Справа № 159/5795/25 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г.
Провадження № 22-ц/802/87/26 Доповідач: Карпук А. К.
11 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Русинчук М.М.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року в складі судді Шишиліна О. Г.,-
В серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності.
Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належить 63/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Також вона є власником земельної ділянки площею 413 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:25:019:0033. ОСОБА_3 належить 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:25:019:0034. З відповідачем ними була проведена реконструкцію житлового будинку. Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, житлова площа будинку склала 105,7 кв.м., загальна - 57,2 кв.м. Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ житлового будинку в натурі, тому позивач змушена звернутись з відповідним позовом до суду. Просила виділити в натурі окремий об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридору площею 5,8 кв.м.; 1-2 коридору площею 6,2 кв.м.; 1-3 кухні площею 10,9 кв.м.; 1-4 санвузла площею 5,6 кв.м.; 1-5 кімнати площею 13,9 кв.м.; 1-6 кімнати площею 15,8 кв.м., загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., а також господарські будівлі: Б-1 сарай площею 18,6 кв.м., б літня кухня площею 12,3 кв.м., в вбиральня площею 1,20 кв.м., Г-1 гараж площею 20,0 кв.м. У спільному користуванні сторін залишити наступні № 1 огорожу, № 2 ворота з хвірткою.
У вересні 2025 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та поділ майна в натурі. В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказав, що він є власником 37/100 частки житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Також він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 367 кв.м., кадастровий номер 0710400000:25:019:0034. Житловий будинок поділений на ізольовані квартири, які мають окремі входи. Враховуючи висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 09.06.2025 за № 1015/25, позивач просив виділити в натурі належну йому 37/100 частину житлового будинку в окремий об'єкт - квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з наступних приміщень: 1-7 кімнати площею 13,8 кв.м., 1-8 кімнати площею 13,7 кв.м., 1-9 коридору площею 6,0 кв.м., 1-10 кухні площею 9,6 кв.м., 1-11 санвузла площею 4,4 кв.м., загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., а також господарські будівлі: Д-1 хлів, Е-1 гараж. У спільному користування сторін залити шити № 1 огорожу, № 2 ворота з хвірткою.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.09.2025 зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічного позову про виділ частки будинку в натурі та припинення спільної часткової власності - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, у яких покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог первісного і зустрічного позову відповідно.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі зазначили, що спірний житловий будинок відноситься до об'єктів із незначними наслідками (СС1), тому помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (житлового будинку) здійснюється шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката, адже, це стосується лише об'єктів із середніми (CС2) та значними (СС3) наслідками.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (житлового будинку), що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CC1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Державною інспекцією архітектури та містобудування була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 30.09.2024 № IY161240930332, за амністією.
Зареєстрована декларація про готовність до експлуатації стала підставою для реєстрації права власності на майно.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного і зустрічного позовів суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи сторін, що об'єктом права спільної часткової власності сторін має вважатись житловий будинок загальною площею 105,7 кв.м, та його поділу внатурі є такими, що не грунтуються на законі, оскільки внаслідок реконструкції, а також створення нових об'єктів, спірний житловий будинок втратив тотожність із тим, які сторони отримали у власність. А тому необхідною умовою для виділу (поділу) між сторонами належних їм часток у новоствореному будинку, є прийняття його в експлуатацію, шляхом отримання у відповідному органі державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проте такий сертифікат відсутній.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 379 від 12.08.2010 набула у власність 63/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , А-1 загальною площею 91.7 м.кв., житловою 57,2 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами: Б-1 сарай, Г-1 гараж, б-літня кухня, в-убиральня, 1-2 огорожа. Право власності на будинок було зареєстровано 02.09.2010в БТІ, номер витягу: 27193248.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 413 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0710400000:25:019:0033, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2013, індексний номер витягу: 2832976.
ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 379 від 12.08.2010 набув у власність 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , А-1 загальною площею 91.7 м.кв., житловою 57,2 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами: Б-1 сарай, Г-1 гараж, б-літня кухня, в-убиральня, 1-2 огорожа. Право власності на будинок було зареєстровано 02.09.2010 в БТІ, номер витягу: 27193379.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2013 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 367 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0710400000:25:019:0034.
З копії технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , який був виготовлений у вересні 2010 року вбачається, що житловий будинок 1976 року побудови. Загальна площа будинку 91,7 кв.м., житлова площа 57,2 кв.м. допоміжна площа 34,5 кв.м. Господарські будівлями та спорудами: Б-1 сарай, Г-1 гараж, б - літня кухня, в-убиральня, 1-2 огорожа.
З витягу з реєстру будівельної діяльності, щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва сформований від 16.09.2024 вбачається, що підставою проведення технічної інвенаризації є перед прийняттям в експлуатацію завершених об'єктів, а саме реконструйований будинок А-1, загальною площею 105,7 м.кв., житловою 57,2 м.кв., датою початку будівництва 09.04.2014р., дата завершення будівництва 17.09.2014р., в-вбиральня 1,2 м.кв. рік завершення будівництва 1976, ворота літ №2 рік початку та завершення будівництва 2014, гараж Г-1 20 м.кв. рік будівнцтва 1999, гараж Е-1 30,2 кв.м. дата початку та завершення будівництва 2014; огорожа рік початку та завершення будівництва 2014; сарай Б-1 18,6 кв.м рік початку та завершення будівництва 1976; хлів Д-1 8 кв.м. рік початку та завершення будівництва 2014; літня кухня літера-б 12,3 кв.м. рік початку та завершення будівництва 1976; прибудова літера-а 15 кв.м. рік початку та завершення будівництва 1976; прибудова літера-а1 18,9 кв.м. рік початку та завершення будівництва 2014.
У витягу з реєстру будівельної діяльності вказано, що ОСОБА_2 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністію.
16.09.2024 був виготовлений технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності № ТІ01:8375-7651-1501-2343, загальною площею 105,7 м.кв., житловою 57,2 м.кв., допоміжною 48,5м.кв. Опис: А-1 житловий будинок; а прибудова; а1 прибудова; Б-1 сарай; б-літня кухня; в вбиральня; Г-1 гараж; Д-1 хлів; Е-1 гараж; №1 огорожа; №2 ворота.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 446460288 від 06.10.2025), за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 63/100 частини, а за ОСОБА_3 - право власності на 37/100 закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,7 м.кв., житловою 57,2 м.кв.. Опис: А-1 житловий будинок; а прибудова; а1 прибудова; Б-1 сарай; б-літня кухня; в вбиральня; Г-1 гараж; Д-1 хлів; Е-1 гараж; №1 огорожа; №2 ворота з хвірткою.
Наведеним додатково підтверджується, що спірний будинок є закінченим будівництвом та прийнятим до експлуатації об'єктом нерухомого майна, що спростовує висновок суду першої про те, що будинок не прийнятий в експлуатацію.
Апеляційним судом з пояснень представника позивача встановлено, що предметом позовних вимог є поділ будинку в натурі та припинення спільної часткової власності між двома співвласниками. Також представник позивача пояснила, що відповідач ОСОБА_3 відмовляється звернутися до нотаріуса про укладення угоди про поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулює Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 №461).
Відповідно до Наказу від 09.08.2012 №404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Наказ від 09.08.2012 N 404) до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна були внесені зміни, у відповідності до яких не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівельтаспоруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад,літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів,входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків,веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо.
Використання так званої «будівельної амністії» на даний час передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» від 13 січня 2015 року № 92-VIII та наказом Мінрегіону № 79 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт».
Правовий режим «будівельної амністії» визначено «Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт», затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03липня 2018 року №158 з останніми змінами та доповненнями (далі Порядок).
Цей Порядок, розроблений на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об'єкти), а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 500 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.
Оформлення будинку по будівельній амністії не потребує отримання будівельного паспорта та/або дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт.
Обов'язковим документом, що має бути поданий (інформацію про який має бути зазначена), є технічний паспорт. Важливо, що техпаспорт має бути зареєстрований в ЄДЕССБ (і мати реєстраційний номер наступного формату: TO01:XXXX-XXXX-XXXX-XXXX).
Відповідно до п.5 Порядку технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження.
Згідно з п.1. Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №488 технічна інвентаризація проводиться з метою визначення складу, фактичної площі, об'єму, технічного стану та/або змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта).
Власне видача технічного паспорта на такий об'єкт будівництва і є результатом технічної інвентаризації та доказом позитивного технічного обстеження об'єкту нерухомості. В такому разі будь-яких додаткових експертиз проводити не потрібно.
Убачається, що реконструкція/добудова спірного будинку відбулася в 2014 році в межах на спеціально відведених для цього земельних ділянок, тобто в період дії так званої «будівельної амністії», що дає можливість, за спрощеною процедурою, без додаткових експертиз та дозволів, легалізувати вже реконструйований житловий будинок, а також прибудови до нього чи господарські споруди поряд з будинком.
В матеріалах справи наявні: витяг з реєстру будівельної діяльності де зазначено, що ОСОБА_2 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністію; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, який виготовлений16.09.2024; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 446460288 від 06.10.2025) згідно з якою за ОСОБА_2 зареєстровано власність 63/100 частини, а за ОСОБА_3 зареєстровано власність 37/100 закінченого будівництвом об'єкт житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,7 м.кв., житловою 57,2 м.кв.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що реконструйовано/добудований спірний житловий будинок пройшов процедуру державної реєстрації і його введено в експлуатацію на підставі «будівельної амністії», а тому висновок місцевого суду про відсутність доказів про прийняття до експлуатації новостворених/реконструйованих об'єктів не відповідає встановленим обставинам справи.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають до застосування, що призвело до постановлення помилкового рішення, рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення.
Щодо розгляду справи по суті позовних вимог колегія суддів виходить з таких обставин.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує:
(а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);
(б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18).
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).
Завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об'єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.
Відповідно до висновку від 09.06. 2025 № 1015/25 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, складеного ОСОБА_4 , житловий будинок загальною площею 105,7кв. м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за технічними даними може бути поділений на дві квартири. Склад новоутвореного майна: квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_5 загальною площею 58,2кв. м., в складі: 1-1 коридор пл.5,8 кв.м, 1-2 коридор пл.6,2 кв.м, 1-3 кухня пл.10,9 кв.м, 1-4 санвузол пл.5,6 кв.м, 1-5 кімната пл.13,9 кв.м, 1-6 кімната пл.15,8 кв.м, Б-1 сарай, б літня кухня, в вбиральня, Г-1 гараж, № l огорожа, №2 ворота з хвірткою; квартира АДРЕСА_5 ОСОБА_3 загальною площею 47,5 кв.м. в складі: 1-7 кімната пл.13,8 кв.м, 1-8 кімната пл. 13,7 кв.м, 1-9 коридор пл.6,0 кв.м, 1-10 кухня пл.9,6 кв.м, 1-11 санвузол пл.4,4 кв.м, хлів Д-1, гараж Е-1, №1 огорожа, №2 ворота з хвірткою.
Апеляційним судом на підставі поданого представником позивача ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифіката Серії АЕ, № 009562 встановлено, що ОСОБА_4 є експертом, категорія - технік з інвентаризації нерухомого майна, зареєстрований як фізична особа підприємець 26.12.2022, види діяльності - у тому числі надання послуг в сфері технічного консультування, інша професійна, наукова та технічна діяльність.
Установивши, що сторони у справі не досягли згоди щодо поділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а також врахувавши висновок експерта щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, якою встановлено, що виділення часток є технічно можливим та надано варіант поділу часток, який співпадає з фактичним користуванням, яке склалося між сторонами, що є співвласниками, апеляційний суд дійшов висновку про можливість поділу будинку між співвласниками відповідно до належних їм часток у праві спільної часткової власності, шляхом виділення у власність кожному із співвласників ізольованих частин будинку, які складаються із приміщень, що зазначені в технічному паспорті на будинок, згідно з висновком від 09.06. 2025 № 1015/25 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 відповідно до статті 367 ЦК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Виділити у власність ОСОБА_2 такі приміщення у будинку АДРЕСА_1 : коридор 1-1 площею 5,8 кв.м.; коридор 1-2 площею 6,2 кв.м.; кухню 1-3 площею 10,9 кв.м.; санвузол 1-4 площею 5,6 кв.м.; кімнату 1-5 площею 13,9 кв.м.;кімнату 1-6 площею 15,8 кв.м., та господарські будівлі: сарай Б-1 площею 18,6 кв.м., літню кухню б площею 12,3 кв.м., вбиральню площею 1,20 кв.м., гараж Г-1 площею 20,0 кв.м.
Виділити у власність ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 такі приміщення: кімнату 1-7 площею 13,8 кв.м., кімнату 1-8 площею 13,7 кв.м., коридор 1-9 площею 6,0 кв.м., кухню 1-10 площею 9,6 кв.м., санвузол 1-11 площею 4,4 кв.м., хлів Д-1, гараж Е-1.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 огорожу № 1, ворота з хвірткою № 2.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді