Житомирський апеляційний суд
Справа № 274/7217/25 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Категорія 146 Доповідач Миколайчук П.В.
16 лютого 2026 рокум. Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,
із секретарем Журавською Д.П.,
з участю захисника - адвоката Олянюка В.Л. (в режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.01.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 23.11.2025 року о 14 год. 10 хв. в м. Бердичеві по вул. Вінницькій 10 він, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3.б, п.12.1 ПДР, за що передбачено відповідальність за ст.124 КУпАП.
Суть апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Олянюк В.Л. в інтересах ОСОБА_2 20.01.2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду від 05.01.2026 року скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є необгрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм.
Вважає, що при розгляді справи суддею неповно проведено судовий розгляд, порушено право на справедливий захист, порушив принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо аргументував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, неправильно застосував норми права.
Зазначає, що судом першої інстанції зроблений узагальнений висновок про доведеність вини ОСОБА_2 , однак не здійснено повне, всебічне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі. Відповідно до відеозапису події, ОСОБА_2 категорично заперечує факт керування транспортним засобом, вказує, що за кермом був не він, а його дівчина, яка, за потреби, вийде з машини. ОСОБА_1 на відеозаписі пояснює, що йому лише здається, що за кермом був ОСОБА_2 .
Також в апеляційній скарзі адвокат Олянюк В.Л. просить поновити строк для подання апеляційної скарги, оскільки постанова суду від 05.01.2026 року була оприлюднена в ЄДРСР 09.01.2026 року.
Позиції учасників справи
В судовому засіданні захисник Олянюк В.Л. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у зв'язку з поважністю причин пропуску строку, так як міг аргументовано оскаржити постанову лише після ознайомлення з її змістом.
Потерпілий ОСОБА_1 вказав, що коли вийшов з авто після ДТП, то біля іншого автомобіля з боку водійських дверцят знаходився лише ОСОБА_2 , інших людей не було, з ним спілкувався водій, що рухався за ними і дорікав ОСОБА_2 про те, що він скоїв. ОСОБА_2 мав ознаки сп'яніння, тому потерпілий домовитись із ним не захотів, викликали поліцію. Щодо розгляду справи поклався на розсуд суду.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений належним чином, з заявами про відкладення не звертався, його інтереси представляє захисник, тому суд розглядає справу без участі ОСОБА_2 .
Мотиви та висновки апеляційного суду
Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження
Перевіривши доводи заявника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, за змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що захисник ОСОБА_2 - адвокат Олянюк В.Л. був присутній в судовому засіданні 05.01.2026 року, однак повний текст постанови оприлюднено лише 09.01.2026, в подальшому захисник в найкоротші строки звертався з апеляційними скаргами, першу з яких було повернуто, а інша з усунутими недоліками подана на наступний день. Тому суд вважає, що строки хоч і були пропущені, але з поважних причин і на короткий термін, і право особи на перегляд оскаржуваного рішення має бути захищене шляхом поновлення строків на оскарження постанови.
Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521492, ОСОБА_2 23.11.2025 року о 14 год. 10 хв. в м. Бердичеві по вул. Вінницькій 10 він, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3.б, п.12.1 ПДР, за що передбачено відповідальність за ст.124 КУпАП.
23.11.2025 року ОСОБА_2 відмовився надавати будь-які пояснення.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 23.11.2025 року, наданих під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, 23.11.2025 року близько 14-10 год. керував автомобілем «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Вінницькій 10, проїхав ТРЦ, увімкнув лівий поворот, щоб здійснити маневр і відчув сильний удар в задню частину автомобіля. Вийшовши з транспортного засобу, побачив, що ОСОБА_2 стояв біля відчинених водійських дверей автомобіля «Volkswagen Passat». Водій мав ознаки алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 23.11.2025 він їхав по дружину. Рухався по вул. Вінницькій в напрямку "швейної фабрики" зі швидкістю 40 км/год, перед здійсненням маневру ліворуч, завчасно включив лівий покажчик повороту та зупинився, щоб пропустити зустрічний транспорт. Він плечем випхав дверцята свого автомобіля, оскільки їх заклинило, коли вийшов, побачив, що біля автомобіля "Volkswagen Passat" зі сторони водія стояв ОСОБА_2 , біля нього стояв водій іншого автомобіля, який рухався по заду Рябчича. Той водій ОСОБА_3 кричав "що ти наробив?, людям горя наробив". На його думку, за кермом був ОСОБА_2 , оскільки більше з ним нікого не було, з автомобіля ніхто не виходив. ОСОБА_2 пропонував домовитись, однак він відмовився, оскільки від ОСОБА_3 відчувався запах алкоголю, змушений був викликати поліцію. Такі ж покази надав потерпілий і в суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У пункті 1.10 ПДР України наведені значення термінів:
безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;
безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачений обов'язок водія дотримуватися безпечної дистанції у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.
Системний аналіз положень п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України у поєднанні останнього із п. 1.10 ПДР України дає підстави стверджувати, що на водія покладається обов'язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції до автомобіля який рухається попереду, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування.
При цьому, законодавцем не зроблено жодних виключень із даних правил, пов'язаних із конкретними діями водія транспортного засобу, який рухається позаду, у тому числі і у зв'язку із оглядом ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, тощо.
Із врахуванням вказаних обставин, досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень потерпілого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність наявності у діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи захисника щодо відсутності доказів керування ОСОБА_2 автомобілем спростовуються письмовими доказами у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521492 щодо ОСОБА_2 , в якому він не зазначав заперечень з приводу керування транспортним засобом;
- поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що біля відчинених дверей автомобіля з водійського боку стояв саме ОСОБА_2 , інших осіб не бачив, сторонній водій, що рузхався позаду, дорікав саме ОСОБА_2 у скоєному; також, саме ОСОБА_2 пропонував домовитися щодо врегулювання пригоди;
- схемою місця ДТП, в якій учасником пригоди вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Дані докази в своїй сукупності дають відстави зробити висновок про доведеність факту керування автомобілем «Volkswagen Passat» в момент вчинення ДТП саме ОСОБА_2 .
Суд критично ставиться до посилання захисника на відеозапис події, оскільки до матеріалів справи не долучено носіїв із вказаним відеозаписом, постанова суду від 05.01.2026 року грунтується на протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП та письмових поясненнях, а захисником не надано зазначеного відеозапису та не заявлено клопотання про його витребування.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про нездійсненість судом першої інстанції всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Оцінка допустимості та значущості доказів є дискреційною функцією суду першої інстанції; суд, має обов'язок мотивувати рішення вцілому, а не оцінювати кожний промовлений аргумент сторони. Аналіз матеріалів справи показує, що суд першої інстанції дослідив докази, що є у справі, і зробив висновок про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 винним. Такий висновок має змістовне обґрунтування у мотивувальній частині постанови (посилання на досліджені докази, їх співставлення і висновки). Навіть якщо деякі формальні елементи мотивування можна було б деталізувати, це не тягне за собою автоматичного висновку про порушення процесуальних гарантій чи необхідність закриття провадження, якщо з матеріалів справи очевидно, що суд провів повне дослідження і дав логічну оцінку доказам.
Апеляційний суд не замінює суд першої інстанції у функції встановлення фактичних обставин, однак перевіряє законність та обґрунтованість висновків. Критерієм оцінки є те, чи були надані належні та допустимі докази, що підтверджують склад адміністративного правопорушення та причетність до події особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У цій справі такі докази наявні і їх сукупна оцінка є достатньою для встановлення вини: протокол, пояснення потерпілого, схема місця події. Заперечення сторони захисту зводяться до сумнівів щодо формальної повноти деяких доказів, а не до надання контрдоказів, які б переконливо спростували встановлені факти.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі апелянтом не наведено і до апеляційного суду не надано. За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити захиснику Олянюку Віталію Леонідовичу строк на оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяП. Миколайчук