Справа № 524/6296/25 Номер провадження 22-ц/814/974/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
16 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 вересня 2025 року, ухвалене суддею Нестеренком С. Г., повний текст рішення складений - 22 вересня 2025 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
16.04.2025 АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВНОСТ155101708261435688 від 18.02.2024 у розмірі 18 413,53 грн станом на 27.05.2025, яка складається з наступного: 13 283,51 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 849,32 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 280,70 грн - загальний залишок заборгованості за пенею; стягнути судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 18.02.2024 ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклав з банком кредитним договір №АВН0СТ155101708261435688 про надання кредиту у розмірі 14 900,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 17.02.2027), зі сплатою процентів у розмірі 85% на рік. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконував належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 27.05.2025 становить 18 413,53 грн, з яких: 13 283,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 4 849,32 грн - заборгованість за процентами та 280,70 грн - заборгованість за пенею.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 вересня 2025 року відмовлено АТ «Акцент-Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами договору №АВН0СТ1551017-8261435688 від 18.02.2024, строк кредиту становить 36 місяців з 18.02.2024 по 17.02.2027 включно. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 28.05.2025, тобто до закінчення строку кредитування. Доказів звернення до відповідача із вимогою про усунення порушення, надання строку для усунення такого порушення, про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, матеріали справи не містять та такі не були надані позивачем. З цього суд першої інстанції вбачав, що позивач звернувся до суду із даним позовом передчасно.Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції відмовлено у достроковому стягненні заборгованості із посиланням на ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Однак зазначають, що між сторонами було укладено кредитний договір і у даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Так, перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, в п. 6 (додаткові умови) якого було зазначено наступне: «В разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка». Умовами кредитного договору не передбачено обов'язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку банк з даною вимогою звернувся вже у суді, а відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту. При вирішенні спору варто врахувати наступні два аспекти, а саме: - достроковому стягненню було не по всій кредитній заборгованості а лише по тій її частині, платежі по якій були визначені до сплати в терміни після дати звернення до суду. Таким чином, всі платежі з дати укладання договору по дату подання позову, які відповідач повинен був у відповідності до договору сплатити, не є такими, що мають статус дострокового стягнення; - і навіть ті платежі, що були фактично достроковим стягненням, базуються на наступному. Між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, в п. 6 (додаткові умови). Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 16.01.2024 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у в АТ «А-Банк». Відповідно до вказаної заяви, відповідач своїм підписом підтвердив, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 6).
Крім того, відповідач з підписанням вказаної анкети-заяви підтвердив факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», а також засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24.
Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ1551017-8261435688 від 18.02.2024, ОСОБА_1 просив надати кредит за послугою «Швидка готівка» на наступних умовах: сума кредиту - 14 900,00 грн, строк кредиту - 36 місяців з 18.02.2024 по 17.02.2027 включно, процентна ставка фіксована - 85% на рік, розмір щомісячного платежу - 1164,72 грн, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту №4323347396301365 (а.с. 11 зворот-12).
Крім того, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 та в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с. 10 зворот-11).
Факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 14 900,00 грн підтверджується меморіальним ордером №TR.35382201.30369.65455 від 18.02.2024 (а.с. 14 зворот).
Згідно з виписки по кредиту від 27.05.2025, за період з 18.02.2024 по 27.05.2025 суд першої інстанції встановив наявну заборгованість у відповідача у розмірі 18 413,53 грн (а.с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 27.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 413,53 грн, з яких: 13 283,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 4 849,32 грн - заборгованість за процентами та 280,70 грн - заборгованість за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 14).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем повністю або частково не спростований.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором №АВНОСТ155101708261435688 від 18.02.2024 у розмірі 18 413,53 грн станом на 27.05.2025, яка складається з наступного: 13 283,51 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 849,32 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 280,70 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.07.2017, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10.06.2017 на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №509/4771/14 (провадження №61-15459св23).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2024 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у в АТ «А-Банк». Відповідно до вказаної заяви, відповідач своїм підписом підтвердив, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між нею та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 6).
Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ1551017-8261435688 від 18.02.2024, ОСОБА_1 просив надати кредит за послугою «Швидка готівка» на наступних умовах: сума кредиту - 14 900,00 грн, строк кредиту - 36 місяців з 18.02.2024 по 17.02.2027 включно, процентна ставка фіксована - 85% на рік, розмір щомісячного платежу - 1164,72 грн, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту №4323347396301365 (а.с. 11 зворот-12).
Згідно з паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с. 10 зворот-11).
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 27.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 413,53 грн, з яких: 13 283,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 4 849,32 грн - заборгованість за процентами та 280,70 грн - заборгованість за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 14).
У матеріалах справи також міститься виписка по кредиту від 27.05.2025 за період з 18.02.2024 по 27.05.2025, з якої вбачається заборгованість у відповідача у розмірі 18 413,53 грн (а.с. 15).
Як вбачається із паспорта споживчого кредиту, споживач має право достроково повернути споживчий кредит без будь-якої додаткової плати, пов'язаної з достроковим поверненням. Договором про споживчий кредит може бути встановлений обов'язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа (а.с. 10 зворот-11).
Тобто, вказаними умовами гарантуються права споживача на дострокове повернення отриманих у кредит коштів. Однак, не містить умов, за якими кредитору надається право достроково вимагати повернення всієї суми отриманого кредиту до спливу погодженого сторонами строку виконання зобов'язань позичальником, тобто положень закріплених у ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що із підписаних позивачем та відповідачем умов заяви, а також паспорту споживчого кредитування, анкети-заяви не вбачається, що сторони обумовили право кредитодавця на дострокове повернення кредитних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за умовами договору №АВН0СТ1551017-8261435688 від 18.02.2024, строк кредиту становить 36 місяців з 18.02.2024 по 17.02.2027 включно. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 28.05.2025, тобто до закінчення строку кредитування. Доказів звернення до відповідача із вимогою про усунення порушення, надання строку для усунення такого порушення, про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, матеріали справи не містять та такі не були надані позивачем.
Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов