ГУНП у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 11 розпочались навчально - тренувальні стрільби з особовим складом Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
Як вбачається з акту №4 за формою Н-1 (НПВ) від 11.12.2025 керівником стрільб було визначено підполковника поліції ОСОБА_5 , заступника начальника Луцького РУП ГУНП у Волинській області, яким було проведено з особовим складом Луцького РУП інструктаж щодо заходів безпеки при поводженні зі зброєю під час навчально - тренувальних стрільб відповідно до вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС №70 від 01.02.2016 про, що свідчать записи в журналі реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю (інв.: №1852 від 22.03.2022).
Окрім цього, працівники поліції, які безпосередньо приймали участь у стрільбах були забезпечені всіма засобами особистої безпеки, зокрема захисними окулярами та протишумовими навушниками, у тому числі ОСОБА_2 . Після проведення інструктажу та внесення відповідних відомостей у роздавально - здавальну відомість на видачу боєприпасів на стрільбищі (у тирі) особовому складу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 06.06.2024, ОСОБА_2 перед початком виконання вправи зі стрільби направилася на вихідний рубіж де керівник стрільб перевірив готовність ОСОБА_2 та дав роздавачеві боєприпасів команду видати боєприпаси. Отримавши боєприпаси, ОСОБА_2 оглянула їх та голосом доповіла керівнику стрільб про готовність.
По команді керівника стрільб самостійно спорядила магазин та приєднала його до зброї.
Керівник стрільб переконавшись, що до стрільби все готове, визначив ОСОБА_2 , ціль та подав команду «На рубіж відкриття вогню».
Перемістившись на рубіж відкриття вогню вона прийняла положення для стрільби, та зайнявши вихідне положення, доповіла про готовність. Після команди керівника стрільб « ОСОБА_10 » розпочала виконання вправи зі стрільби. Після завершення виконання вправи зі стрільби керівник стрільб забезпечив огляд зброї. Після огляду зброї ОСОБА_2 за вказівкою керівника стрільб направилась до огляду мішеней та після цього покинула тир.
Тобто, враховуючи вище зазначене, керівник стрільб перевірив, що до стрільби все готове, в тому числі, що ОСОБА_1 перебувала у захисних окулярах та протишумових навушниках.
Суд зазначає, що твердження ОСОБА_5 , що він не пам'ятає чи позивач перебувала у захисних окулярах та протишумових навушниках, суперечить вище зазначеному та порушує порядок проведення інструктажу щодо заходів безпеки при поводженні зі зброєю під час навчально - тренувальних стрільб відповідно до вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС №70 від 01.02.2016.
Як вже зазначалося, після завершення стрільби та залишення рубежу відкриття вогню стан здоров'я позивача суттєво погіршився: з'явився стійкий дзвін у вухах, закладеність та зниження слуху. У той же день позивач повідомила про це свого безпосереднього керівника - начальника відділення слідчого відділу Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 .
Наступного дня 07.06.2024 у зв'язку з помірним зниженням слухового сприйняття, стійкого дзвону у вухах, відчуття закладеності вух, зниження слуху та дискомфорту ОСОБА_2 звернулась за медичною допомогою до ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» де їй, згідно результату огляду від 07.06.2024 за №6615221, встановлено діагноз: «нейросенсорна втрата слуху, двостороння». В даному медичному закладі перебувала на стаціонарному лікуванні з 07.06.2024 по 21.06.2024 (медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 08.06.2024 №КЗВ3-9435-ЗАТК-ВТК2 та медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 14.06.2024 №X2ММ-7ТСМ-РК7Е-ТЕК3).
Під час прийому у анамнезі вказано «захворіла раптово після стрільб у тирі 06.06.2024».
В ході службового розслідування, дисциплінарна комісія в діях ОСОБА_1 порушень вимог Закону України «Про національну поліцію» не виявила, дисциплінарного проступку не встановила, а також дії позивача визнано правомірними, та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про національну поліцію».
Однак, комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби, однак є таким, що не пов'язаний із виконанням службових обов'язків. Вид події та причини настання нещасного випадку: дія вогнепальної зброї (шум від пострілів пістолетів марки ПМ); психофізіологічні: особиста необережність потерпілого поліцейського під час застосування засобів особистої безпеки (навушників), про що і було складено та підписано акт розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 11.12.2025.
Суд враховує, що відповідач не заперечує наявність нещасного випадку та його настання під час проходження служби позивачем. Спірним є кваліфікація нещасного випадку як такого, що пов'язаний або ж не пов'язаний із виконанням службових обов'язків.
За позицією відповідача, той факт, що нещасний випадок стався у службовий час на території адміністративної будівлі за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 11 у тирі ГУНП у Волинській області, не є достатнім для висновку, що такий нещасний випадок пов'язаний із виконанням позивачем таких службових обов'язків.
Отже, визначальним для вирішення спору по суті між сторонами є встановлення факту чи виконував поліцейський (позивач) під час травмування службові завдання та покладені на нього повноваження, передбачені Законом №580-VIII.
Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 620/17431/21 дійшов висновку, що перелік основних повноважень поліції визначений статтею 23 Закону № 580-VIII. Разом з тим, у структурі поліції діють: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення. Відповідно, кожна з названих ланок поліції виконує, окрім основних повноважень, визначених Законом №580-VIII також і свої спеціальні завдання та функції, які визначені у їхніх положеннях.
Так, п.п. 10 п 6 розділу III Порядку №705 передбачено кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов'язків або не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №705 встановлено вичерпний перелік обставин настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
Таким чином, отримання позивачем травми 06.06.2024 за зазначених вище обставин, не підпадає під обставину, що передбачена 1 п. 8 розділу III Порядку №705.
Підпункт 1 п. 8 розділу III Порядку №705 визначає, що обставиною настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків є діяння потерпілого поліцейського, яке не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію».
Вказаний підпункт застосовується до діянь поліцейського, які не просто вчинено не під час виконання поліцейським завдань та повноважень поліції, але і не пов'язані з такими.
Тобто, якщо поліцейським отримав травму у службовий час, перебуваючи на службі, однак не під час безпосереднього виконання повноваження поліції, що передбачені ст. 23 Законом України «Про Національну поліцію», однак у зв'язку із діянням, яке пов'язано з виконанням завдань та повноважень поліції (виконання посадових обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці служби з моменту прибуття в підрозділ до його відбуття; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; прямування до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження тощо), така обставина не підпадає під дію підпункту 1 п. 8 розділу III Порядку № 705.
Отже, помилковими є висновки відповідача про те, що отримання травми поліцейським не під час безпосереднього виконання завдань та функцій поліції чи здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час, є достатнім для застосування підпункту 1 п. 8 розділу III Порядку №705.
Підпункт 1 п. 7 розділу III Порядку № 705 та підпункт 1 п. 8 розділу III Порядку №705 не суперечать один одному, адже підпункт 1 п. 7 розділу III Порядку № 705 визначає обставиною настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», а підпункт 1 п. 8 розділу III Порядку № 705 визначає обставиною настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків діяння потерпілого поліцейського, не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію».
Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та не обґрунтовано прийняв рішення про те, що нещасний випадок, що стався з позивачем 06.06.2025 під час проведення навчально - тренувальних стрільб не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Позиція аналогічного змісту міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №620/7671/23.
Разом з тим суд зауважує, що згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Ураховуючи встановлені судом обставини та те, що саме до повноважень відповідача віднесено проведення розслідування нещасного випадку, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень після проведення розслідування нещасного випадку, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, виходячи з положень частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУНП у Волинській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався 06.06.2024 з ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, з врахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всупереч зазначеному, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки, часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку №4 за формою Н-1 (НПВ) від 11.12.2025 Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався 06.06.2024 з ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, з врахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604).
Суддя В.В. Дмитрук