Справа № 159/8389/25 Провадження №33/802/155/26 Головуючий у 1 інстанції:Губар В. Є.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 лютого 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Горблюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КпАП України, та згідно зі ст. 36 КпАП України накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КпАП України.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13.11.2025 о 20 год 30 хв у м. Ковель по вул. Ветеранів, 1А, знаходячись в громадському місці вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурно лаявся в сторону працівників поліції під час виконання ними службових обов'язків, чим порушив громадський порядок та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України.
Крім того, 13.11.2025 о 20 год 30 хв у м. Ковель по вул. Ветеранів, 1А, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов'язків в охороні громадського порядку, а саме не виконував законну вимогу про припинення правопрушення нецензурно лаятися в бік працівників поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КпАП України.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 також інкриміновано те, що 13.11.2025 о 20 год 30 хв у м. Ковель по вул. Ветеранів, 1А, він перебував у п'яному вигляді в громадськму місці, а саме на залізничному вокзалі, що виражалось у розхитуванні при ходьбі зі сторони в сторону, брудному та неохайному одязі, мав неприємний запах, чим ображав людську гідність та громадську мораль, правопорушення вчинене двічі протягом року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 178 КпАП України.
Не погодившись з постановою судді суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржену постанову в частині визнання винним за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КпАП України, скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази його винуватості за вчинення інкримінованих адміністративних правопорушень. Працівники поліції і працівниця вокзалу, на думку ОСОБА_1 , мають упереджене ставлення до нього, що й стало причиною для складення протоколів про адміністративні правопорушення стосовно нього, оскільки жодних протиправних дій він не вчиняв. Огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовився проходити, оскільки не було підстав для проведення такого огляду, будь-яких хуліганських дій не вчиняв, а лише реагував на незаконні дії та вимоги працівників поліції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Горблюка Р.В. доходжу такого висновку.
Положеннями ст. 245 КпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з приписами ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Сторона захисту оскаржує дану постанову лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173, 185 КпАП України, враховуючи, що за ст. 178 КпАП України провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до положень статті 173 КпАП України дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок.
Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
При цьому, за загальним правилом, поняття «громадське місце» визначається як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, котрі порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.
Поняття «дрібне хуліганство» - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе приставання до громадян та інші подібні дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, якщо вони за своїм характером не тягнуть застосування заходів кримінального покарання.
Дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу; особа, яка скоїла дрібне хуліганство, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок, і бажає чи свідомо допускає вияв неповаги до суспільства.
Тобто, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є порушення громадського порядку і спокою громадян.
При цьому, як згадувалось вище, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України, є місце його скоєння, а саме громадське місце.
Мотивом порушення громадського порядку є неповага до суспільства. При цьому неповага до суспільства виявляється у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
За ст. 185 КпАП України настає адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КпАП України у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КпАП України, а саме дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, що порушує громадський порядок і спокій громадян та ст. 185 КпАП України, а саме як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КпАП України, спростовуються матеріалами справи.
Протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ №603969 від 13.11.2025, серії ВАВ №603967 від 13.11.2025 відповідають вимогам ст. 256 КпАП України і порушень при їх складанні, що стали би підставою для скасування постанови суду, не встановлено і апелянтом таких не наведено.
Фактичні обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, підтверджуються доказами, які містяться в справі. Зокрема, даними що містяться в заяві на лінію 102 про адміністративне правопорушення, в якій вказано, що на залізничному вокзалі невідомий чоловік, на вигляд приблизно 40 років, неадекватно себе поводить, заважає працювати, ображає, чіпляється, може перебувати у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Зазначені в заяві відомості узгоджуються із поясненнями працівниці вокзалу (чергової вокзалу) зафіксованими на відеозаписі доданому до матеріалів справи про те, що невідомі особи розпивали алкоголь.
Відеозаписом також зафіксовано як працівник поліції представився чотирьом присутнім у приміщенні вокзалу чоловікам, серед яких був ОСОБА_1 . При спілкуванні з ОСОБА_1 працівник поліції звернувся до останнього з проханням пред'явити документи для встановлення особи, однак він повідомив, що не знає кому їх показувати, так як йому працівники поліції не пред'явили їх службові документи. Останній в адресу поліцейських висловлювався нецензурними словами, вживав образливі слова, на зауваження поліцейських припинити такі дії не реагував, документи для встановлення особи не пред'явив. Надалі було повідомлено, що ОСОБА_1 буде затриманий, після чого застосовано до останнього наручники.
У подальшому в медичному закладі, куди ОСОБА_1 був доставлений для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, в Ковельському РУП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_1 також виражався щодо поліцейських образливими словами, вживав нецензурну лайку.
Отже наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КпАП України підтверджується: заявою на лінію 102 про адмінправопорушення; протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАВ №603969 від 13.11.2025, серії ВАВ №603967 від 13.11.2025; протоколом про адміністративне затримання АХ№189166 від 13.11.2025; рапортом працівника поліції, відеозаписами з бодікамер поліцейських, які об'єктивно узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КпАП України і доводи апелянта цього не спростовують.
Твердження апелянта про те, що порушення громадського порядку не було, суд апеляційної інстанції сприймає критично та не може погодитися із такими доводами оскільки з матеріалів справи, зокрема відеозапису, вбачаються численні образи, що він викрикував на працівника поліції на що в нього не було об'єктивних причин.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
За таких обставин суддя районного суду належним чином вмотивувавши своє рішення дійшов правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КпАП України, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та достовірних доказів вчинення ним дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов'язків 13.11.2025 року.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а тому оскаржену постанову судді слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук