Справа № 638/8603/24 Номер провадження 11-кп/814/996/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні у кримінальному провадженні № 22023220000000179 апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Витвиця Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою АДРЕСА_2 , не судимому,
обвинуваченому за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 28.11.2025 включно без визначення застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні в період часу з лютого по листопад 2023 року за попередньою змовою групою осіб умисних протиправних дій із корисливих мотивів, що виразились у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом організації незаконного переправлення через державний кордон України, які підлягають виконанню військового обов'язку умовах дії правового режиму воєнного стану, тобто за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України; вчиненні за попередньою змовою групою з корисливих мотивів, в період часу з лютого по листопад 2023 року, умисних протиправних дій, що виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприяння його вчинення шляхом надання засобів та вказівок, тобто за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та застосувати ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні докази, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку. ОСОБА_8 жодного разу не перетинав кордон України та не має правових підстав для цього, доглядає за братом, який є особою з інвалідністю та батьками похилого віку, його син є бойовим офіцером ЗСУ та отримав звання капітана.
Окрім цього, захисник - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11 , від якої, за погодженням з обвинуваченою, відмовився.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 22023220000000179 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України. В судовому засіданні 30 вересня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 березня 2025 року включно без визначення розміру застави.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється, так як апелянти прохають обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
Суд, всупереч доводам захисників, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_8 , зокрема тяжких злочинів, за які передбачено покарання до 9 років позбавлення волі, те, що вказані злочини, згідно з обвинувального акту, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що вказує на його суспільну небезпечність, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершений, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Відсутність судимостей, позитивні характеристики, наявність місця проживання та соціальних зв'язків є недостатніми для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу. При цьому суд правильно звернув увагу, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні резонансних злочинів під час воєнного стану групою осіб, що в сукупності з іншими встановленими обставинами, вказує на наявність ризиків, зокрема обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
Необхідно наголосити, що відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Крім цього відповідно до норм ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що строк дії ухвали суду закінчився 28.11.2025.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4