про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
16 лютого 2026 р. Справа № 120/1662/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати грошового забезпечення;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 15.11.2022 по 19.12.2025;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з 15.11.2022 по день фактичної виплати - 19.12.2025.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
1. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, з поміж іншого, в обов'язковому порядку зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте, всупереч вказаним вимогам в позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету як у позивача так і у відповідача.
Зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення, а також на своєчасність повідомлення сторін про рух справи, у зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції.
Отже, в порядку усунення даного недоліку позивачу необхідно вказати необхідні відомості в позовній заяві, згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
2. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній, серед іншого, є дії Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2022 по 19.12.2025 згідно ст. 117 КЗпП України.
Зокрема, позивач у позовній заяві зазначає, що 15.11.2022 його звільнено. Втім відповідачем не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено у повному обсязі грошове забезпечення за період служби. Наведені обставини спонукали його звернутися до суду.
Як з'ясовано судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі 120/12442/24 зобов'язано Державну установу "Вінницька виправна колонія (№ 86)" здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 15.11.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання згаданого рішення суду відповідачем 19.12.2025 нараховано та виплачено позивачу кошти в сумі 44118,65 грн.
Відтак, позивач вважає, що оскільки рішення суду про виплату його грошового забезпечення було виконано відповідачем лише в грудні 2025 року, тому він набув право на отримання компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2022 по 19.12.2025 згідно ст. 117 КЗпП України.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 10.02.2026.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строк звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, які полягають у наступному (дослівно):
"Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року на суму 60766,19 грн., потім 14 вересня 2022 року на суму 13587,46 грн.) позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 1 листопада 2022 року місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився".
Відтак строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав та інтересів. При цьому реалізувати своє право на звернення до суду протягом одного місяця позивач може після фактичного розрахунку за кожною складовою грошового забезпечення.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23 (пункти 35-38 постанови).
Наведене свідчить про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, здійсненого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі 120/12442/24.
До такого висновку дійшов з огляду на те, що відповідачем на виконання згадуваного рішення суду виплачено позивачеві грошове забезпечення ще 19.12.2025 року, а з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач подав до суду 10.02.2026, тобто поза межами визначеного строку.
Згідно з п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, в порядку усунення даного недоліку позивачу необхідно надати суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску такого строку.
3. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно положень частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру сума судового збору становитиме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено в розмірі 3328 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем заявлено, зокрема, вимогу немайнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2022 по 19.12.2025.
Відтак, позивачу за вказаною вимогою необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Проте, до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору. Натомість, позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI як учасник бойових дій.
Втім, з вказаними твердженнями позивача суд не погоджується, з огляду на таке.
Так, із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).
Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов'язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов'язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI. Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.
Таку ж оцінку процесуальному питанню пов'язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі № 240/934/20.
Отже, позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.
З огляду на викладене заявнику слід надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність позову вимогам закону, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна