Провадження № 11-кп/821/388/26 Справа № 693/1457/25 Категорія: ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Жашківського райсуду Черкаської обл. від 27.01.2026 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , який наро- дився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Жашкові Черкаської
обл., українця, громадянина України, не од-
руженого, не працює, раніше не судимий,
проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27.03.2026 р. включно, без визначення розміру застави, -
В провадженні Жашківського райсуду Черкаської обл. перебуває кримінальне провадження № 42024252100000051, внесене до ЄРДР 2.07.2024 р., за обвинуваченням ОСОБА_8 та інших осіб, відносно яких апеляційний перегляд не проводиться, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27.03.2026 р. включно.
При прийняті рішення про продовження строку тримання під вартою, суд встановив наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлює, що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, що може спонукати останнього до зміни місця проживання, пов'язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України; крім того не має сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку.
Ризик незаконного впливу на свідків, понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення з їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження є високим.
Ризик вчинити інший злочин в сфері наркозлочинів підтверджується тим, що він обвинувачується у неодноразовому вчиненні злочинів пов'язаних з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, його дії задокументовані, його злочинна діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер та обвинувачений може продовжити незаконну діяльність.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може виразитися в неявці до суду за викликом, тому без застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, іншим чином неможливо забезпечити його належну поведінку.
Судом також враховано ступень участі обвинуваченого ОСОБА_8 в злочинній організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, та які, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого та особливо тяжких умисних злочинів. Санкція ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від від 9 до 12 років з конфіскацією майна, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, отже, зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбачуваного покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а тяжкість кримінального покарання та суворість можливого вироку підвищують ймовірність переховування обвинуваченого від суду.
Суд зауважив, що на даний час обмеження права обвинуваченого на свободу не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає, що на даний час відсутні, передбачені ст. 177 КПК України, підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні ризики вважати що обвинувачений може переховуватися від слідства, буде впливати на свідків, буде перешкоджати кримінальному провадженню. Не відповідає дійсності й те, що ОСОБА_8 може вчинити будь-яке інше кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали, які виділені з кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжких умисних злочинів, санкція ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від від 9 до 12 років з конфіскацією майна, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Суд першої інстанції встановив, що наявні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, що може спонукати останнього до зміни місця проживання, пов'язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України; він не має сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу; що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків, понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення з їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження; вчинити інший злочин в сфері наркозлочинів, також те, що його діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер та обвинувачений може продовжити незаконну діяльність, а також може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, також враховано що обвинувачений не має стійких соціальних зав'язків, не працює, наведені прокурором ризики є триваючими та виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Ризики, які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України. Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинуваченим в апеляції не наведено, обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не встановлено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, такий захід виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність збереження застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, зазначені ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, оскільки альтернативний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду обвинувального акту.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише відомостям про особу обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачуються, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Крім того злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або створюють фактичну шкоду здоров'я невизначеному колу осіб, що підтверджує наявність об'єктивного суспільного інтересу в даному кримінальному провадженні.
У Конвенції ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» наголошується, що тенденція зростання незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин становлять серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні та політичні основи суспільства.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців, тобто до 27.03.2026 р.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
На даній стадії процесу апеляційний суд не досліджує докази в кримінальному провадженні, а лише досліджує наявність підстав і ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які і є підставою для продовження строку тримання під вартою.
Згідно довідки про рух розгляду справи, судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 та інших осіб не завершено, проведено підготовче судове засідання та призначено судове засідання, тому апеляційний суд вважає, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги сторони захисту про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , встановлених судом першої інстанції ризиків, захисником не наведено переконливих доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, а тому у суду першої інстанції були вагомі підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також, беручи до уваги покарання, яке у майбутньому йому загрожує за вчинення особливо тяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, підстави і мету запобіжного заходу, стадію розгляду кримінального провадження, яке до спливу строку обраного запобіжного заходу не буде завершено, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, то апеляційний суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 418 та 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Жашківського райсуду Черкаської обл. від 27.01.2026 р., якою задоволено клопотання прокурора, та відносно ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 27.03.2026 р. включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді