Справа № 161/2792/26 Провадження №11-сс/802/73/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року стосовно підозрюваного ОСОБА_8 (ЄРДР №12025030000000031 від 13.01.2025),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області майора поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_8 .
Водночас підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 03 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції слідчим суддею прийнято рішення про доцільність та можливість застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки запобігти зазначеним в клопотанні слідчого ризикам дасть можливість і більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він вважає оскаржене судове рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що слідчим суддею безпідставно застосовано стосовно ОСОБА_8 надто м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, оскільки такий запобіжний захід не зможе бути належною гарантією запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку прокурора, належним чином доведені. Просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, колегія суддів доходить наступного висновку з огляду на таке.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
На переконання колегії суддів слідчим суддею правильно встановлено і це відповідає матеріалам провадження, що слідчими СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12025030000000031 від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
03 лютого 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя дав належну правову оцінку.
Отже, враховуючи обсяг відомостей кримінального провадження, колегія суддів вбачає, що вони об'єктивно свідчать що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, а також наявності у матеріалах провадження доказів, які формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних протиправних дій.
Разом з тим, відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За положеннями ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176 - 178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.03 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вивчивши матеріали клопотання погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено необхідність застосування саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Взявши до уваги особу підозрюваного ОСОБА_8 , який має міцні соціальні зв'язки, одружений, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, здійснює волонтерську діяльність, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доцільність та можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. На думку колегії суддів, домашній арешт буде достатньою мірою для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Правильно констатовано в судовому рішенні, що слідчим не обґрунтовано наявності виняткових обставин, які дають можливість слідчому судді обмежити право підозрюваного на свободу, а тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є безумовною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі також, окрім самого факту заперечення застосованого запобіжного заходу прокурором не наведено обставин, які виправдовують обмеження свободи підозрюваного, не надано фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали б підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 .
Слідчим суддею враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання ризикам, повністю достатньо застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт і, з цим на даному етапі досудового розслідування повністю погоджується апеляційний суд.
Відсутні й відомості, що з'явилися нові ризики, які б виправдовували тримання під вартою ОСОБА_8 , а також обставини, які перешкоджають здійсненню досудового розслідування за умови перебування підозрюваного під домашнім арештом.
Таким чиномдоводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не є достатньо обґрунтованими для висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні слідчого ризикам.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді