Справа № 161/18826/25 Провадження №11-кп/802/148/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035580000559 від 29.07.2025 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України,
До Луцького міськрайонного суду Волинської області 12.09.2025 року надійшов від Луцької окружної прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025035580000559 від 29.07.2025 року щодо ОСОБА_7 по обвинуваченню незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України (а.с.2-4).
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав письмове клопотання про звільнення останньої від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_7 з 16.09.2025 року по 18.09.2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради з діагнозом: «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін). Вживання зі шкодою для здоров'я», тобто остання добровільно пролікувалася від наркоманії (а.с.20-21).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_8
ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 01.08.2025 року, на майно скасовано.
Речові докази у справі, а саме: мобільний телефон марки «Редмі 14-с» із номером ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , залишено за належністю ОСОБА_7 ; психотропну речовину - амфетамін, масою 0,0718г та 0,3243г (спецпакет №2769672) вирішено знищити.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 2228,50 гривень (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень п'ятдесят копійок).
Кримінальне провадження №12025035580000559 від 29.07.2025 року щодо ОСОБА_7 закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (а.с.30-31).
Не погоджуючись із ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій вважає, що вона винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло безпідставне звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Вказує на те, що наявність в обвинуваченої психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психостимуляторів не свідчить про те, що вона страждала на наркоманію та потребувала лікування від неї. Місцевий суд достовірно не з'ясував наявність у ОСОБА_7 діагнозу «наркоманія», встановленого лікарсько-консультативною комісією у визначеному законодавством порядку, за результатами проходження медичного обстеження.
Крім того, у чинному Класифікаторі хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021 (НК 025:2021) Міністерства охорони здоров'я України, узгодженому з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в межах діагностичного модуля F10 - F19, що об'єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин».
Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 250 від 22.08.2025 року, у ОСОБА_7 виявлено залежність від вживання психостимуляторів (F15.2). Згідно з довідкою, виданою КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради від 29.09.2025 року, ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 16.09.2025 року по 18.09.2025 року з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін). Вживання зі шкодою для здоров'я». Як вказано у НК 025:2021, зазначений діагноз відповідає коду F15.9. Проте судом не досліджені вищевказані розбіжності між діагнозами у ОСОБА_7 , один з яких виявлений експертом (F15.2), а інший пролікований в лікувальному закладі (F15.9), відповідно зазначені суперечності не усунуті.
Просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України (а.с.34-38).
На адресу Волинського апеляційного суду 09.12.2025 року від першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_10 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги. Вказує на те, що подана апеляційна скарга підтримується, однак на даний час виникла необхідність внести до неї зміни та доповнення.
Вказує на те, що суд першої інстанції, вирішуючи на стадії підготовчого засідання клопотання захисника та обвинуваченої щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не перевіривши обґрунтованість і достовірність інформації з процесуальних документів, що здійснюється судом під час судового розгляду. Просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України (а.с.47-51).
Також, від прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_11 на адресу апеляційного суду 10.02.2026 року надійшли доповнення до апеляційної скарги. Вказує на те, що подана апеляційна скарга підтримується, однак на даний час виникла необхідність внести до неї зміни та доповнення.
Вказує на те, що в порушення вимог ст.100 КПК України, суд першої інстанції не вирішив долю речових доказів, а саме двох поліетиленових пакетів, в яких обвинуваченою ОСОБА_7 зберігалась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін. Просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України (а.с.64-66).
Від захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на адресу апеляційного суду 19.12.2025 року надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Вважає, що висновки Луцького міськрайонного суду Волинської області, які викладені в ухвалі від 13.10.2025 року є законними, обґрунтованими та мотивованими. Наголошує на тому, що з'ясовуючи думку прокурора, щодо клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, прокурор не заперечував щодо його задоволення, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, добровільно пройшла лікування від наркоманії, тобто права сторони обвинувачення порушення не були. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду від 13.10.2025 року - без змін (а.с.55-57).
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачену та її захисника, які заперечували доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції даних вимог закону дотримався.
Відповідно до ч.4 ст.309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України.
Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.
При цьому вказана норма права є імперативною та не дозволяє судам встановлювати додаткові, не визначені нею обставини для її застосування.
Таким чином, встановлення цих обставин є достатнім для ухвалення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК.
Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України, суду, відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.04.2019 року (справа №213/1425/17), необхідно з'ясовувати, чи реально особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи добровільно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування, а не вимушено, і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Перевіряючи дані обставини, колегія суддів враховує при цьому норми Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року №62/95-ВР, якими визначено, що добровільне лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; наркоманія психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до закону, встановлено діагноз «наркоманія»; медичне обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія».
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що з 16.09.2025 року по 18.09.2025 року ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради з діагнозом: «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін). Вживання зі шкодою для здоров'я», що підтверджується довідкою від 29.09.2025 року, виданою КН «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради (а.с.22).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з 1999 року в медичній практиці не використовується діагноз «Наркоманія», так як впроваджено міжнародну класифікацію хвороб (МКХ-10), якою усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в рамках діагностичного модуля, що об'єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психотропних речовин». Тому довідку з інформацією про те, що ОСОБА_7 було встановлено діагноз «Наркоманія» - надати лікарська-консультаційна комісія не зможе.
Зазначена вище медична довідка, якою посвідчено наявність у ОСОБА_7 хвороби - «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін)», тобто наркоманії, проходження нею добровільного лікування має усі необхідні реквізити як документ, що виданий лікувальним закладом, а саме штамп, печатку, зареєстровані у вихідній кореспонденції, має підпис медичного директора з наркології, а тому жодних сумнівів щодо зазначеної у ній інформації, надання цієї довідки повноважними особами у колегії судів не має.
Окрім того у відповідних Стандартах, затверджених МОЗ України, діагноз «наркоманія» не використовується через відсутність такого захворювання у Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10). При цьому згідно із шифром МКХ-10 Клас V Розлади психіки та поведінки (НО - Н9) передбачено «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин».
Вказана правова позиція міститься в постанові ВС від 20.07.2022 року у справі № 621/3334/20.
Як зазначено в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.11.2021 року у справі № 357/11205/19, добровільним слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу в контексті ч.4 ст.309 КК України, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.
Варто також зауважити, що відповідно до наказу МОЗ № 297 від 08.10.1998 року «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду» в Україні здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01.01.1999 року. Згідно з чинним Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021 (далі - НК 025:2021) Міністерства охорони здоров'я України, узгодженим з МКХ-10, у системі обліку і звітності в охороні здоров'я хворобу за класифікацією «наркоманія» не зазначено. У НК 025:2021 усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в межах діагностичного модуля F10-F19, що об'єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин».
Таким чином, встановивши підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, а саме наявність в останньої захворювання, пов'язаного з наркоманією, а також факту добровільного її звернення з цього приводу до лікувального закладу та проходження лікування, суд першої інстанції обґрунтовано застосував відносно обвинуваченої положення ч.4 ст.309 КК України, а тому доводи сторони обвинувачення з цього приводу, колегія суддів вважає безпідставними.
Що стосується доводів апелянта про наявність розбіжностей між діагнозами у ОСОБА_7 , один з яких виявлений експертом (F15.2), а інший пролікований в лікувальному закладі (F15.9), варто зазначити, що медичні документи, що містяться в матеріалах провадження, на переконання колегії суддів, відповідають вимогам ст.ст.84-86 КПК України та не викликають сумнівів щодо їх змісту та достовірності, а тому доводи прокурора з цього приводу апеляційний суд вважає безпідставними.
Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що під час розгляду справи місцевим судом, зокрема при вирішенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, прокурор, ознайомившись із медичними документами, не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що в порядку ст.100 КПК України два поліетиленові пакети, в яких обвинуваченою ОСОБА_7 зберігалась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, потрібно знищити, то апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України, залишити без змін.
Речові докази, а саме: два поліетиленові пакети в які була поміщена психотропна речовина - амфетамін, масою 0,0718г та 0,3243г (спецпакет №2769672) - знищити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді