21.12.10р.Справа № 26/101-10
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ,
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Камша Н.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_5 -предст. позивача, довіреність від 14.08.09 р.;
від відповідача : не з'явився;
від третьої особи : ОСОБА_6 -предст., дов. 24.11.10р.;
Позивач- фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ (далі -відповідач) про витребування ігрової кімнати "Непоседа" розміром 24 кв. м. у кількості 1 штука, яка визначена договором купівлі-продажу від 14.07.2008 р.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 14.07.2008 р. уклав з третьою особою договір купівлі-продажу ігрової кімнати, яка у встановлений договором строк не була передана продавцем позивачу з посиланням на те, що товар був переданий відповідачу на підставі договору оренди від 01.05.2005 року і останнім не повернуто третій особі.
Відповідач двічі у судові засідання не з'являвся, поштове відправлення, направлене господарським судом за його адресою, повернуто поштою з відміткою: " у зв'язку із закінченням терміну зберігання", відзиву на позов не подав.
Третя особа вимоги позивача підтримала, стверджує, що товар знаходиться у володінні відповідача.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 08.11.2010 р. та ухвалою від 30.11.2010 р. господарський суд витребував у позивача додаткові докази, що підтверджують наявність спірного майна у відповідача.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками позивача та третьої особи не заявлялось.
У судовому засіданні 21 грудня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, господарський суд, -
Позивачем подано копію договору від 01 травня 2005 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (орендодавець, третя особа у даному спорі) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар, відповідач по даному спору), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування одну ігрову кімнату "Непоседа" на території парку Лазаря Глоби. Крім того, подано акт приймання-передачі майна до договору оренди від 01.05.2005 р., у якому зазначено, що орендар та орендодавець склали цей акт про передання орендарю в оплатне користування ігрову кімнату "Непоседа" у кількості -1 штука. Як зазначено в договорі, строк його дії -до 31 жовтня 2005 року.
14 липня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує ігрову кімнату "Непоседа", що знаходиться на території дитячого парку Лазаря Глоби розміром 24 м.кв. у кількості 1 штука за ціною 71 666,67 грн. та ПДВ 14 333,33 грн. Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар не пізніше 14 липня 2009 року, що має підтверджуватись актом прийому-передачі, який підписаний сторонами. Права власності на товар згідно з п.2.2 договору переходить від продавця до покупця з дати укладання цього договору.
20.12.2009 р. покупець (позивач по даній справі) направив продавцю (третій особі по даній справі) претензію, у якій вимагав негайно передати товар, передбачений договором купівлі-продажу від 14.07.2008 р.
У відповіді на претензію від 28.12.2009 р. продавець повідомив покупця, що не має можливості передати товар, оскільки не володіє ним. При цьому продавець стверджував, що товаром продовжує володіти орендар по договору від 01.05.2005 р. -приватний підприємець ОСОБА_3. Продавець у 2008 році звертався до господарського суду з позовом до орендаря ОСОБА_3 з вимогою про вилучення об'єкту оренди та стягнення заборгованості, однак 10.02.2009 р. судом у справі № 16/121-08 відмовлено у задоволенні позовних вимог на підставі того, що суд, зважаючи на висновки експертизи, прийшов до висновку про те, договір від 01.05.2005 р. та акт прийому-передачі від 01.05.2005 р. № 1 орендарем не підписувався.
В підтвердження договірних відносин між відповідачем та третьою особою по договору від 01.05.2005 року третя особа подала копію платіжного доручення від 16 серпня 2005 року № 41 про перерахування ОСОБА_3 ОСОБА_4. 900 грн. , у якому в графі: "призначення платежу" зазначено: перераховується орендна плата згідно договору оренди майна б/н від 15.07.2004 та 01.05.2005 . Господарський суд не приймає цей доказ до уваги, оскільки цей доказ мав подаватись при розгляді справі № 16/121-08, крім того, яке саме майно малось на увазі в платіжному дорученні не зазначено. Більше того, це перерахування коштів не є беззаперечним доказом того, що на час вирішення даного спору майно перебуває у володінні відповідача.
Інших доказів, які б однозначно підтверджували факт володіння відповідачем спірним майном позивачем не надано.
З урахуванням вищеоозначених обставин та доказів, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню враховуючи таке.
Відповідно до ст.ст. 662,663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором між сторонами (пункт 2.2 ) встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з дати укладання договору.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду доказами ту обставину, що спірне майно знаходиться у відповідача, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову -відмовити.
Суддя Н.М.КАМША
Повне рішення складено 22.12.2010 р.