Справа № 524/4022/24 Номер провадження 22-ц/814/888/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Карпушин Г.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Репецьким В'ячеславом Олександровичем,
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15 вересня 2025 року, постановлене суддею Предоляк О.С.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,,
12.04.2024 ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом. В обґрунтування вимог позову зазначає, що 30.10.2023 приблизно о 12-45 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із транспортним засобом Toyota Rav4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За фактом викладеного відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП та постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.11.2023 (справа №524/8245/23) застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Разом із цим, унаслідок вчинення відповідачем адміністративного правопорушення та, як наслідку, пошкодження автомобіля, позивачеві було спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у необхідності нести витрати на ремонт пошкодженого автомобіля та у сильних душевних переживаннях через пошкодження надежного йому майна.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «ББС-Іншуранс», яким, за заявою позивача, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 32 820,01 грн. Указана сума матеріального збитку була розрахована відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наголошує, що підставою для нарахування та виплати страхового відшкодування став висновок експерта №183, складений 13.12.2023 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження на замовлення позивача. Згідно із цим висновком вартість матеріального збитку складає 40 840,90 грн з врахуванням ПДВ 20% на запасні частини; а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу - 82 456,15 грн.
Зазначає, що АТ «ББС Іншуранс» повністю виконало зобов'язання по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснивши виплату страхового відшкодування у розмірі 32 820,01 грн. Проте для відновлення автомобіля до стану, в якому той знаходився перед пошкодженням необхідно витрати грошові кошти на проведення повного відновлювального ремонту в сумі 82 465,15 грн.
Із підстав викладеного позивач просить стягнути із відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 49 645,14 грн, що становлять різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та сумою страхового відшкодування, а також 10 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи такий розмір стягнення значними душевними хвилюваннями та погіршенням стану здоров'я.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15.09.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 41 624,25 грн, моральну шкоду 10 000,00 грн та у повернення сплачених судових витрат: витрати на професійну правничу допомогу 4 200,00 грн, витрати на оцінку завданого збитку у розмірі 2 100,00 грн., у повернення сплаченого судового збору 1 017,41 грн.
У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що ОСОБА_2 правомірно пред'явив позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення різниці між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту - матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 30.10.2023.
Разом із тим, оскільки у висновку експерта матеріальна шкода визначена із врахуванням ПДВ на запасні частини, а позивачем не надано доказів понесення фактичних витрат на відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту за вирахуванням ПДВ на запасні частини у розмірі 8 020,89 грн.
При визначенні розміру стягнення моральної шкоди, районний суд врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок чого дійсно був позбавлений нормального життєвого ритму, та матеріальне становище позивача, який є пенсіонером, та позицію відповідача, який матеріальну шкоду не відшкодував.
Відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Репецький В.О., оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводить, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем, адже, на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у АТ «ББС Іншуранс» відповідно до умов полісу ОСЦПВ НТЗ №ЕР-215911893, за яким розмір страхової суми за заподіяння шкоди майну становить 160 000,00 грн.
АТ «ББС Іншуренс» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 32 820,01 грн. Тоді як відповідно до умов договору страхування допустимий залишок розміру компенсації за заподіяну шкоду становить 127 179,99 грн.
Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що розмір отриманої ним від АТ «ББС Іншуренс» страхової виплати є недостатнім для проведення відновлювального ремонту.
Звертає увагу, що механічні пошкодження унаслідок ДТП це вм'ятина на кришці багажника, тобто не потребує заміни та відновлюється шляхом рихтування, як і пошкодження бамперу яке усувається спеціалістами малярами без заміни деталі в зборі.
Просить врахувати, що у судовому засіданні позивач не заперечив, а отже визнав, що його автомобіль був у 3-х ДТП на території США, він також повідомив, що купував автомобіль відновленим у м.Києві, при цьому яким чином він був відновлений йому не відомо. Також звертає увагу на те, що позивач відремонтував свій автомобіль після отриманої виплати від страховика та не надав автомобіль для огляду експертам, тим самим перешкоджав виконанню ухвали суду від 07.05.2025 про проведення експертизи.
Вважає, що висновок експерта ОСОБА_3 не є належним доказом, адже, на вирішення експерта не було поставлено питання вартості відновлювального ремонту. Крім того в експертному дослідженні не надано належної уваги участі автомобіля позивача у 3-х ДТП, які відбулися на території США та фактичному його стану на момент ДТП.
Зазначає, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 повідомив, що вартість відновлювального ремонту може бути меншою у два рази, за умови використання б/в запасних частин та проведення ремонтних робіт на неофіційному сервісі Тойота. Тоді як при підготовці висновку експерт використовував данні щодо середньої вартості нормогодини роботи по мережі офіційних дилерський СТО, та нові оригінальні запасні частини. При цьому під час судового засідання допитаний в судовому засіданні позивач визнав факт виконання ремонтних робіт на недилерському СТО, та не пояснив причини ненадання квитанцій та/чи Актів наданих послуг, на підтвердження витрат, пов'язаних з проведенням відновлювального ремонту автомобіля.
Наголошує, що позивачем на надано належних та допустимих доказів понесення ним моральних страждань та, відповідно, визначення їх розміру.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 06.11.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.10.2023 приблизно о 12-45 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із транспортним засобом «TOYOTA RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 03.11.2023 (справа №524/8245/23) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн./а.с.15/
13.12.2023 експертом ОСОБА_3 складено висновок експерта №183 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, за яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП, яка сталася 30.10.2023, складає 40 840,90 грн, із врахуванням ПДВ 20% на запасні частини, вартість відновлювального ремонту 82 465,15 грн/а.с.22-36/.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована у АТ «ББС-Іншуранс», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР-215911893 від 25.07.2023.
21.12.2023 АТ «ББС-Іншуранс», складено страховий Акт №112911/1, за яким комісія дійшла висновку, що сума страхового відшкодування на підставі розрахунку для потерпілого ОСОБА_2 становить 32 820,01 грн; відповідний розрахунок додається та включає у себе відомості про вартість відновлювального ремонту - 70 706,89 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 36 020,01 грн; до виплати - 32 820,01 грн./а.с.20,21/
У грудні 2023 року ПрАТ «СК «ББС Іншуранс» повідомило ОСОБА_2 про прийняте рішення щодо виплати йому страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «TOYOTA RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-215911893 від 25.07.2023. Виплата страхового відшкодування буде здійснена в строки, передбачені законодавством у розмірі 32 820,01 грн на реквізити вказані у заяві./а.с.16/
26.12.2023 на картковий рахунок ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк» здійснено безготівкове зарахування страхового відшкодування у розмірі 32 820,01 грн./а.с.17/
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15.10.2024 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Репецького В.О. та призначено по справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського НДЕКЦ УМВС України./а.с.104/
12.02.2025 експерт повідомив суд про неможливість проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оскільки автомобіль Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 у дату та час визначений експертом для проведення огляду до Полтавського НДЕКЦ не надано./а.с.143/
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Репецького В.О. та призначено по справі судову транспортно-товарознавчу експертизу та транспортно-трасологічну експертизу, проведення яких доручено експертам Полтавського НДЕКЦ УМВС України./а.с.186/
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.06.2025 надано для проведення комплексної транспортно-трасологічної та транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 07.05.2025 транспортні засоби: автомобіль марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 та Mercedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 ./а.с.148/
15.07.2025 до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оскільки за результатами проведеного технічного огляду встановлено, що автомобілі Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 та Mercedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 - відновлені після ДТП./а.с.202-206/
Судом першої інстанції допитано експерта ОСОБА_3 , який підтвердив висновок транспортно-товарознавчого дослідження №183, пояснивши, що у вказаному висновку вартість матеріального збитку зазначена з врахуванням ПДВ 20% на запасні частини, вартість відновлювального ремонту зазначена у калькуляції ремонту після ДТП та врахована при визначенні матеріального збитку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
При цьому, з огляду на сталу позицію Верховного Суду, зокрема, сформовану у справі №591/1861/22 від 12.07.2023, правильним є стягнення саме з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
При визначенні розміру стягнення, районний суд врахував наданий позивачем висновок експерта, який підготовлено для подання до суду та експерт Сумцов С.С. попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, оскільки у висновку експерта матеріальна шкода визначена з врахуванням ПДВ на запасні частини, а позивачем не надано доказів понесення фактичних витрат на відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення різниця між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту за вирахуванням ПДВ на запасні частини у розмірі 41 624,25 грн, виходячи із розрахунку: 82 465,15 грн - 32 820,01 грн - 8 020,89 грн.
При визначенні розміру стягнення моральної шкоди, районний суд врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок чого дійсно був позбавлений нормального життєвого ритму, та матеріальне становище позивача, який є пенсіонером, та позицію відповідача, який матеріальну шкоду не відшкодував.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом установлено, що вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 32 820,01 грн не оспорюється.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.019 у справі №587/1080/16-ц, від 17.10.2019 у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Указана правова позиція також підтримана у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 справа №755/7666/19, від 03.02.2021 справа №592/8115/18.
Отже, позиція Верховного Суду України, сформована у справі №6-691цс15 від 02.12.2015, є сталою і не зміненою касаційним судом, не суперечить вказаним нормам матеріального права та висновкам касаційного суду про субсидіарний характер відповідальності особи, яка є винною у скоєнні ДТП, а тому суд першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України правильно взяв її до уваги. Наведені з цього приводу доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на вказані норми матеріального права та правові висновки касаційного суду, відхилив заперечення сторони відповідача про те, що сума шкоди підлягає стягненню в межах страхового ліміту 160 000,00 грн із страховика, а не з відповідача.
Установивши вказані обставини відповідно до наявних у справі доказів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , перевищує сплачене АТ «ББС Іншуренс» страхове грошове відшкодування, а тому відповідно до умов страхового полісу та вказаних норм матеріального права має бути стягнуте з відповідача на користь позивача різниця між вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, виходячи із розрахунку: 82 465,15 грн - 32 820,01 грн - 8 020,89 грн.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Наведений процесуальний обов'язок стороною відповідача не виконано та не спростовано розмір завданої позивачу майнової шкоди, який ґрунтується на висновку експерта, оцінка якого надана судом в сукупності з іншими доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно неналежності висновку експерта, як доказу, колегія суддів відхиляє, як такі, що зводяться до незгоди із поставленими на його вирішення питань. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції відповідний висновок експерта підготовлено для подання до суду, а експерт ОСОБА_3 попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, будучи допитаний в судовому засіданні, підтвердив обставини ним встановлені.
Доказів на спростування висновку щодо розміру заподіяних збитків, зазначеного у висновку експерта №183 за результатами проведення товаро-товарознавчого дослідження від 30.08.2023, відповідачем не надано, а неможливість проведення призначеної судом експертизи, у тому числі, зумовлена відновленням після ДТП автомобіля відповідача -Mercedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого позивачем висновку експерта та не спростував визначений розмір матеріального, а отже не довів, що такий визначено експертним дослідженням неправильно.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та вказаного правового обґрунтування, - колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Стосовно підставності стягнення моральної шкоди та її розміру, колегія суддів ураховує наступне
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц викладено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені, статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №487/6970/20).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 20.12.2024 у справі №761/26091/23).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19).
Визнавши наявним порушене право позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на тривалість існування порушення, а також наявності негативного явища, якого зазнав позивач пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, вимушених змін в організації його життя, до стягнення підлягає моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн. При визначенні такого розміру стягнення суд першої інстанції обґрунтовано врахував особи позивача, який є пенсіонером, його матеріальне становище, у тому числі у співвідношенні до розміру спричинених майнових збитків, які для нього є суттєвими.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування матеріального права безвідносно до фактичних обставин цієї справи, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення районного суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Репецьким В'ячеславом Олександровичем, - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
Г.Л. Карпушин